Постанова

від 24.09.2014 по справі 826/11540/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 24 вересня 2014 року                      № 826/11540/14 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані Маркетингові Рішення" до  Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про  скасування постанови ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту споживачів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: скасувати постанову про накладання штрафних санкцій № 000045 від 31 березня 2014 року та рішення про вжиття заходів обмежувальних заходів № 000049 від 27 травня 2014 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11540/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20 серпня 2014 року. У судовому засіданні 20 серпня 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечив.   Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження. Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.           Матеріали справи свідчать, що у лютому 2014 року відповідачем вживались заходи по проведенню позапланової виїзної перевірки на підставі наказу від 19 лютого 2014 року № 95 та направлення від 19 лютого 2014 року № 000103, проте листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення» від 20 березня 2014 року Інспекцію з питань захисту споживачів у місті Києві не допущено до проведення перевірки у зв'язку з невідповідністю направлення на перевірку вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».             Разом з тим, відповідачем на підставі наказу від 19 лютого 2014 року № 95 та направлення від 19 лютого 2014 року № 000103 проведена позапланова невиїзна (поєднана із виїзною) перевірка характеристик продукції у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення».           За результатами проведеної перевірки складено акт від 26 березня 2014 року № 000069, в якому встановлено відсутність декларації про відповідність; супровідна документація, що додаються до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією); документи щодо системи якості чи системи управління якістю. Таким чином, встановлено, що позивачем не надано документацію, склад якої передбачений Технічним регламентом безпеки низьковольтного електричного обладнання (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року № 1149); Технічним регламентом з електромагнітної сумісності обладнання (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2009 року № 785); що згідно із положенням статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»;  свідчить, що продукція не відповідає встановленим вимогам.            26 березня 2014 року, на підставі акту перевірки від 26 березня 2014 року № 000069 складено Протокол про виявлене порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції». Постановою Інспекції з питань захисту споживачів у місті Києві від 31 березня 2014 року № 000045 до позивача застосовано штраф у розмірі 25500,00 грн. Також, відповідачем прийнято рішення від 27 травня 2014 року № 000049 про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) згідно якого, обмежено надання продукції (зарядний пристрій «Energizer» ACCU recharge Base; зарядний пристрій «Energizer» ACCU recharge mini) на ринку, шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами; тимчасово заборонено надання продукції на ринку, у відповідності із частиною 5 статті 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, позивач зазначає, що перевірка здійснена з порушенням діючого законодавства України, а отже Акт перевірки не може бути доказом порушення позивачем діючого законодавства. Заперечення відповідача мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення» при проведенні перевірки не надано декларації про відповідність; супровідна документація, що додаються до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією); документи щодо системи якості чи системи управління якістю.        З урахуванням встановлених обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується із позовними вимогами з огляду на наступне. Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011, Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. Згідно пункту 7 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю). Згідно частини першої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою (частина друга статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»). Частиною шостою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. Матеріали справи свідчать, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення» призначена та проведена на підставі листа – згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 29 січня 2014 року № 537-27/6. Обґрунтовуючи підстави скасування спірних рішень, позивач посилається саме на протиправність вищезазначеного листа-згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та на протиправність дій по проведенню перевірки. Разом з тим, суд звертає увагу, що лист – згода Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 29 січня 2014 року № 537-27/6 є рішенням суб'єкта владних повноважень, відповідно до підлягає оскарженню в судовому порядку. Матеріали справи не містять доказів оскарження та/або скасування зазначеного рішення. Відтак, рішення Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 29 січня 2014 року № 537-27/6 є чинним, отже може слугувати підставою для призначення територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів перевірок суб'єктів господарювання.   Крім цього, посилання позивача на суперечність змісту направлення на перевірку від 19 лютого 2014 року, а саме: відсутність у вступній частині документу чіткої підстави для проведення перевірки враховується судом, проте, такі доводи не можуть бути підставлю для скасування спірних рішень, оскільки не спростовують встановлених порушень чинного законодавства. При цьому, наказ Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 19 лютого 2014 року № 95 «Про проведення позапланової перевірки» містить підставу проведення перевірки, а саме: стаття 11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та лист  Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 29 січня 2014 року № 537-27/6. Як зазначено позивачем, останній скористався правом відмови у допуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю). Суд звертає увагу, що предметом дослідження в даному провадженні є обґрунтованість застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення» штрафу та вжиття обмежувальних засобів, вимог про визнання протиправними дій посадових осіб контролюючого органу позивачем не заявлено, доказів оскарження таких дій в іншому провадженні не надано, відтак, зазначені доводи є необґрунтованими.   Таким чином, враховуючи, що рішення Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 29 січня 2014 року № 537-27/6 є чинним (докази оскарження та/або скасування у судовому або адміністративному порядку відсутні), з огляду на наявність в матеріалах справи наказу про проведення перевірки та направлення, з урахуванням наведених норм права та з огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку, що Інспекцією з питань захисту споживачів у місті Києві проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення» в межах своїх повноважень та за наявності підстав для проведення позапланової перевірки.           Вирішуючи питання обґрунтованості застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення» штрафу за введення в обіг продукції, яка не відповідачем вимогам, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація: декларація про відповідність; супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією); загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом; документи щодо системи якості чи системи управління якістю; висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо); документи і матеріали щодо стану виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб'єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання; повідомлення та інша інформація, надана суб'єктами господарювання, органами доходів і зборів, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції"; інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції". Відповідачем встановлена відсутність документів та матеріалів, перелік яких визначений у частині 7 статті 23  Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», саме які підтверджують, що продукція, яка є об'єктом перевірки пройшла оцінку відповідності згідно з вимогами Технічних регламентів. В тому числі, не надано технічну документацію, наявність та склад якої визначено Технічним регламентом безпеки низьковольтного електричного обладнання (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року № 1149); Технічним регламентом з електромагнітної сумісності обладнання (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2009 року № 785); Технічним регламентом модулів оцінки відповідності затверджений Постановою КМ України від 07.10.2003 року № 1585) а саме: загальний опис продукції; технічний проект і виробничі креслення, схеми елементів, складальних вузлів, принципові електричні схеми; описи та пояснення щодо креслень і схем та такі, що стосуються застосування продукції; список стандартів з переліку національних стандартів, які в разі добровільного застосування є доказом відповідності продукції вимогам технічних регламентів; результати проектних розрахунків, випробувань; протоколи випробувань.    Позивачем доказів на підтвердження зворотного не надано, копій вище перелічених документів до матеріалів справи не долучено. Разом з тим, надана копія декларації про відповідність вимогам технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання та технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання не спростовує висновки акту перевірки щодо відсутності загального опису продукції; технічного проект і виробничі креслення, схеми елементів, складальних вузлів, принципові електричні схеми; описи та пояснення щодо креслень і схем та такі, що стосуються застосування продукції; список стандартів з переліку національних стандартів, результатів проектних розрахунків, випробувань; протоколів випробувань.    Відтак, доводи про протиправність постанов про накладання штрафних санкцій № 000045 від 31 березня 2014 року та рішення про вжиття заходів обмежувальних заходів № 000049 від 27 травня 2014 року є необґрунтованими. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2   Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення» таким, що не підлягає задоволенню. Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне. Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня – на рівні 1218,00 грн. Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1827,00 грн. Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 255,78 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1571,22 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету. Враховуючи викладене, керуючись статями 69, 70, 71, 128, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення» відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення»  (код ЄДРПОУ 34727117) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1571 (тисяча п'ятсот сімдесят одна) грн. 22 коп. Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                К.Ю. Гарник