Постанова

від 30.09.2014 по справі 924/306/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 924/306/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачаЧерички С.Є. дов. від 01.02.2014 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ" на постановувід 06.08.2014 року Рівненського апеляційного господарського суду у справі№924/306/14 господарського суду Хмельницької області за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5 доТовариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ" доПриватного підприємства "Юридична агенція Магістр" простягнення 75035,00 грн. ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ" 75035,00 грн., судових витрат та витрат на послуги адвоката, а також стягнення з Приватного підприємства "Юридична агенція Магістр" як солідарного боржника на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 заборгованість у сумі 1000,00 грн.

Заявою від 08.04.2014 року за вих.№22 Приватне підприємство "Юридична агенція Магістр" визнало позовні вимоги та просило суд задовольнити позов (а.с.79).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.05.2014 року (суддя Музика М.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року (головуючий суддя Крейбух О.Г., судді Демидюк О.О., Огороднік К.М.), позовні вимоги задоволені.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 стягнуто 74035,00 грн. боргу, 6953,35 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ" та Приватного підприємства "Юридична агенція Магістр" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 стягнуто 1000,00 грн. боргу солідарно.

З Приватного підприємства "Юридична агенція Магістр" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 стягнуто 46,65, грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ" та Приватного підприємства "Юридична агенція Магістр" відповідні судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 20.05.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення норма матеріального та процесуального права, а саме статті 173, 174, 175 Господарського кодексу України, 629, 631, 653 Цивільного кодексу України.

Крім того, скаржник посилається на порушення приписів статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, оскільки укладення між позивачем та компанією, що належить його представнику, договору поруки без згоди боржника, є недобросовісним використання права з метою уникнення виконання встановлених законом правил підсудності господарських спорів.

У відзиві на касаційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 просить залишити рішення та постанову попередніх інстанцій без змін, а скаргу без задоволення з підстав, викладених у судових рішеннях.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 15.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ" (замовник, відповідач-1) та Дочірнім підприємством Хмельницьке спеціалізоване управління "Стальконструкція" № 129 ВАТ "Центростальконструкція" було укладено договір про надання послуг № СИ\СТ-51, відповідно до пункту 1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику в установленому даним договором порядку послуги виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті "Будівництво торговельно-розважального комплексу на перетині вул. Червоногвардійської та вул.Червоноткацької у м. Києві" за допомогою гусеничного крану МКГ-40, заводський № 264, рег. № 1656 на умовах згідно даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в строк та на умовах, передбачених даним договором (а.с.13-18).

Згідно пункту 2.1 договору, ціна на надання послуг транспортним засобом протягом однієї машино-години становить 129,17 грн. без урахування ПДВ, ПДВ 20% складає - 25,33 грн., всього з урахуванням ПДВ - 155,00 грн. Вартість однієї машино-години переглядається у випадку збільшення індексу інфляції гривні більше ніж на 1,5% на місяць.

Відповідно до пункту 2.2 договору, тривалість машино-зміни - 8 машино-годин протягом доби з понеділка по суботу включно; тривалість машино-зміни у неділю складає 4 години.

Пунктом 2.4 договору сторони передбачили, що оплата за надані виконавцем послуги здійснюються в українській національній валюті (гривні) шляхом перерахування грошових коштів замовника на банківський рахунок виконавця наступним чином.

Згідно пункту 2.4.1 договору, розрахунок за фактично надані послуги за звітний період, що повинен складати не менше десяти календарних днів, замовник проводить протягом п'яти банківських днів після підписання акта прийому-передачі наданих послуг, який щотижнево підписується, сторонами на підставі даних машино-змінних рапортів після надання послуг у відповідності з даним договором.

Згідно пункту 2.6 договору, демонтаж, перевезення та монтаж транспортного засобу з майданчика замовника на склад виконавця у випадку закінчення чи розірвання договору здійснюється виконавцем протягом 10 календарних днів після оплати замовником платежу у розмірі 60 000 тисяч грн. з ПДВ на рахунок виконавця.

Згідно пункту 3.7 договору, при демонтажі транспортного засобу у випадку закінчення чи розірвання Договору замовник зобов'язаний за допомогою автокрану допомогти виконавцю з демонтажем.

Відповідно до пункту 4.9 договору, на весь час оренди механізм знаходиться на будівельному майданчику замовника. У випадку завершення терміну дії договору чи зупинення надання послуг згідно з умовами пункту 1 даного договору, виконавець зобов'язаний в 10-денний термін виконати демонтаж транспортного засобу та вивезти його з території будівельного майданчика.

Згідно пункту 10.2 договору, сторони мають право у будь-який момент розірвати договір шляхом надання представникам, які уповноважені підписувати машино-змінні рапорти, відповідного листа. При цьому договір є розірваним з моменту, зазначеного у цьому листі, але не раніше 5 днів з моменту передання листа. Протягом останніх 5 днів дії договору послуги не надаються, а сторони здійснюють взаєморозрахунки за вже надані послуги.

Судами встановлено, що на виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № ХМ-0000062 від 20.05.2013 року на суму 15035,00 грн. (а.с.20).

17.05.2013 року ДП Хмельницьке СУ-129 ВАТ "ЦСК" направило на адресу ТОВ "СТІЛФ" лист № 58 про розірвання договору № СИ\СТ-51 про надання послуг від 15.11.2012 року, оскільки транспортний засіб - гусеничний кран МКГ-40 потребує ремонту (а.с.21).

Листом від 23.05.2013 року № 587 ТОВ "СТІЛФ" повідомило, що погоджується з викладеною у листі № 58 від 17.05.2013 року пропозицією вважати розірваним договір № СИ\СТ-51 про надання послуг від 15.11.2012 року (а.с.22).

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ", в порушення пункту 2.4.1 договору, свої зобов'язання по оплаті послуг не виконало, станом на 07.03.2014 року (дата звернення позивача з позовом до суду) борг становить 15035,00 грн., що підтверджується актом № ХМ-0000062 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.05.2013 року та 60000,00 грн., передбачених пунктом 2.6 договору у зв'язку з демонтажем крана.

Судами встановлено, що 27.01.2014 року ДП Хмельницьке СУ-129 ВАТ "ЦСК" направило на адресу ТОВ "СТІЛФ" вимогу № 137 від 23.01.2014 року про стягнення коштів за договором на суму 75035,00 грн. (а.с.23).

ТОВ "СТІЛФ" листом № 856 від 21.02.2014 року повідомило позивача про відсутність заборгованості перед ДП Хмельницьке СУ-129 ВАТ "ЦСК" (а.с.26).

10.02.2014 року між ДП Хмельницьке СУ-129 ВАТ "ЦСК" (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_5 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за договором № СИ\СТ-51 на надання послуг від 15.11.2012 року, відповідно до пункту 1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору і стає кредитором за договором № СИ\СТ-51 на надання послуг від 15.11.2012 року, який укладений між первісним кредитором та ТОВ "СТІЛФ" (а.с.27).

Відповідно до пункту 2 договору про відступлення права вимоги, за цим договором до нового кредитора переходить право вимоги від боржника щодо сплати заборгованості за договором № СИ\СТ-51 на надання послуг від 15.11.2012 року, а також інші права виконавця згідно в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а також, що виникнуть в майбутньому, у тому числі, неустойки (штрафу, пені), збитків, витрат на правову допомогу тощо.

10.02.2014 року позивачем направлено на адресу відповідача-1 лист № 12, яким повідомлено про відступлення ДП Хмельницьке СУ-129 ВАТ "ЦСК" прав вимоги ФОП ОСОБА_5 та з вимогою про сплату грошових коштів в сумі 75035,00 грн. протягом 3 робочих днів. Вимога залишена ТОВ "СТІЛФ" без відповіді та задоволення (а.с.29-30), що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частин другої і третьої статті 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту визначених норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.

Суди дійшли висновку, що домовленість ТОВ "СТІЛФ" та ДП СУ-129 ВАТ ЦСК про розірвання договору № СИ/СТ-51 від 15.11.2012 року не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, зокрема, за актом № ХМ-0000062 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.05.2013 року та сплати коштів за демонтаж, перевезення транспортного засобу у випадку розірвання договору з урахуванням умов договору (пункт 2.6 договору).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

А відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті виконаних робіт у сумі 15035,00 грн. та заборгованості в порядку пункту 2.6 договору за демонтаж, перевезення та монтаж транспортного засобу з майданчика замовника на склад виконавця у випадку закінчення чи розірвання договору у сумі 60000,00 грн. суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі статей 526, 530, 628, 629 Цивільного кодексу України.

10.02.2014 року в забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання послуг № СИ\СТ-51 від 15.11.2012 року між ФОП ОСОБА_5 (кредитор) та Приватним підприємством "Юридична агенція Магістр" (поручитель, відповідач-2) укладено договір поруки, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором в межах 1000,00 грн. за виконання обов'язку ТОВ "СТІЛФ" щодо сплати заборгованості за договором від 15.11.2012 року (а.с.28).

Згідно пункту 3.1 договору поруки, поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, що передбачений пунктом 1.1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора у строк до 3 днів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитора.

У випадку виконання поручителем обов'язку боржника за основним договором, що передбачений пунктом 1.1 цього договору, кредитор зобов'язується передати поручителю всі документи, що підтверджують обов'язок боржника у 3-денний строк з дня виконання обов'язку (п.3.2 договору поруки).

Відповідно до пункту 3.3 договору поруки, у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за основним договором, що передбачений пунктом 1.1 цього договору, поручитель набуває усі права кредитора щодо обов'язку боржника за основним договором, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Виходячи із наведених пунктів договору та приписів статей 553-555 Цивільного кодексу України суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача-2 боргу у розмірі 1000,00 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання заявника на те, що договір не містить жодних норм, які б встановлювали можливість проведення будь - яких розрахунків після розірвання договору на підставі статті 188 Господарського кодексу України касаційна інстанція вважає необґрунтованими, оскільки розірвання договору за домовленістю сторін не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору.

Заперечення відповідача щодо штучної зміни підсудності шляхом укладення договору поруки касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки діюче законодавство гарантує свободу договору та не обмежує сторони у виборі контрагента, а відтак у суду відсутні будь - які підстави не приймати до уваги приписи частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Решта тверджень заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 20.05.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року у справі №924/306/14 господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач