Рішення

від 01.10.2014 по справі 910/16162/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16162/14 01.10.14

за позовом: Державного підприємства «Антонов», м.Київ, ЄДРПОУ 14307529

до відповідача: Приватного підприємства «Крона-Парк», м.Київ, ЄДРПОУ 31564330

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, м.Київ, ЄДРПОУ 19030825

про стягнення 11 938,85 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - юр-т

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Гармашов Б.С. - пров. спец.- юр-т

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне підприємство «Антонов», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства «Крона-Парк», м.Київ про стягнення 11 691,13 грн. основного боргу та 247,72 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1516 від 18.03.2005р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності в частині здійснення своєчасної орендної плати у повному обсязі та у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваними вимогами.

26.09.2014р. до господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення без номеру та дати, якими Державне підприємство «Антонов» повідомило про здійснену Приватним підприємством «Крона-Парк» часткову оплату в сумі 4 000 грн.

Відповідач у судові засідання 27.08.2014р., 10.09.2014р. та 01.10.2014р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. При цьому, за висновками суду, Приватне підприємство «Крона-Парк» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103030390710, №0103031122736 та № 0103031124291.

Наразі, у клопотанні №12 від 09.09.2014р. Приватне підприємство «Крона-Парк» повідомило суд про здійснену відповідачем 01.09.2014р. часткову оплату спірної заборгованості в розмірі 4 000 грн.

З огляду на неявку відповідача в судові засідання, господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Одночасно, судом враховано, що ухвалами суду явка в засідання суду представників сторін, зокрема, відповідача, обов'язковою не визнавалась.

Ухвалою від 27.08.2014р. господарським судом м.Києва залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Третя особа у поясненнях №30-10/9786 від 08.09.2014р. зазначила, що договір №1516 від 18.03.2005р. припинив свою дію, оскільки нерухоме майно, яке належить до державної власності та знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Академіка Туполєва, 1-б, згідно акту б/н від 31.12.2013р. приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, було повернуто орендодавцю. Відтак, враховуючи положення п.п.3.3, 5.14 укладеного між контрагентами правочину, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву просило суд при вирішенні справи по суті врахувати наявну заборгованість орендаря як перед позивачем так і перед Державним бюджетом України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши всі представлені сторонами докази, господарський суд встановив:

Положеннями ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В преамбулі Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що даний Закон України покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Приписами ст.12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву (орендодавець) та Приватним підприємством «Крона-Парк» укладено договір №1516 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 61,6 кв.м, розміщене за адресою: м.Київ, вул.Академіка Туполєва, 1-б, що знаходиться на балансі Авіаційного науково-технічного комплексу ім.О.К.Антонова, вартість якого за експертною оцінкою, проведеною станом на 31.08.2004р., становить 113 100 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

У судовому засіданні 01.10.2014р. представник позивача повідомив суд про те, що в укладеному між відповідачем та третьою особою правочині, акті від 18.03.2005р. приймання-передачі в оренду нерухомого майна, додатковій угоді №1 від 02.12.2005р., а також акті б/н від 02.12.2005р. приймання-передачі (повернення) нерухомого майна сторонами помилково зазначено організаційно-правову форму орендаря як «Товариство з обмеженою відповідальністю», в той час як вірною організаційно-правової формо останнього згідно наявних в матеріалах справи документів (статут, довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) є «Приватне підприємство». Наразі, даний факт додатково підтверджується відтиском печатки орендаря на вказаних вище документах.

Відповідно до п.2.2 договору №1516 від 18.03.2005р. передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується останнім протягом строку оренди.

У п.3.1 укладеного між орендарем та орендодавцем правочину визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекси інфляції) - грудень 2004 року: 1 015,15 грн.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1516 від 18.03.2005р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у учасників судового процесу взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що орендодавцями, зокрема, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук.

У п.6.1 договору №1516 від 18.03.2005р. передбачено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з даним правочином.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між відповідачем та третьою особою договору, 18.03.2005р. орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно, загальною площею 61,60 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Академіка Туполєва, 1-б, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом б/н від 18.03.2005р. приймання-передачі в оренду нерухомого майна.

В подальшому, 02.12.2005р., 30.01.2007р., 31.03.2009р., 02.04.2012р. між орендарем та орендодавцем укладались договори, якими вносились зміни до основного договору.

Так, за змістом додаткового договору №1516/он від 27.04.2012р. контрагенти погодились викласти п.1.1 договору №1516 від 18.03.2005р. в наступній редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 29,2 кв.м, що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Туполєва, 1-б, що перебуває на балансі Державного підприємства «Антонов» (балансоутримувач), вартість якого, згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.10.2011р. становить 181 490 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частиною 1 ст.762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати. Методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Відповідно до п.3.3 договору №1516 від 18.03.2005р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, перерахування орендної плати здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до Державного бюджету України; 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Так, у п.3.1 правочину, з урахуванням додаткового договору від 27.04.2012р. визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою №786 від 04.10.1995р. Кабінету Міністрів України, яка змінена за згодою сторін і становить без ПДВ за базовий місяць оренди, січень 2012 року - 2 735,98 грн. Розмір орендної плати змінено за домовленістю сторін, відповідно до п.1 ст.21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і становить без ПДВ за базовий місяць оренди, січень 2012 року - 3 356,74 грн.

Як встановлено судом, 31.12.2013р. орендар передав, а орендодавець прийняв із користування нерухоме майно, загальною площею 29,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Академіка Туполєва, 1-б, що перебуває на балансі Державного підприємства «Антонов».

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 27.08.2014р., Державним підприємством «Антонов» було представлено розрахунок орендної плати відповідача, відповідно до якого нарахована плата, виходячи з розрахунку 30%, що підлягає сплаті на розрахунковий рахунок балансоутримувача, складається з боргу за: червень 2013 року в сумі 1 674,97 грн., липень 2013 року у розмірі 1 673,78 грн., серпень 2013 року в сумі 1 661,58 грн., вересень 2013 року у розмірі 1 661,58 грн., жовтень 2013 року в сумі 1 668,22 грн., листопад 2013 року у розмірі 1 668,22 грн. та грудень 2013 року в сумі 1 679,92 грн.

Таким чином, усього за Приватним підприємством «Крона-Парк» перед позивачем, як балансоутримувачем за договором №1516 від 18.03.2005р., обліковується заборгованість по орендній платі за період з червня по грудень 2013 року у розмірі 11 691,13 грн.

Ухвалами від 05.08.2014р., 27.08.2014р. та від 10.09.2014р. відповідача було зобов'язано надати належні докази повного виконання грошових зобов'язань за договором №1516 від 18.03.2005р.

Одночасно, як встановлено судом, згідно наданого платіжного доручення №66 від 01.09.2014р. та представлених суду банківських виписок Приватним підприємством «Крона-Парк» було частково оплачено основний борг у сумі 4 000 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п.4.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відтак, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача 4 000 грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не був належними доказами спростований факт порушення взятих на себе за вказаним правочином обов'язків щодо оплати орендної плати за період з червня по грудень 2013 році, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Антонов» до Приватного підприємства «Крона-Парк», з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, підлягають задоволенню у сумі 7 691,13 грн.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Антонов» про стягнення 3% річних в сумі 247,72 грн. підлягають задоволенню частково. При цьому, господарський суд виходив з наступного.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків внесення орендної плати, позивач, керуючись ст.625 Цивільного кодексу України, нарахував 3% річних на суму боргу 1 674,97 грн. за період з 11.07.2013р. до 25.06.2014р. в сумі 48,18 грн., на суму боргу 1 673,30 грн. за період з 11.08.2013р. до 25.06.2014р. в сумі 43,87 грн., на суму боргу 1 661,58 грн. за період з 11.09.2013р. до 25.06.2013р. в сумі 39,33 грн., на суму боргу 1 661,58 грн. за період з 11.10.2013р. до 25.06.2014р. в сумі 35,23 грн., на суму боргу 1 668,22 грн. за період з 11.11.2013р. до 25.06.2014р. в сумі 31,12 грн., на суму боргу 1 671,56 грн. за період з 11.12.2013р. до 25.06.2014р. в сумі 27,07 грн. та на суму боргу 1 679,92 грн. за період з 11.01.2014р. до 25.06.2014р. в сумі 22,92 грн.

Одночасно, ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Під час перевірки представленого позивачем розрахунку, судом встановлено, що заявником не вірно визначено періоди, за які може бути нараховано 3% річних, враховуючи, що останнім було включено в періоди дні, які були вихідними.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що з Приватного підприємства «Крона-Парк» підлягає стягненню 247,32 грн. 3% річних.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі №910/16162/14 в частині вимог Державного підприємства «Антонов», м.Київ до Приватного підприємства «Крона-Парк», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 4 000 грн.

Задовольнити частково позовні вимоги Державного підприємства «Антонов», м.Київ до Приватного підприємства «Крона-Парк», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 11 691,13 грн., 3% річних в сумі 247,72 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Крона-Парк» (04128, м.Київ, Святошинський район, вул.Туполєва, буд.15-Б, кв.20, ЄДРПОУ 31564330) на користь Державного підприємства «Антонов» (03062, м.Київ, Святошинський район, вул.Академіка Туполєва, буд.1, ЄДРПОУ 14307529) основний борг в сумі 7 691,13 грн., 3% річних в сумі 247,32 грн. , а також судовий збір в розмірі 1826,94 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 01.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.10.2014р.

Суддя М.О.Любченко