Рішення

від 01.10.2014 по справі 910/15781/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15781/14 01.10.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрпартнертехнології» простягнення 39398596,44 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача - Пугач О.В. (представник за довіреністю); від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» (далі - позивач або Банк) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпартнертехнології» (далі - відповідач або Товариство) про стягнення заборгованості за кредитним договором №10/2013 від 14.08.2013 (надалі - Кредитний договір), яка станом на 18.07.2014 становила 39398596,44 грн. та складається з:

- 32300000 грн. заборгованості за кредитом;

- 6879457,53 грн. заборгованості за процентами

- 219138,91 грн. пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати процентів, внаслідок чого виникла вищевказана заборгованість.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав.

Розгляд справи у зв'язку із неявкою представника відповідача відкладався.

У судове засідання 01.10.2014 представник відповідача повторно не з'явився, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення відповідача про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, а також про відкладення розгляду справи були надіслані на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, враховуючи приписи статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідач був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

При цьому, судом враховано, що відповідачу було відомо про те, що у провадженні Господарського суду м. Києва розглядається дана справа ще з 06.08.2014, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення органом поштового зв'язку (вих. № 01030 3110268 9), а про судове засідання, призначене на 01.10.2014 - з 10.09.2014, що також підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення органом поштового зв'язку (вих. № 01030 3110800 8). Отже, у відповідача було достатньо часу для забезпечення його представництва в суді, для подачі відзиву, письмових пояснень, додаткових доказів.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Судом взято до уваги, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, а також не встановлено інших обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2013 року між Банком та Товариством (надалі також - Позичальник) було укладено Кредитний договір, відповідно до якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит у вигляді поновлювальної відкличної кредитної лінії в межах встановленого ліміту кредитування в розмірі 32300000 грн., а Позичальник зобов'язувався повернути фактично отриманий кредит у термін до 13.08.2014 включно, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісій, а також штрафи та пені у порядку, розмірах, строках та у випадку передбачених цим Договором.

Факт видачі Банком відповідачу кредитних коштів у межах встановленого ліміту в загальній сумі 32300000 грн. підтверджується виписками з позичкового рахунку Позичальника, які залучені до матеріалів справи.

Таким чином, позивач, як кредитор, виконав свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором.

Пунктом 2.2 Кредитного договору сторони передбачили за користування кредитними коштами плату у розмірі 23% річних.

Порядок нарахування та сплати вказаних процентів передбачений у розділи 4 Кредитного договору.

Зокрема, у пунктах 4.1, 4.2 Кредитного договору передбачено, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами за поточний календарний місяць (період нарахування відсотків), у розмірах визначених у пункті 2.2 цього Договору здійснюється Банком у строк з 23 по 25 число поточного місяця, а нараховані відсотки підлягають сплаті у перші п'ять календарних днів наступного місяця за місяцем нарахування відсотків.

Додатковими угодами № 1 від 05.09.2013, № 2 від 07.10.2013, № 3 від 05.11.2013, № 4 від 05.12.2014 до Кредитного договору переносились строки сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Зі змісту пункту 9.1 Кредитного договору слідує, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами за ним.

Доказів припинення дії Кредитного договору матеріали справи не містять.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що станом на 01.06.2014 відповідачем було допущено прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 14.08.2013 по 30.04.2014. За розрахунками позивача, станом на 01.06.2014 загальна заборгованість відповідача за Кредитним договором складала 38294468,33 грн., з яких:

- 32300000 грн. - сума кредиту;

- 5291890,41 грн. - сума прострочених відсотків за користування кредитом;

- 71621,75 грн. - сума несплаченої пені за прострочені відсотки за користування кредитом;

- 630956,16 грн. - сума нарахованих, не сплачених відсотків за користування кредитом за травень 2014 року.

Вказані нарахування відповідачем спростовані не були.

У зв'язку із невиконанням умов Кредитного договору, внаслідок чого виникла вищевказана заборгованість, позивачем на адресу відповідача було надіслано листа-вимогу від 04.06.2014 про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором. За вказаним листом позивач вимагав протягом 30-ти календарних днів з моменту направлення даної вимоги сплатити заборгованість у повному обсязі.

На надісланий лист відповідач належним чином не відреагував, заборгованість не погасив.

Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних Кредитного договору, додаткових угод до Кредитного договору, поясненнями представника позивача, а також банківськими виписками з особових рахунків Позичальника, відкритих на підставі Кредитного договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Однак, відповідач у супереч вищевказаним нормам та умовам Кредитного договору допустив прострочення у сплаті відсотків. Зворотного відповідачем не доведено.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, Позичальник є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Зокрема, до таких правових наслідків відповідно до пункту 2 частини 1 статті 611 ЦК України належить зміна умов зобов'язання.

Отже, враховуючи умови пунктів 6.1, 6.2 Кредитного договору, позивач вправі на стягнення достроково суми наданого кредиту в повному обсязі.

Однак, відповідач у супереч вищевказаним нормам та умовам Кредитного договору в строк до 04.07.2014 включно не повернув позивачу кредит у загальній сумі 32300000 грн. Зворотного матеріали справи не містять.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 32300000 грн. кредиту позивачем належним чином доведені, документально підтверджені (зокрема банківськими виписками з особових рахунків Позичальника, відкритих на підставі Кредитного договору) та відповідачем не спростовані.

Як убачається з матеріалів справи, за період з 14.08.2013 по 17.07.2014 позивачем на підставі та з дотриманням умов Кредитного договору були нараховані відповідачу проценти за користування кредитними коштами в загальній сумі 6879457,53 грн., які відповідачем сплачені не були.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок нарахованих процентів за користування кредитом, суд встановив, що він відповідає порядку нарахування процентів передбаченому в розділі 4 Кредитного договору, зроблений за процентною ставкою, яка була передбачена сторонами в Кредитному договорі, та є арифметично правильним.

Відтак, станом на 18.07.2014 заборгованість відповідача по сплаті процентів за Кредитним договором склала 6879457,53 грн.

Станом на момент вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів погашення вищевказаної суми заборгованості по процентам. Натомість зазначена сума заборгованості підтверджується залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок з особових рахунків Позичальника.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею).

Пунктом 8.1 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення якого-небудь із зобов'язань по сплаті кредиту та/або відсотків за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку за кожен випадок пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 232 ГК України пеня за цим Кодексом визнається штрафною санкцією, нарахування якої, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунку позивача доданого 01.09.2014 на виконання вимог ухвали суду убачається, що ним за загальний період з 06.05.2014 по 17.07.2014 на суму несвоєчасно сплачених процентів за користування кредитом, нарахована пеня виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення. За розрахунками позивача нарахована на суму відсотків пеня склала 219138,91 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є арифметично правильним, відповідає нормам чинного законодавства (зокрема вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», частини 6 статті 232 та частини 2 статті 343 ГК України), матеріалам справи та умовам Кредитного договору. Зроблений з урахуванням погоджених строків переносу сплати відсотків на підставі додаткових угод до Кредитного договору.

Відтак, суд вважає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпартнертехнології» (03035, м. Київ, вулиця Василя Липківського, будинок 16, ідентифікаційний код 37393185) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (01010, м. Київ, вул. Московська, будинок 8 літера Б, ідентифікаційний код 26475516) заборгованість за кредитним договором №10/2013 від 14.08.2013, яка станом на 18.07.2014 становить 39398596,44 грн. (тридцять дев'ять мільйонів триста дев'яносто вісім тисяч п'ятсот дев'яносто шість гривень 44 копійки), та складається з:

- заборгованості по кредиту у сумі 32300000 грн.;

- заборгованості по відсотках у сумі 6879457,53 грн.;

- пені в сумі 219138,91 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпартнертехнології» (03035, м. Київ, вулиця Василя Липківського, будинок 16, ідентифікаційний код 37393185) у доход Державного бюджету України 73080 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень) судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.10.2014

СуддяСташків Р.Б.