Рішення

від 23.09.2014 по справі 910/15941/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15941/14 23.09.14

За позовом Державного підприємства Поліграфічний комбінат "Україна" по

виготовленню цінних паперів

до Видавництва спілки молодіжних організацій України "Молодь"

про стягнення 27 080,68 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Шустов В. В. (дов. № 02/1759 від 30.07.2014), Лук'яненко Є.В. (дов. №

74000-02/2885 від 19.11.2013)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 02/1757 від 30.07.2014 до Видавництва спілки молодіжних організацій України "Молодь» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 27 080,68 грн., з яких 19 384, 27 грн. складає основний борг, 3 537, 87 грн. сума пені, 3 382, 05 грн. індекс інфляції, 776, 49 грн. три проценти річних від простроченої суми, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/15941/14, розгляд справи призначено на 23.09.2014.

22.09.2014 позивач через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 23.09.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення по суті позовних вимог та подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором оренди № 5844 нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.04.2011 та договором № 136 про відшкодування вартості фактично спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат від 15.07.2011 в частині внесення орендної плати та компенсації витрат на надання комунальних та експлуатаційних послуг.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання жодного разу не з'явився.

Відповідно до поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, адреса місцезнаходження відповідача є: 04019, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2011 між відповідачем, як орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, як орендодавцем було укладено договір оренди № 5844 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі за текстом - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 35, 40 кв. м. на п'ятому поверсі будівлі, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, що перебуває на балансі державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (позивача по справі, далі по тексту - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.10.2010 і становить 236 900, 00 грн. без урахування ПДВ.

Позивач передав вказане майно відповідачу, що підтверджено актом приймання-передавання орендованого майна від 27.04.2011. Позивачем, відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву було підписано акт приймання - передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 38 - 44 від 19.12.2013, при цьому Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву підписало зазначений акт 05.02.2014. Крім того, між відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву підписано Договір № 5844/01 про припинення договору оренди № 5844 від 27.04.2011 з 19.12.2013.

Згідно з п.3.1, 3.3. договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2011 813, 62 грн. Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2011 встановлюється шляхом коригування орендної плати з базовий місяць на індекси інфляції за березень, квітень 2011. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.6 договору оренди орендна плата перераховується відповідачем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Сторони погодили у п. 3.7. договору оренди, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 3.10. договору оренди сторонами передбачено, що зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останні місяць оренди.

За умовами п. 3.11 договору оренди у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавання включно.

Сторонами в п. 5.2. договору визначено, що орендар зобов'язується протягом 10 днів після підписання договору внести завдаток, передбачений договором оренди. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6. договору оренди. Після закінчення дії договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем завдатку.

Згідно з п.5.3. договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 10.1. договору оренди визначено, що договір укладено строком на 2 (два) роки 11 місяців, що діє з 27.04.2011 до 27.03.2014 включно.

Згідно довідки Головного бухгалтера позивача від 22.08.2014 засвідченої відтиском круглої печатки позивача, оригінал якої наявний в матеріалах справи, орендар - Видавництво спілки молодіжних організацій України «Молодь» завдаток передбачений договором від 27.04.2011 № 5844 (договором оренди) не сплачував.

Крім того, за твердженням позивача, всупереч п. 3.6, п.5.3 договору оренди відповідач починаючи з 11.05.2013 своєчасно не перераховує позивачу 30% орендної плати, у зв'язку з чим станом на 30.07.2014 заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди становить 1 912, 88 грн., що підтверджується розрахунком доданим до позовної заяви.

Із доданого позивачем до позовної заяви розрахунку суми заборгованості вбачається, що за період з 11.05.2013 по 11.01.2014 відповідач мав оплатити 30 % орендної плати на рахунок позивача в загальному розмірі 2 582, 87 грн., а саме: до 10.05.2013 відповідач мав сплатити на користь позивача за умовами договору оренди 300, 36 грн. орендної плати, до 10.06.2013 - 300, 66 грн., до 10.07.2013 - 300, 66 грн., до 10.08.2013 - 300, 35 грн., до 10.09.2013 - 298, 26 грн., до 10.10.2013 - 298, 26 грн., до 10.11.2013 - 299, 45 грн., до 10.12.2013 - 300, 05 грн., до 10.01.2014 - 184, 82 грн. Відповідні зобов'язання відповідач виконав частково, сплативши на рахунок позивача орендної плати за зазначений період загалом 669, 99 грн., а саме: 60, 53 грн. 18.06.2013, 303, 42 грн. - 19.07.2013, 304, 63 грн. - 16.08.2013, 1, 41 грн. - 08.10.2013.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед ним за договором оренди становить 2 722, 50 грн., з яких 1 912, 88 грн. основної заборгованості, 390, 15 грн. пені, 342, 31 грн. інфляційних втрат, 77, 16 грн. 3 % річних від простроченої суми.

15.07.2011 між відповідачем, як орендарем і позивачем, як балансоутримувачем було укладено договір про відшкодування вартості фактично спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат (далі за текстом - договір про відшкодування спожитих комунальних послуг).

Згідно з п.1.1 договору про відшкодування спожитих комунальних послуг, позивач забезпечує надання комунальних та експлуатаційних послуг в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, площею 35,40 кв.м., яке орендується відповідачем згідно з договором оренди, а відповідач зобов'язується компенсувати всі витрати позивача, пов'язані з наданням послуг за договором про відшкодування спожитих комунальних послуг.

Відповідно до п.2.2.3 договору про відшкодування спожитих комунальних послуг відповідач зобов'язується щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, перераховувати кошти по відшкодуванню витрат з утримання орендованих приміщень на поточний рахунок позивача у розмірі 100% вартості послуг на підставі розрахунку вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат згідно з додатком №1 до договору про відшкодування спожитих комунальних послуг.

Абзацом 2 п.2.2.3 договору про відшкодування спожитих комунальних послуг передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати за договором відповідач зобов'язується сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми надання послуг за кожен день прострочення, включаючи день оплати, протягом усього періоду існування прострочення.

03.12.2012 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 10 про внесення змін і доповнень до договору про відшкодування спожитих комунальних послуг, у якій сторони погодили викласти розрахунок вартості комунальних та експлуатаційних витрат в новій редакції (додаток № 1 до додаткової угоди), розрахунки за спожиті комунальні та експлуатаційні послуги проводити згідно з додатком № 1 до додаткової угоди починаючи з 01.01.2013.

Згідно розрахунку наведеного в додатку № 1 до додаткової угоди № 10 всього належить до сплати за місяць комунальних послуг та експлуатаційних витрат 2 492, 03 грн.

Згідно додаткової угоди № 11 до договору про відшкодування спожитих комунальних послуг від 11.11.2013 вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат починаючи з 01.12.2013 складає 2 546, 54 грн.

За твердженням позивача, всупереч п. 2.2.3. договору про відшкодування спожитих комунальних послуг відповідач починаючи з 11.05.2013 своєчасно не відшкодовує позивачу вартість послуг за договором про відшкодування спожитих комунальних послуг, у зв'язку з чим станом на 30.07.2014 заборгованість відповідача перед позивачем за договором про відшкодування спожитих комунальних послуг становить 17 471, 39 грн.

Із доданого позивачем до позовної заяви розрахунку суми заборгованості вбачається, що за період з 11.05.2013 по 11.01.2014 відповідач мав оплатити (компенсувати) комунальних послуг а експлуатаційних витрат на рахунок позивача в загальному розмірі 21 497, 02 грн., а саме: до 10.05.2013 відповідач мав сплатити на користь позивача за умовами договору про відшкодування спожитих комунальних послуг 2 492, 03 грн. компенсації спожитих послуг, до 10.06.2013 - 2 492, 03 грн., до 10.07.2013 - 2 492, 03 грн., до 10.08.2013 - 2 492, 03 грн., до 10.09.2013 - 2 492, 03 грн., до 10.10.2013 - 2 492, 03 грн., до 10.11.2013 - 2 492, 03 грн., до 10.12.2013 - 2 492, 03 грн., до 10.01.2014 - 1 560, 78 грн. Відповідні зобов'язання відповідач виконав частково, сплативши на рахунок позивача компенсації за зазначений період загалом 4 025, 63 грн., а саме: 1 561, 22 грн. 18.06.2013, 815, 85 грн. - 19.07.2013, 1 648, 56 грн. - 16.08.2013.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед ним за договором про відшкодування спожитих комунальних послуг становить 24 358, 18 грн., з яких 17 471, 39 грн. основної заборгованості, 3 147, 72 грн. пені, 3 039, 74 грн. інфляційних втрат, 699, 33 грн. 3 % річних від простроченої суми.

Предметом розгляду справи є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договорами оренди та про відшкодування спожитих комунальних послуг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір оренди № 5844 нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.04.2011 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Судом встановлено, що договір оренду укладений його сторонами на строк з 27.04.2011 до 27.03.2014, проте припинив свою дію 19.12.2013, що підтверджено матеріалами справи.

Як встановлено судом свої зобов'язання за договором з 10.05.2013 по 10.01.2014 по внесенню орендних платежів відповідач виконував неналежним чином (орендні платежі вносилися не регулярно та не в повному обсязі), внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 1 912, 88 грн. строк оплати якої у відповідності до п. 3.6. договору настав, доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Правовідносини сторін щодо компенсації витрат на комунальні послуги, які виникли на підставі договору № 136 про відшкодування вартості фактично спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат, регулюються наступним чином.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

На підставі викладених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що на підставі договору про відшкодування спожитих комунальних послуг між сторонами також виникли правовідносини щодо поставки електроенергії та води позивачем відповідачу.

Як встановлено судом свої зобов'язання за договором про відшкодування спожитих комунальних послуг з 01.05.2013 по 10.01.2014 по внесенню передбачених вказаним договором платежів відповідач виконував неналежним чином (відшкодування вносилися не регулярно та не в повному обсязі), внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 17 471, 39 грн. строк оплати якої у відповідності до п. п. 2.2.3. договору про відшкодування спожитих комунальних послуг настав, доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.05.2013 по 10.01.2014 по договору оренди та договору про відшкодування спожитих комунальних послуг складає 19 384, 27 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 19 384, 27 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором оренди та договором про відшкодування спожитих комунальних послуг в сумі 19 384, 27 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати орендних платежів та платежів за договором про відшкодування спожитих комунальних послуг, у відповідності до п. 3.6. договору оренди та п. 2.2.3. договору про відшкодування спожитих комунальних послуг є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договорами оренди та про відшкодування спожитих комунальних послуг у розмірі 19 384, 27 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, також, заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 537, 87 грн. пені нарахованої за порушення зобов'язань відповідачем за договором оренди та договором про відшкодування спожитих комунальних послуг в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплачених платежів за кожен день прострочення оплати, відповідно умов договору оренди та договору про відшкодування спожитих комунальних послуг і Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (за загальний період з 11.05.2013 по 28.07.2014, та вимоги про стягнення з відповідача 776, 49 грн. 3% річних та 3 382, 05 грн. інфляційної складової боргу за договором оренди та договором про відшкодування спожитих комунальних послуг за загальний період з 11.05.2013 по 28.07.2014.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 3 537, 87 грн. за період з 11.05.2013 по 28.07.2014 у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов договору оренди та договору про відшкодування спожитих комунальних послуг, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань по зазначеним договорам. Позовна заява містить розрахунок суми пені, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошових зобов'язань, позовні вимоги позивача в частині стягнення 776, 49 грн. 3% річних та 3 382, 05 грн. інфляційної складової боргу за договором оренди та договором про відшкодування спожитих комунальних послуг за загальний період з 11.05.2013 по 28.07.2014 підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та інфляційної складової, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Видавництва спілки молодіжних організацій України "Молодь" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44; ідентифікаційний код: 02704030; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (04119, м. Київ, вул. Дегтяріська, 38-44, ідентифікаційний код: 16286441) 19 384 (дев'ятнадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 27 коп. основного боргу, 3 537 (три тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 87 коп. пені, 3 382 (три тисячі триста вісімдесят дві) грн. 05 коп. індексу інфляції, 776 (сімсот сімдесят шість) грн. 49 грн. три проценти річних від простроченої суми та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.09.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко