Рішення

від 29.09.2014 по справі 910/15755/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15755/14 29.09.14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк», м.Київ, ЄДРПОУ 09806443

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Імпекс», м.Київ, ЄДРПОУ 37135329

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м.Донецьк

про стягнення 20 928 351,72 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Шубін О.Л. - гол.юр.конс.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.08.2014р. оголошувалась перерва до 10.09.2014р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Таскомбанк», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Імпекс», м.Київ про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 20 068 797,46 грн., процентів за користування кредитними коштами в сумі 556 339,09 грн. та пені в розмірі 303 215,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору №НК601 від 04.04.2014р. в частині повернення окремих траншів своєчасно та в повному обсязі кредитору, а також сплати у передбачені договором строки процентів за користування кредитними коштами.

Відповідач у судовому засіданні 20.08.2014р. факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» підтвердив. Одночасно, проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Імпекс» грошових коштів для виконання своїх грошових зобов'язань за кредитним договором.

В засіданні суду 29.09.2014р. відповідач не з'явився, представника не направив, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався. При цьому, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтера Імпекс» було належним чином повідомлене про час та місце судового засідання враховуючи таке.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04073, м.Київ, Оболонський район, вул.Куренівська, буд.15А.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, зокрема, ухвалу від 10.09.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Направлена судом кореспонденція була вручена 18.09.2014р. відповідачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0103031124640.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Імпекс», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем ухвали суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Ухвалою від 10.09.2014р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_1.

Третя особа у судове засідання 29.09.2014р. також не з'явилась, представника не направила, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України не скористалась, правової позиції по суті спору не висловила.

При цьому, враховуючи адресу місця проживання вказаного учасника судового процесу, а саме: м.Донецьк, вул.Тениста, 20, суд зазначає, що, наразі, неможливість надсилання судової кореспонденції на адресу третьої особи підтверджується листом №50-06/620 від 23.07.2014р. Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта». Аналогічну позицію наведено в Інформаційному листі №01-06/745/2014 від 05.06.2014р. Вищого господарського суду України.

Одночасно, ухвалою від 10.09.2014р. позивача було зобов'язано направити копію позовної заяви та доданих до неї документів на адресу третьої особи.

10.09.2014р. з метою належного повідомлення вказаного учасника судового процесу про час та місце вирішення спору судом було складено телефонограму.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у ОСОБА_1 можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Отже, з наведеного вище вбачається, що судом було вчинено всі можливі дії з метою повідомлення третьої особи про час та місце слухання справи.

При цьому, судом враховано, що підставою для скасування рішення в апеляційному порядку відповідно до приписів ст.104 Господарського суду України є розгляд справи саме без участі сторін, не повідомлених про час та місце вирішення спору, про третіх осіб.

З огляду на неявку відповідача та третьої особи в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому, судом також прийнято до уваги, що відповідачем вже було висловлено свою правову позицію по суті спору, а ухвалою від 10.09.2014р. явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась.

Суд також зазначає, що враховуючи терміни вирішення спорів, які передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України, у суду не строку для відкладення розгляду справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач та третя особа в процесі розгляду справи так і не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши всі представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу норм ч.2 ст.1069 Цивільного кодексу України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статетю 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.345 Господарського кодексу України встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтера Імпекс» (позичальник) було укладено кредитний договір №НК601, відповідно до п.2 ч.1 якого банк відкриває позичальнику мультивалютну кредитну лінію, що поновлюється, з графіком зменшення ліміту, а позичальник зобов'язався прийняти кредитні кошти у повному обсязі та сплатити проценти, інші платежі, на умовах та в порядку, передбачених правочином.

Частиною 1 договору №НК601 від 04.04.2014р. передбачено, що доступний ліміт кредитування складає 55 000 000 грн.

Сторонами у частині 1 спірного правочину також погоджено строк користування кредитною лінією з 04.04.2014р. по 02.10.2016р. Період безперервного користування кредитними коштами складає 60 днів для кожного траншу.

Відповідно до п.1.1 ч.2 договору №НК601 від 04.04.2014р. надання кредитної лінії здійснюється окремими частинами (траншами) в гривні та/або доларах США та/або євро.

Вказаний правочин набуває чинності з дати його підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін) та діє до дати повного погашення заборгованості позичальника перед банком, але в будь-якому випадку до повного виконання позичальником своїх боргових зобов'язань.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №НК601 від 04.04.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм статей 1054-1057 1 Цивільного кодексу України, а в частині, що не суперечить вказаним нормам та умовам договору, регулюється ст.1046-1053 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У додатку №2 від 04.04.2014р. до кредитного договору №НК601 від 04.04.2014р. сторонами погоджено перелік забезпечення, що надається в рахунок забезпечення виконання позичальником боргових зобов'язань перед банком. Відповідно до наведеного додатку зобов'язання за спірним кредитним договором забезпечено, зокрема, фінансовою порукою ОСОБА_1.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до приписів ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

При цьому, ст.554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Наведені норми свідчать про наявність у позивача права самостійно обирати боржника та поручителя, до якого слід звернути вимогу.

Отже, враховуючи, що позивач звернувся до суду з вимогами саме до боржника, судом, враховуючи приписи чинного законодавства розглядаються саме вимоги до останнього.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вказувалось вище, умовами договору №НК601 від 04.04.2014р. передбачено, що кредит надається у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами).

У ч.1 договору №НК601 від 04.04.2014р. сторони визначили, що відновлювальна мультивалютна кредитна лінія - це банківська послуга, згідно з якою позичальник має право отримувати від банку кредитні кошти у гривні та/або доларах США та або євро в розмірі, що дорівнює різниці між розміром ліміту кредитної лінії та фактичним розміром заборгованості позичальника за кредитною лінією (в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на дату надання траншу кредитної лінії).

Ліміт кредитної лінії - це максимальна сума кредитної лінії, яку позичальник може одночасно використовувати на підставі та на умовах договору.

Транш - це окрема частина кредитної лінії, що була фактично надана банком позичальнику в межах кредитного ліміту.

Відповідно до п.1.1 ч.2 договору №НК601 від 04.04.2014р. загальна максимальна отримана позичальником та непогашена сума за кредитною лінією не повинна перевищувати відповідний встановлений ліміт.

Датою надання траншу кредитної лінії є дата перерахування відповідної суми коштів з позичкового рахунку позичальника на поточний рахунок позичальника, що підтверджується випискою з особового рахунку (п.1.2 ч.2 договору №НК601 від 04.04.2014р.).

Судом вже зазначалось, що сторонами було погоджено кредитний ліміт в розмірі 55 000 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтера Імпекс» грошові кошти в межах ліміту, передбаченого договором №НК601 від 04.04.2014р., на загальну суму 36 291 223,63 грн., зокрема, наступними траншами: 10.04.2014р. в сумі 3 906 737,97 грн., 14.04.2014р. в розмірі 167 978,44 грн., 15.04.2014р. в сумі 9 994 462,50 грн., 16.04.2014р. в розмірі 7 484 960 грн., 09.04.2014р. в сумах 5264 грн. та 10 789 111 грн., 17.04.2014р. в розмірі 558 190 грн., 12.05.2014р. в сумі 1 562 376,11 грн., 13.05.2014р. на суму 113 086,83 грн., 14.05.2014р. в розмірі 827 258,90 грн., 20.05.2014р. на суму 150 000 грн., 22.05.2014р. в розмірі 368 345,28 грн., 27.08.2014р. на суму 22 436,69 грн. та 28.05.2014р. в розмірі 341 015,91 грн. Надання заявником грошових коштів у визначеному розмірі підтверджується представленими заявником до матеріалів справи банківськими виписками з рахунку відповідача.

Ухвалами від 31.07.2014р. та від 10.09.2014р. відповідача було зобов'язано надати заперечення (у разі наявності) з приводу отримання від позивача грошових коштів за кредитним договором №НК601 від 04.04.2014р.

Проте, заперечень з приводу належного виконання кредитором своїх зобов'язань боржник не надав. При цьому, як вказувалось вище, у судовому засіданні 20.08.2014р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Імпекс» проти наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» не заперечував.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи документи, враховуючи відсутність у відповідача заперечень з приводу отримання від позивача кредитних коштів розмірі 36 291 223,63 грн., суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство «Таскомбанк» належним чином виконало свої грошові зобов'язання за кредитним договором №НК601 від 04.04.2014р.

Статтею 1056 1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З п.1.4 договору №НК601 від 04.04.2014р. вбачається, що кредитна лінія надається позичальнику із щомісячною сплатою процентів.

Процентна ставка - це розмір процентів, що позичальник має сплатити за користування кредитною лінією у відповідний період строку користування грошовими коштами (ч.1 договору №НК601 від 04.04.2014р.).

У ч.1 спірного правочину контрагенти погодили, що процентна ставка за користування траншами в гривні складає 19% річних.

Відповідно до п.3.1 договору №НК601 від 04.04.2014р. проценти за користування кредитною лінією нараховуються за час фактичного користування грошовими коштами банку, виходячи з розміру процентної ставки, що діє на відповідну дату. Нарахування та сплата процентів здійснюється у валюті отриманого кредиту.

Проценти за користування кредитними коштами нараховуються банком щоденно за фактичну кількість днів користування грошовими коштами, за методом «факт/360» (виходячи із розрахунку 360 днів у році). При цьому, враховується перший день та не враховується останній день користування кредитною лінією. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитними коштами на суму щоденного залишку (п.3.2 ч.2 договору №НК601 від 04.04.2014р.).

У ч.1 спірного правочину контрагенти погодили, що проценти за користування кредитними коштами сплачуються 10 числа кожного місяця з моменту видачі першого траншу до дати спливу строку користування кредитною лінією та повернення в повному обсязі кредитних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи банком за користування кожним окремим траншем було нараховано проценти на загальну суму 1 357 413,10 грн., з яких за транш від 10.04.2014р. в сумі 3 906 737,97 грн. нараховано проценти в розмірі 31 439,66 грн., за транш від 14.04.2014р. в розмірі 167 978,44 грн. - 6206,04 грн., за транш від 15.04.2014р. в сумі 9 994 462,50 грн. - 468 775,25 грн., за транш від 16.04.2014р. в розмірі 7 484 960 грн. - 355 535,81 грн., на транш від 09.04.2014р. в сумах 5264 грн. та 10 789 111 грн. загалом на 361 483,14 грн., на транш від 17.04.2014р. в розмірі 558 190 грн. - 26 219,40 грн., на транш від 12.05.2014р. в сумі 1 562 376,11 грн. нараховано проценти в розмірі 52 773,67 грн., на транш від 13.05.2014р. на суму 113 086,83 грн. - в розмірі 3759,95 грн., на транш за 14.05.2014р. в розмірі 827 258,90 грн. - 27 069,82 грн., на транш від 20.05.2014р. на суму 150 000 грн. - 4433,44 грн., на транш за 22.05.2014р. в розмірі 368 345,28 грн. нараховано проценти в сумі 10 497,70 грн., на транш за 27.08.2014р. на суму 22 436,69 грн. - 580,18 грн. та на транш 28.05.2014р. в розмірі 341 015,91 грн. - 8639,04 грн.

Отже, враховуючи термін внесення процентів за користування кредитними коштами, що передбачений спірним правочином, суд дійшов висновку, що строк відшкодування процентів настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, позичальником лише частково було сплачено проценти за користування кредитними коштами, що підтверджується представленими до матеріалів справи банківськими виписками щодо кожного з траншів. В результаті порушення позичальником умов кредитного договору щодо строків та розміру процентів, що підлягають сплаті за користування кредитною лінією, у останнього утворилась заборгованість в сумі 556 339,09 грн.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже вказувалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вказувалось вище, у ч.1 договору №НК601 від 04.04.2014р. сторони визначили строк користування кредитною лінією з 04.04.2014р. по 02.10.2016р.

При цьому, контрагентами також було погоджено, що період безперервного користування кредитною лінією становить 60 днів для кожного траншу.

Датою повернення заборгованості за кредитною лінією вважається день виконання позичальником всіх своїх боргових зобов'язань перед банком в повному обсязі, включаючи повну сплату процентів, комісій банку, неустойки, пені, штрафів, тощо (п.2.2 договору №НК601 від 04.04.2014р.).

Пунктом 2.3 кредитного договору передбачено, що погашення боргових зобов'язань може проводитись наступними способами: шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок для погашення боргових зобов'язань; шляхом здійснення банком договірного списання відповідних сум з будь-якого рахунку позичальника, відкритого в банку (на що позичальник надає безумовну та безвідкличну згоду); іншим чином, якщо інший порядок погашення будь-якого з боргових зобов'язань визначений договором та не суперечить вимогам законодавства.

Одночасно, за умовами п.5.4.1 договору №НК601 від 04.04.2014р. банк має право вимагати дострокового виконання позичальником боргових зобов'язань, змінивши при цьому строк повернення кредитних коштів при настанні будь-яких обставин або події, які визначені сторонами як такі, що явно свідчать про те, що кредитні кошти не будуть своєчасно повернуті. До таких обставин відноситься, в тому числі, порушення/невиконання позичальником будь-яких зобов'язань за кредитним договором.

У п.7.13 договору №НК601 від 04.04.2014р. зазначено, що у випадку настання, зокрема, наведеної вище обставини, банк направляє позичальнику повідомлення з вимогою виконання боргового зобов'язання у визначеній банком частині або в цілому. При цьому, строк виконання позичальником боргових зобов'язань у такому випадку вважається таким, що настав на 10 день з дня направлення такого повідомлення позичальнику, якщо інший строк не буде визначено банком у такому повідомленні.

Зі змісту п.5.1.11 ч.2 договору №НК601 від 04.04.2014р. вбачається, що позичальник зобов'язаний достроково повернути заборгованість за кредитною лінією та сплатити проценти за користування кредитними коштами на письмову вимогу банку та у строк, зазначений у цій вимозі. У разі, якщо вимогою передбачено повне дострокове виконання боргових зобов'язань, то кінцева дата користування кредитною лінією вважається перенесеною.

За твердженнями позивача, враховуючи порушення відповідачем термінів безперервного користування кожним окремим траншем, повернення кредитних коштів лише частково, а також наявну заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами, керуючись умовами кредитного договору, банк 18.07.2014р. направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Імпекс» вимогу №1214 від 17.07.2014р. про погашення заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитною лінією та штрафних санкцій до 27.07.2014р.

На підтвердження направлення вимоги позивачем представлено до матеріалів справи реєстр №307 на рекомендовані листи на поштові відправлення за 18.07.2014р. та поштову квитанцію №2094 від 18.07.2014р. Відповідач жодних заперечень з приводу отримання повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів не надав.

Отже, з вказаного вбачається, що фактично кредитором було реалізовано право на дострокове повернення кредитних коштів, що передбачене пунктами п.п.5.4.1, 7.13 договору №НК601 від 04.04.2014р. шляхом направлення відповідної вимоги на адресу боржника.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги зміст вимоги №1214 від 17.07.2014р. стосовно визначення конкретного строку виконання позичальником своїх боргових зобов'язань, суд дійшов висновку, що термін повернення грошових коштів, що були отримані окремими траншами за договором №НК601 від 04.04.2014р., настав.

Проте, всупереч повідомлення про дострокове повернення кредитної лінії, позичальником грошові кошти, які було отримано за спірним кредитним договором, у строк наведений до 27.07.2014р. повернуто не було. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Наразі, як зазначає позивач, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Імпекс» по тілу кредиту складає 20 068 797,46 грн.

Проте, з наявних в матеріалах справи банківських виписок судом встановлено, що кредитні кошти за договором №НК601 від 04.04.2014р. банку було повернуто на суму 17 035 949,19 грн., що свідчить про те, що заборгованість відповідача фактично становить 19 255 274,44 грн.

Зокрема, відповідно до представленої банківської виписки відповідачем та поручителем було повернуто кредитні кошти 11.04.2014р. в сумі 1 180 000 грн., 15.04.2014р. в розмірі 1 529 218,98 грн., 17.04.2014р. на суму 10 400 грн., 18.04.2014р. на суму 542 976 грн., 28.05.2014р. на суму 287 973,41 грн., 30.05.2014р. в розмірі 1 170 000 грн., 02.06.2014рю. в сумі 1 362 787,78 грн., 2748,39 грн., 163520,59 грн., 122 462,33 грн., 10538,83 грн., 04.06.2014р. на суму 5000 грн., 13.06.2014р. в розмірі 4 849 000 грн., 19.06.2014р. на суму 500 000 грн., 2 033 000 грн., 20.06.2014р. на суми 586 613,81 грн. та 446 386,19 грн., 23.06.2014р. на суми 167 978,44 грн., 134 264,76 грн., 197 756,80 грн., 24.06.2014р. в розмірі 500 000 грн., 26.06.2014р. на суму 232 500 грн., 04.07.2014р. на суму 100 000 грн., 09.07.2014р. розмірі 386 570 грн. та 23.07.2014р. на суму 514 252,88 грн.

При цьому, судом також прийнято до уваги, що частина грошових коштів в сумі 514 252,88 грн. була сплачена фінансовим поручителем боржника ОСОБА_1 23.07.2014р.

Ухвалами від 31.07.2014р. та від 10.09.2014р. відповідача та третю особу було зобов'язано надати докази виконання своїх грошових зобов'язань за договором №НК601 від 04.04.2014р.

Проте, вказаними учасниками судового процесу належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитною лінією до матеріалів справи не представлено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи документи, з огляду на умови договору №НК601 від 04.04.2014р., судом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Імпекс», як позичальника за кредитним договором, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк», наявна заборгованість перед банком по тілу кредиту в розмірі 19 255 274,44 грн. та по процентам за користування кредитними коштами в сумі 556 339,09 грн., що є підставою для часткового задоволення позовних вимог в цій частині.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені за непогашення кредиту та порушення строків сплати процентів за користування кредитною лінією в розмірі 303 215,17 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У п.6.2 ч.2 договору №НК601 від 04.04.2014р. зазначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання позичальником своїх боргових зобов'язань за договором, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Керуючись умовами кредитного договору та враховуючи порушення позичальником строків повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитною лінією, позивачем було нараховано пеню на загальну суму 303 215,17 грн., з яких неустойка за порушення строків внесення процентів 845,90 грн. та за несвоєчасне повернення траншів в сумі 302 369,27 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку пені за порушення термінів внесення процентів за користування кредитними коштами, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Одночасно, наведений заявником розрахунок пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту є необґрунтованим, оскільки, як вже вказувалось вище, фактично розмір заборгованості з повернення кредитних коштів є меншим, ніж заявлений позивачем, що також свідчить про необґрунтованість нарахування неустойки на заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

Здійснивши власний перерахунок штрафних санкцій, враховуючи всі суми грошових коштів, які було повернуто банку в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту, суд дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Імпекс» за прострочення повернення кредитних коштів підлягає стягненню пеня в сумі 275 750,87 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Імпекс» пені підлягають задоволенню на суму 276 596,77 грн.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Імпекс», м.Київ про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 20 068 797,46 грн., процентів за користування кредитними коштами в сумі 556 339,09 грн. та пені в розмірі 303 215,17 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Імпекс» (04073, м.Київ, оболонський район, вул.Куренівська, буд.15А, ЄДРПОУ 37135329) на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м.Київ, Шевченківський район, вул.Симона Петлюри, буд.30, ЄДРПОУ 09806443) заборгованість по тілу кредиту в розмірі 19 255 274,44 грн., проценти за користування кредитними коштами в сумі 556 339,09 грн., пеню в розмірі 276 596,77 грн. та судовий збір в сумі 70 146,30 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.09.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.10.2014р.

Суддя М.О.Любченко