Ухвала

від 18.09.2014 по справі 810/1698/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1698/14 2-тома Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.С. Центр-Захисту» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.С. Центр-Захисту» звернулося до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2014 №0000202202 та №0000212202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту суми за спірними господарськими операціями, оскільки такі господарські операції не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 06.12.2013 по 12.12.2013 співробітниками Броварської ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Л.С. ЦЕНТР-ЗАХИСТУ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з підприємствами: ТОВ «ВЕГАПЛЮС» за період з 01.01.2011 по 31.05.2011, з ТОВ «СІРІУС-СЕРВІС КІА» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, ТОВ «СУЧАСНИЙ ТРЕЙДЕР» за період з 01.01.2012 по 30.04.2012, ТОВ «КГВ-СЕРВІС» за період з 01.11.2010 по 30.04.2011, ТОВ «АТРІУМ» за період з 01.04.2011 по 30.09.2011, ТОВ «ВАРТ-БУД» за період з 01.09.2011 по 31.12.2011, ТОВ «БФ «УКРБУД» за період з 01.05.2012 по 28.02.2013.

За результатами перевірки складений Акт від 19.12.2013р. №370/10-06-22-02/34838089 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Л.С. Центр -Захисту».

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем: п. 198.2 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 ПК України, чим завищено податковий кредит на загальну суму 230394,00 грн., п.п. 139.1.1 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, чим занижено податок на прибуток на загальну суму 263227,00 грн.

До такого висновку Броварська ОДПІ прийшла стверджуючи, що договори між ТОВ «Л.С. ЦЕНТР - ЗАХИСТУ» та ТОВ «ВЕГАПЛЮС», ТОВ «СІРІУС-СЕРВЇС КІА», ТОВ «СУЧАСНИЙ ТРЕЙДЕР», ТОВ «КГВ-СЕРВІС», ТОВ «АТРІУМ», ТОВ «ВАРТ-БУД» за періоди, що перевірялись, згідно частини 1, 5 ст. 203 частини 1, 2 ст. 215 , ст. 228 Цивільного кодексу є нікчемними, і відповідно до ст. 216 ЦК України не утворюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

11 Січня 2014 року на підставі Акту №370/10-06-22-02/34838089 Броварською ОДШ ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0000202202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 280 280,00 гривень та податкове повідомлення - рішення № 0000212202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 255 749,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами мали товарний (реальний) характер, придбання таких послуг оформлено документально, що дає право позивачу на формування податкового кредиту та валових витрат.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, що перевірявся, між позивачем та ТОВ «КГВ-СЕРВІС», ТОВ «ВЕГАПЛЮС», ТОВ «СІРІУС-СЕРВІС КІА», ТОВ «АТРІУМ», ТОВ «БФ «УКРБУД» було укладено низку договорів, а саме: Договір №20 від 21.03.2011, Договір підряду №44 від 01.11.2010, Договір №14 від 14.01.2011, Договір поставки №4 від 18.02.2011, Договір поставки №29 від 15.04.2011, Договір на поставку обладнання №09/09 ВН від 09.09.2011, Договір на поставку обладнання №29/07 ВН від 29.07.2011, Договір підряду №01/07 від 01.07.2011, Договір підряду №161 від 01.04.2011, Договір підряду №040512 від 04.05.12, Договір підряду №270912 від 27.09.12 та Договір підряду №13011 від 11.01.13.

Господарські взаємовідносини між ТОВ «СУЧАСНИЙ ТРЕЙДЕР» та ТОВ «Л.С. ЦЕНТР - ЗАХИСТУ» щодо постачання товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на підставі усної домовленості.

На підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів, включення позивачем витрат на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (роботи, послуги) TOB «Л.C. ЦЕНТР - ЗАХИСТУ» було надано наступні документи первинного бухгалтерського обліку: Акт виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури та банківські виписки.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договорів, всі контрагенти позивача мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Зазначені обставини не спростовані відповідачем.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ «КГВ-СЕРВІС», ТОВ «ВЕГАПЛЮС», ТОВ «СІРІУС-СЕРВІС КІА», ТОВ «АТРІУМ», ТОВ «БФ «УКРБУД» та ТОВ «СУЧАСНИЙ ТРЕЙДЕР» оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, відповідними, належним чином оформленими первинними документами (видатковими та податковими накладними).

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що операції позивача з означеними контрагентами здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, - що є свідченням добросовісності дій позивача при вчинені вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Більше того, в ході судового розгляду справи позивачем також були надані докази подальшої реалізації/ використання придбаних у вищевказаних контрагентів товарів (послуг) та належним чином завірені копії документів первинного бухгалтерського обліку на їх підтвердження.

Колегія суддів зауважує, що право на податковий кредит та бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагентів або про допущені ним порушення податкового законодавства.

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування у залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту .

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що, підстави для її задоволення відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, ще доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 23 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.