Постанова

від 25.09.2014 по справі 2а-3715/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 9104/147781/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Старунського Д.М., Рибачука А.І.

при секретарі судового засідання - Ратушній М.І.

за участі представника позивача Кінь А.В.,

представника відповідача Чубак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - компанія «Вілком» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

27 квітня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю - компанія «Вілком» звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова від 29 грудня 2011 року за №0002432321 і №002442321.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2011 року №0002432321 і визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2011 року №0002442321.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Галицькому районі м.Львова подала апеляційну скаргу на неї, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що оскаржувана постанова прийнята із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для даної справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також, апелянт по справі зазначив, що враховуючи обставини, викладені в акті перевірки та відповідно до документів, використаних при перевірці встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілком» провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства. Окрім цього, 24 вересня 2014 року апелянт по справі звернувся до суду з клопотанням про необхідність дослідження додаткових доказів, а саме вироку Сихівського районного суду від 26 грудня 2012 року у справі №1319/5265/2012 і постанови Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі №2а-13424/11/1370.

Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що, Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілком» з питань дотримання вимог законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з Приватним підприємством «Воллі», про що складено акт за №4280/23-209/20811456 від 20 грудня 2011 року. В даному акті зазначено, що позивач по справі порушив вимоги п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на суму 28333 грн. та п.138.1, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 32583 грн.

29 грудня 2011 року Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення за №0002432321 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32584 грн., в тому числі основний платіж 32583грн., штрафних санкцій 1грн. і податкове повідомлення-рішення за №0002442321 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28334грн., в тому числі основний платіж 28333грн., штрафних санкцій 1грн.

Відповідно до Договору №1247 укладеного 04 травня 2011 року між позивачем і Приватним підприємством «Воллі», виконавець (ПП «Воллі») зобов'язувався виконати електромонтажні роботи за адресою: м.Львів, вул. Івана Франка, 108, а замовник, прийняти та оплатити дані роботи. Сума договору складала 170000грн. в тому числі податок на додану вартість в розмірі 28333,33грн. На підтвердження виконання умов договору, в матеріалах справи є акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ від 29 червня 2011 року (а.с.20), податкові накладні №59 від 20 червня 2011 року на загальну суму 150000грн. в тому числі податок на додану вартість 25000грн. (а.с.21) та №130 від 29 червня 2011 року на загальну суму 20000грн., в тому числі податок на додану вартість 3333,33грн., а також додаток до виписки із особового рахунку, якими підтверджено оплату 150000грн. та 20000грн. (а.с.19).

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Пунктом 138.1.1 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте, як вбачається з доданих до матеріалів справи суду апеляційної інстанції додаткових доказів, з копії вироку Сихівського районного суду м.Львова (по справі №1319/5265/2012 щодо обвинувачення ОСОБА_4, який являвся засновником та власником ПП «Волі», у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.27 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.2, 358 ч.4 КК України), яким встановлено, що згідно даними акту №4280/23-209/20811456 від 20.12.2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вілком» питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Волі», відповідно до якого товариством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 28 333 грн., оскільки ПП «Волі» здійснювало діяльність не спрямовану на настання реальних наслідків, а діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, в тому числі ТОВ «Вілком» як вигодонабувачеві.

Норма статті 205 Кримінального кодексу України зазначає, що «фіктивне підприємництво» - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Згідно ч.3 ст.373 Кримінально-процесуального кодексу України обвинувальні вироки ухвалюються лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, податкові накладні, виписані ПП «Воллі» є недійсними, так як не підписані уповноваженою особою підприємства, відповідно контрагенти-вигодонабувачі формували податковий кредит по безтоварних операціях від контрагента ПП «Воллі». А тому, видані та підписані податкові накладні керівниками та засновниками ПП «Воллі» не можуть вважатись належними первинними бухгалтерськими документами.

Окрім того, слід врахувати і той той факт, що оскільки ПП «Воллі» створене з метою здійснення незаконної діяльності, використовувалось для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, то первинні документи, видані таким суб'єктом не мають юридичної сили. Отже, виписані видаткові та податкові накладні на його виконання не можуть братись до уваги в податковому обліку позивача по справі.

Згідно із ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, а також проаналізувавши додаткові докази, додані суду апеляційної інстанції, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до переконання, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова - задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року по справі №2а-3715/12/1370 - скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілком» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя Д.М. Старунський

Суддя А.І. Рибачук

Повний текст постанови виготовлено 02 жовтня 2014 року.