Рішення

від 11.09.2014 по справі 917/1742/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 р. Справа № 917/1742/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопол-плюс", 36040, м. Полтава, вул. Ю.Кондратюка, 19, кв. 66

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 36024, м. Полтава, вул. Куйбишева, 22-А

про стягнення 155113,07 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Ярошенко Р.І.

від відповідача: Омельченко М.А.

В судовому засіданні 11.09.2014 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 155113,07 грн. заборгованості згідно договору поставки № 2803 від 28.03.2013 року, в т.ч. 142604,96 грн. основного боргу, 1828,98 грн. пені, 4886,72 грн. інфляційних витрат та 5792,41 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та в наданому до суду відзиві на позовну заяву за № 01-09/173-2 від 11.09.2014 року (а.с. 63-65) повністю визнав заявлені позовні вимоги та заявив клопотання про відстрочку виконання рішення на 1 місяць з моменту набрання ним законної сили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопол-плюс" (позивач, постачальник та Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 2803 від 28.03.2013 року (а.с. 15-19), у відповідності до якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар - паливо пічне побутове в орієнтовній кількості 35 тон (п. п. 1.1.-1.3. договору).

Згідно із п. 10.1. вищевказаного договору поставки № 2803 від 28.03.2013 року (далі - договір) цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013 року

У відповідності до п. п. 3.1., 3.2., 3.4. договору ціна цього договору є динамічною (може бути змінена за взаємною згодою сторін) та становить на дату укладення договору 300000,00 грн. з ПДВ. Ціна за одиницю товару на момент підписання договору складає 8500,00 грн. за 1 тону з ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати товару покупцем протягом 10 днів після пред'явлення постачальником рахунку на оплату.

Згідно приписів п. п. 5.1., 5.2. договору постачальник здійснює поставку першої партії товару в 5-денний строк з моменту підписання договору, а кожної наступної партії - у строк, узгоджений сторонами додатково. Місце поставки (передачі) товарі узгоджується сторонами додатково.

На виконання договору позивачем на підставі поданих відповідачем заявок (а.с. 20, 27, 34 41) було поставлено обумовлений цим договором товар на загальну суму 295616,89 грн., у т.ч.:

- за видатковою накладною № 2 від 29.03.2013 року - на суму 101964,96 грн. (а.с. 21);

- за видатковою накладною № 3 від 29.03.2013 року - на суму 71046,97 грн. (а.с. 28);

- за видатковою накладною № 5 від 11.04.2013 року - на суму 20640,00 грн. (а.с. 35);

- за видатковою накладною № 8 від 25.04.2013 року - на суму 101964,96 грн. (а.с. 42).

Факт поставки товару підтверджується, з-поміж іншого, наявними в матеріалах справи копіями відповідних податкових та товарно-транспортних накладних, а також актів прийому-передачі (а.с. 22, 23, 26, 29, 30, 33, 36, 37, 40, 43, 44, 47).

Поставлений відповідачем товар був одержаний відповідачем на підставі довіреностей за № 46 від 29.03.2013 року, № 57 від 11.04.2013 року та № 1/69 від 25.04.2013 року (а.с. 24, 31, 38, 45).

Одночасно з поставкою товару позивачем були виставлені рахунки на оплату:

- № 3 від 29.03.2013 року на суму 101964,96 грн. (а.с. 25);

- № 2 від 29.03.2013 року на суму 71046,97 грн. (а.с. 32);

- № 5 від 11.04.2013 року на суму 20640,00 грн. (а.с. 39);

- № 9 від 25.04.2013 року на суму 101964,96 грн. (а.с. 46).

Разом із тим, в порушення своїх зобов'язань відповідач за поставлений згідно договору товар розрахувався із позивачем лише частково на загальну суму 153011,93 грн., про що свідчить наявна у справі копія банківської виписки по рахунку (а.с. 48-50).

01.10.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 282 від 24.09.2013 року (а.с. 52-54) про погашення заборгованості (в т.ч. за спірним договором), проте залишок боргу в розмірі 142604,96 грн. відповідач не сплатив.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 142604,96 грн., а також нараховані на неї окремо по кожній поставці товару за період з 09.04.2014 року по 19.08.2014 року пеню в сумі 1828,98 грн., інфляційні витрати в сумі 4886,72 грн. та 3% річних в сумі 5792,41 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. ст. 692, 694 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату товару, а також строки його виконання встановлено п. п. 1.1., 4.1. спірного договору тощо.

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі правовідносин з приводу поставки товарів, обсяги та вартість поставленого за договором товару, факт виставлення рахунків на оплату, факт наявності заборгованості в розмірі 142604,96 грн. за поставлений згідно договору товар, а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем. Крім того, факт наявності заборгованості за спірним договором (у т.ч. в зазначеному розмірі) не заперечується відповідачем в акті звіряння взаєморозрахунків (а.с. 51).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно приписів ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами пп. 7.3.6. договору визначено, що в разі порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

За результатами перевірки поданих позивачем розрахунків пені, інфляційних витрат, 3% річних (а.с. 6-8) суд дійшов висновку про їх обгрунтованість.

Як вже було вказано, у поданому до суду відзиві на позов відповідач повністю визнав заявлені позовні вимоги. Дії відповідача щодо визнання позову не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи до уваги наведене, суд з урахуванням положень ч. 5 ст. 78 ГПК України дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин даної справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

В поданому до суду відзиві на позов відповідач прохає суд відстрочити виконання рішення по даній справі на 1 місяць з моменту набрання рішенням законної сили.

У відповідності до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення.

Відповідно до положень п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Обгрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач посилається, зокрема, на скрутне матеріальне становище підприємства, що виникло внаслідок недофінансування з державного бюджету, а також наявність значної заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам, по сплаті податків, зборів, інших платежів тощо.

Представник позивача проти задоволення заявленого відповідачем клопотання не заперечує.

Таким чином, проаналізувавши доводи відповідача, суд з урахуванням матеріальних інтересів позивача і відсутністю з його боку заперечень щодо відстрочки виконання рішення дійшов висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85, 121 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (36024, м. Полтава, вул. Куйбишева, 22-А, код за ЄДРПОУ 32017261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопол-плюс" (36040, м. Полтава, вул. Ю.Кондратюка, 19, кв. 66, код за ЄДРПОУ 37710189) - 142604,96 грн. основного боргу, 1828,98 грн. пені, 4886,72 грн. інфляційних витрат, 5792,41 грн. 3% річних та 3102,26 грн. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 11.09.2014 року по справі № 917/1742/14 до 29.10.2014 року включно .

Повне рішення складено 16.09.2014 року

Суддя Гетя Н.Г.