Рішення

від 25.09.2014 по справі 910/16993/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16993/14 25.09.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім.

Світлани Ковальської"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гідробуд - Україна" про стягнення 24 021,15 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники :

Від позивача Шило С. М. (дов. №5 від 08.01.2014)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.09.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гідробуд - Україна" (далі за текстом - відповідач) про стягнення стягнення 24 021, 15 грн. за договором №0802/231 про виготовлення та поставку товару від 08.02.2013, з яких 20 505, 64 грн. основного боргу, 2 757, 32 грн. інфляційних нарахувань, 758, 19 грн. 3% річних, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/16993/14, розгляд справи призначено на 25.09.2014.

24.09.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем було подано письмові пояснення по справі.

В судове засідання 25.09.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Позивач в судове засіданя з'явився, надав усні пояснення по справі та надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар за договором про виготовлення та поставку товару №0802/231 від 08.02.2014.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання жодного разу не з'явився.

Відповідно до поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, адреса місцезнаходження відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2 - А.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2014 між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником було укладено договір № 0802/231 про виготовлення та поставку товару (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, сторони погодили, що виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити замовнику замовлений товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа виконавця, далі - товар) по узгодженню сторін виконати його доставку, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно п.3.1. договору загальна вартість договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних виконавцем і прийнятих замовником заявок протягом терміну дії договору.

Пунктом 3.2. договору визначено, що сума договору збільшується на розмірі фактичних транспортних витрат, в разі замовлення транспортування, які оплачує замовник.

Згідно п. 5.1 договору поставка товару здійснюється в денний та/або нічний час на адресу, та в строки, що зазначені замовником в письмових замовленнях, та погодженні виконавцем, відповідно до п. 2 договору.

Сторони вирішили у п. 5.2 договору, що товар вважається поставленим замовнику з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується замовником, на підставі товарно-транспортних накладних.

Відповідно п.7.1. договору відпуск товару здійснюється по вільним відпускним цінам. Ціна товару, що входить у партію поставки вказується виконавцем у рахунку-фактурі і вважається погодженою замовником, в разі прийняття товару.

Пунктом 7.4. договору визначено, що оплата здійснюється замовником на підставі цього договору та рахунків - фактур, виставлених виконавцем на вартість партії товару. При здійсненні розрахунків замовник зобов'язаний зазначити в платіжному документі номер та дату даного договору. За умовами п. 7.5. договору замовник зобов'язаний здійснити попередню оплату на розрахунковий рахунок виконавця за кожну партію товару, що постачається з моменту виставлення рахунку - фактури виконавцем згідно з заявкою замовника.

В ціну товару не включено вартість його транспортування до місця призначення. Вартість транспортування товару встановлюється сторонами в залежності від об'єму поставки та відстані його транспортування (п. 7.7. договору).

Згідно п. 8.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до умов договору та чинного законодавства України.

На умовах договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 33 703, 68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних, товарно - транспортних накладних та довіреностей, а саме:

накладна №29146 від 29.05.2013р. Номера перепусток (ТТН), по яким було відвантаження (самовивіз): №82443 від 29.05.2013 та довіреністю №31 виданої 16.05.2013 ОСОБА_3;

накладна №29209 від 30.05.2013р. Номера перепусток (ТТН), по яким було відвантаження (самовивіз): №82896 від 30.05.2013 та довіреністю №31 виданої 16.05.2013 ОСОБА_4;

накладна №28845 від 31.05.2013р. Номера перепусток (ТТН), по яким було відвантаження( само вивіз ): №84186 від 31.05.2013; №84459 від 31.05.2013 та довіреністю №31 виданої 16.05.2013 ОСОБА_4;

накладна №29367 від 31.05.2013р. Номера перепусток (ТТН). По яким було відвантаження (самовивіз ): №83371 від 30.05.2013; №84203 від 31.05.2013 та довіреністю №31 виданої 16.05.2013 ОСОБА_4;

накладна №29650 від 31.05.2013р. Номера перепусток (ТТН), по яким було відвантаження (самовивіз) №84199 від 31.05.2013 та довіреністю №31 виданої 16.05.2013 ОСОБА_4

накладна №30323 від 03.06.2013р. Номера перепусток (ТТН), по яким було відвантаження (самовивіз) №86068 від 03.06.2013 та довіреністю № 38 виданої 31.05.2013 ОСОБА_4

За твердженням позивача, свої зобов'язання по оплаті поставленого товару відповідач виконав не в повному обсязі, і станом на 11.08.2014 відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 20 505,64 грн.

Відповідачу позивачем була направлена претензія № 20 (вих.№1318 від 29.11.2013) щодо сплати заборгованості на суму 20 505, 64 грн. та акт звірки взаєморозрахунків станом на 29.11.2013 на суму 20 505,64 грн. На вказані документи відповідач надав відповідь за №1 від 14.01.2014 (копія наявна в матеріалах справи) щодо визнання зазначеної суми заборгованості, в якій зобов'язався сплатити борг до 30.03.2014.

За твердженням позивача, станом на 11.08.2014 зобов'язання відповідача по оплаті заборгованості за договором в розмірі 20 505, 64 грн. виконано не було, доказів іншого матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Договір №0802/231 про виготовлення та поставку товару від 08.02.2014 є змішаним договором, який, зокрема, містить елементи договору поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що п. 7.5. договору сторонами погоджено, що товар поставляється на умовах передплати.

При цьому, фактично позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар за договором без його попередньої оплати, зазначені дії сторін свідчать про фактичну зміну сторонами умов договору щодо порядку оплати поставленого товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 33 703, 68 грн. Поставлений товар був оплачений відповідачем не в повному обсязі. За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором складає 20 505, 64 грн., і сума заборгованості визнається відповідачем, що вбачається із наявного в матеріалах справи листа відповідача № 1 від 14.01.2014.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 20 505, 64 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 20 505,64 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 20 505,64 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 20 505, 64 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, також, заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 757,32 грн. інфляційних нарахувань за період з травня 2013 по липень 2014, 758, 19 грн. - 3 % річних за загальний період прострочення з 01.05.2013 по 31.07.2014 у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного позивачем розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок (при цьому, судом враховано, що 3 % річних нараховані позивачем відповідача за несвоєчасну сплату товару по поставках більш ранього періоду).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з огляду за задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гідробуд-Україна» (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2, літера А, код ЄДРПОУ 36197536; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, код ЄДРПОУ 05523398) 20 505 (двадцять тисяч п'ятсот п'ять) грн. 64 коп. основного боргу, 2 757 (дві тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 32 коп. інфляційних нарахувань, 758 (сімсот п'ятдесят вісім) грн. 19 коп. трьох відсотків річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко