Рішення

від 26.09.2014 по справі 177/1360/14-ц

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1360/14-ц

Провадження № 2/177/731/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 вересня 2014 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача Шугайло Н.Б.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Христофорівське» про визнання договору оренди земельної ділянки неукладеним, повернення земельної ділянки, яка використовується без достатньої правової підстави,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 29.04.2014 року. В ході судового засідання позивач підтримав свої позовні вимоги та просив визнати договір оренди землі від 17.12.2007 року неукладеним та витребувати у відповідача належну йому на праві власності земельну ділянку площею 2,9229 га кадастровий номер 1221880500-02-001-0027, яка використовується відповідачем без достатньої правової підстави. В обґрунтування своїх вимог вказував, що вказаний договір оренди землі, будучи підписаний сторонами в 2007 році, до цього часу не пройшов державної реєстрації, а отже є неукладеним, тобто таким що не відбувся, а тому не створив для сторін жодних правових наслідків.

Не заперечував, що підписав вказаний договір, періодично отримував за ним плату за користування. Вказував, що дізнавшись про те, що договір до цього часу не пройшов державної реєстрації, він виявив бажання самостійно обробляти свою землю, на що отримав відмову відповідача, у зв'язку з чим позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, наполягала на його задоволенні з підстав вказаних позивачем.

Представник відповідача за довіреністю Шугайло Н.Б. позов не визнала, проти його задоволенні заперечувала, в обґрунтування заперечень вказувала, що ТОВ «Агрофірма Христофорівське» підписавши договір оренди з позивачем подало всі необхідні документи для реєстрації договору оренди до компетентних органів, але у зв'язку з тривалістю та черговістю вказаної процедури договір до цього часу не зареєстровано. Вказувала, що на даний час Закон «Про оренду землі» не пов'язує момент укладення договору оренди землі з моментом його державної реєстрації, вважала, що оскільки договір містить всі істотні умови, є підписаним сторонами, відповідач належним чином виконує свої обов'язки за договором, в тому числі щодо виплати орендної плати, то договір є укладеним, чинним.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,9229 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Валівської сільської ради Криворізького району, кадастровий номер 1221880500-02-001-0027, що підтверджується державним актом від 24.09.2004 року (а.с. 11), довідкою Управління Держземагенства у Криворізькому районі від 28.08.2014 року (а.с.92, 100).

17.12.2007 року сторонами по справі було підписано текст договору оренди земельної ділянки, згідно умов якого ОСОБА_1 передає орендарю - ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» в строкове платне користування належну йому на праві власності земельну ділянку площею 2,9229 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір укладено на 10 років (а.с. 7-10, 29-36). Сторонами було складено акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 36), факт підписання яких позивач не заперечує.

Вказаний договір оренди не пройшов державної реєстрації, про що свідчить відсутність відповідної відмітки в текстах договору наданого обома сторонами (а.с.7-10, 29-35), а також підтверджується довідкою Управління Держземагенства у Криворізькому районі (а.с. 100).

Згідно з положеннями ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Згідно абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму ВС України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Норми законодавства, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, тобто на момент досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору та скріплення договору підписами, встановлювали, що договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації (ч.3 ст. 640 ЦК України). Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ст. 210 ЦК України).

Стаття 182 ЦК України закріплювала, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Пункт 2 стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», в редакції яка була чинною на момент підписання договору оренди, прямо не вказував на право оренди земельної ділянки як на одне із речових прав на нерухоме майно, яке підлягало обов'язковій державній реєстрації, але поряд з цим зазначав, що законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації.

Статті 18, 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, та ст. 125 ЗК України, передбачали, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, набирає чинності після його державної реєстрації, тобто права та обов'язки визначені договором, набувають чинності з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

16.03.2010 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", відповідно до ст. 3 якого право на нерухоме майно, яке підлягає обов'язковій державній реєстрації відповідно до вказаного закону виникає з момент державної реєстрації; а за ст. 4 Закону право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації.

У зв'язку з вище викладеним є безпідставними доводи представника відповідача в частині того, що на даний момент законом не вимагається державної реєстрації договору оренди як умови його укладення.

Посилання представника відповідача в частині того, що відповідач надав до органів, уповноважених проводити державну реєстрацію прав на нерухоме майно, всі необхідні для реєстрації договору оренди документи, а реєстрація договору оренди не проведене не з вини відповідача, суд розцінює критично, оскільки відповідач в порушення ст. 60 ЦПК України, не надав до суду жодних доказів, які б підтвердили вказані обставини, в тому числі не надав доказів оскарження дій реєстраційних органів щодо не проведення державної реєстрації договору оренди вже на протязі більше 6 років.

Сам факт виконання сторонами умов неукладеного договору, а саме використання спірної земельної ділянки - відповідачем, отримання плати за користування землею - позивачем, що не заперечував він сам та підтверджується відомостями про отримання плати (а.с. 58-78), не має правового значення для надання договору статусу укладеного, оскільки згідно з законодавством договорів оренди земельної ділянки є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Доводи представника відповідача в частині того, що за рахунок відповідача було виготовлено державний акт на ім'я позивача, не має правового значення для вирішення вказаного спору, а крім цього не доведений відповідачем, оскільки у договорах про надання послуг з ведення державного реєстру земель, договорі на створення (передачу) науково-технічної продукції, вказано про виконання робіт по оформленню паїв громадянам із земель колишнього ППЗ «Христофорівський» Валівської сільської ради, а не відносно ОСОБА_1 (а.с. 48-57).

Оскільки договір оренди земельної ділянки підписаний сторонами 27.12.2007 року, на момент розгляду справи не пройшов державної реєстрації, то права та обов'язки визначені цим договором не виникли, а сам договір є неукладеним та не породжує жодних наслідків для сторін.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 06.03.2013 року у справі № 6-5, яка є обов'язковою для судів відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

При цьому, вимоги позивача в частині визнання договору оренди неукладеним задоволенню не підлягають, оскільки така вимога не відповідає можливим способам захисту цивільних і інтересів, передбачених законом. Згідно з абз. 6 п. 8 Постанови Пленуму ВС України № 9 від 06.11.2009 року, суд має відмовити в позові з такою вимогою, що не позбавляє позивача права заявити вимоги передбачені главою 83 ЦК України.

Позиція про те, що договір, який підлягає державній реєстрації, але не пройшов її - є неукладеним, викладена в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Відповідно до вказаного пункту постанови Пленуму ВСУ, а також виходячи з практики ВС України викладеної в постанові від 18.09.2013 року у справі № 6-99 цс 13, у разі якщо на виконання неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, які регулюються ст. 1212-1215 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Стаття 1213 ЦК України закріплює, що безпідставно набуте майно підлягає поверненню в натурі.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідач використовує земельну ділянку позивача без достатньої правової підстави, а відповідно дана земельна ділянка підлягає поверненню позивачу.

Позивачем по справі сплачений судовий збір в розмірі - 243,60 грн., який він просив стягнути з відповідача. Оскільки рішенням суду позов задоволено, то відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.187, 210, 640 ЦК України, ст.ст. 125 ЗК України, ст.ст. 18,20 Закону України «Про оренду землі», ст.. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст.ст. 3,10, 11,15, 60, 61, 209, 212-214 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Христофорівське» про визнання договору оренди земельної ділянки неукладеним, повернення земельної ділянки, яка використовується без достатньої правової підстави - задовольнити частково.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Христофорівське» повернути власнику ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,9229 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Валівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221880500-02-001-0027.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Христофорівське», код ЄДРПОУ: 31250851, розташованого за адресою: вул.. Центральна 99, с. Валове Криворізького району Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: