Ухвала
від 02.10.2014 по справі 826/1417/14
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1417/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

02 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Виграненко С.П.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодок-Партс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодок-Партс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2013 року -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодок-Партс» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20 листопада 2013 року № 0006532201, № 0006542201, № 0006552201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 16.10.2013 року по 22.10.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодок-Партс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09 2012 року по день проведення перевірки, в тому числі фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ «Трейд Лайн Груп».

За результатами перевірки складено Акт від 30.10.2013 року № 313/1-22-01-37412951, в якому встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, внаслідок чого, занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 292 637 грн., в тому числі по періодах: за 2012 рік в сумі 81 961 грн., за 1 кв. 2013 року в сумі 210 676 грн.; п 198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, яке підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 308 039 грн., в тому числі : за листопад 2012 року - 44 128,33 грн., за грудень 2012 року - 22101,74 грн., за січень 2013 року - 65 644,79 грн., за лютий 2013 року - 63 781,26 грн., за квітень 2013 року - 76 527,63 грн., за травень 2013 року - 93,23 грн., за червень 2013 року - 35 762,49 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 144 953 грн., в тому числі: за червень 2013 року - 144 953 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.11.2013 року:

- № 0006532201 (форми «В4»), яким за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 144 953,00грн.;

- № 0006542201 (форми «Р»), яким за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 365 796, 00 грн., в т.ч. 292 637, 00 грн. - основний платіж, 73 159, 00 грн. - штрафні (фінансові)санкції;

-№ 0006552201 (форми «Р»), яким за порушення вимог п.198.1, п.198.6

ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України визначено суму

грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 385 049, 00 грн., в т. ч. 308 039, 00 грн. - основний платіж, 77 010, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованими.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може не погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Стаття 138 розділу ІІІ ПК України передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Отже, для вирішення справи по суті суд першої інстанції правомірно вирішував питання щодо реальності здійснених між позивачем та його контрагентом господарських операцій.

Як встановлено судом першої інстанції , 23 листопада 2012 року між ТОВ «Автодокс-Партс» (Покупець), в особі директора Золотова Д.О., та ТОВ «Трейд Лайн Групп» (Постачальник), в особі директора Кидика М.В., укладений договір поставки товару за № 23/11.

За умовами зазначеного Договору Постачальник зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність Покупцю певний товар (а саме - автомобільні запчастини), а Покупець, в свою чергу, - приймати цей товарі і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору (п. 1.1 і 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 і 3.2 зазначеного Договору кількість, асортимент, номенклатура, ціна та вартість товарів, що підлягають поставці, визначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною цього Договору. Підтвердженням якості товару з боку Постачальника є сертифікат якості виробника товару.

Порядок та місце поставки визначені у п. 4 та 8 Договору. Зокрема, поставка товару здійснюється на підставі заявки Покупця. Поставка товару може здійснюватися як Постачальником, так і Покупцем за власний рахунок або власним транспортом. Вартість доставки товару Постачальником Покупцю узгоджується сторонами Договору окремо. Пунктами поставки визначені: склад Постачальника - якщо Покупець здійснює самовивіз товару, склад Покупця - якщо доставку товару здійснює Постачальник. При цьому адреса поставки кожної партії товару зазначається у видатковій накладній.

Розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому або готівковому порядку протягом 15-ти днів з моменту оформлення видаткових накладних.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано : договір від 23.11.2012 року № 23/11, видаткові та податкові накладні, товарно - транспортні накладні, накази про призначення працівників підприємства на посади водіїв, подорожні листи вантажного автомобілі, зведені оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.11.2012 року по 21.10.2013 року., картки рахунку 631 за період з 01.11.2012 року по 30.06.2013 року.

На підтвердження оплати товарів позивачем надано відповідні платіжні доручення та банківські виписки по рахунку.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження реальності господарських операцій, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно укладеного договору № 23/11 поставка товару здійснюється на підставі заявки Покупця , а підтвердженням якості товару з боку Постачальника є сертифікат якості виробника товару, однак останніх позивачем суду надано не було.

Видаткові накладні не містять відомостей щодо осіб, відповідальних за проведення господарських операцій, місця складання, адреси пункту поставки товару.

Товарно-транспортні накладні, надані суду не відображають інформацію щодо адреси пунктів навантаження і розвантаження вантажів, а також факту передачі разом із вантажем сертифікаційної та іншої документації щодо якості поставлених товарів. Крім того, позивачем надано не всі товарно-транспортні накладні (відсутня ТТН за 15.04.2013 року).

Слід зазначити, що всі поставки здійснювалися водіями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Втім, позивачем не надано подорожніх листів оформлених ОСОБА_9

Також, відсутні докази на підтвердження подальшого використання товару в господарській діяльності позивача (рух товару по складу, передача матеріально-відповідальним особам тощо).

З наданих представником апелянта відомостей про купівлю запчастин у ТОВ «Трейд Лайн Груп» та продаж контрагентам з 26.11.2012 року по 30.06.2013 року вбачається, що придбаний позивачем товар реалізовувався третім особам по датам раніше, ніж був придбаний. Так, придбаний 24.01.2013 року товар був реалізований Автоцентру «Форто» - 16.01.2013 року; придбаний 20.05.2013 року товар в подальшому реалізований ТОВ «Вояж Авто» - 11.02.2013 року, тощо. Зазначене не дає підстав стверджувати , що позивачем в подальшому реалізовано товар, придбаний саме у ТОВ «Трейд Лайн Груп».

Отже, позивачем не надано суду достовірних доказів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій між ним та зазначеним вище контрагентом.

На підставі досліджених доказів, колегія суддів вважає, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентом є обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодок-Партс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2014 року- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 06.10.14 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення02.10.2014
Оприлюднено08.10.2014
Номер документу40756506
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/1417/14

Ухвала від 14.01.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Зайцев М.П.

Ухвала від 27.10.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Зайцев М.П.

Ухвала від 02.10.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Грибан І.О.

Ухвала від 05.09.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Грибан І.О.

Постанова від 12.06.2014

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Дегтярьова О.В.

Ухвала від 14.02.2014

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Дегтярьова О.В.

Ухвала від 07.02.2014

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Дегтярьова О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні