Рішення

від 23.09.2014 по справі 914/3014/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2014 р. Справа № 914/3014/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання Д.Зубкович, розглянув матеріали справи

за позовом : Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Волинської філії, м. Луцьк;

до відповідача: Львівської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, м. Львів;

про: стягнення 2 533 грн. 20 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Павлюк К.Ю. - представник на підставі довіреності б/н від 11.12.2013 року;

відповідача: Гаргіль Ю.М. - представник на підставі довіреності № 326 від 22.09.2014 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 26.08.2014 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Волинської філії до Львівської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про стягнення 2 533 грн. 20 коп. Розгляд справи призначено на 23.09.2014 року.

У судовому засіданні 23.09.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про часткове припинення провадження у справі у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

У судовому засіданні 23.09.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договорів про надання телекомунікаційних послуг. Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Волинської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (надалі по тексту рішення - позивач, Укртелеком згідно з договором) звернулось до суду з позовом до Львівської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (надалі по тексту рішення - відповідач, абонент згідно з договором) про стягнення 2 533 грн. 20 коп. заборгованості, з яких 2 198 грн. 91 коп. основна заборгованість, 37 грн. 70 коп. пеня, 241 грн. 92 коп. інфляційних втрат та 54 грн. 67 коп. 3 % річних.

На підставі укладених договорів позивач надавав відповідачу загальнодоступні телекомунікаційні послуги. Відповідач у свою чергу зобов'язався оплачувати надані послуги у визначені договором терміни, однак протягом лютого 2012 року - липня 2014 року неналежним чином виконував свої зобов'язання, в результаті чого у нього виникла заборгованість в описаному вище розмірі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого з позовними вимогами не погодився, оскільки 12.09.2014 року та 17.09.2014 року управлінням державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова було проплачено Волинській філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» за телекомунікаційні послуги 2 034 грн. 58 коп. та 267 грн. 45 коп. Вважаючи, що борг виник не з вини відповідача, останній також не погодився з нарахованими 3 % річних та інфляційними втратами.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 13.03.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі фахівця з продажу послуг Цех телекомунікаційних послуг № 14 Волинської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» та Львівської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті було укладено договір № 23 про надання телекомунікаційних послуг (надалі по тексту рішення - договір 1).

11.02.2014 року між тими ж сторонами укладено договір № 25 про надання телекомунікаційних послуг (надалі по тексту рішення - договір 2).

Відповідно до п. 1 вказаних договорів Укртелеком зобов'язався надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно з переліком та в обсягах, замовлених абонентом,а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Договорами сторони визначили взаємні права та обов'язки. Зокрема, абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі (п. 3.4.2).

Відповідно до п. 4 договору сторони визначили форму розрахунків - безготівкова; систему розрахунків - за надсиланням рахунків; порядок оплати наданих послуг - авансова система; розрахунковий період - один календарний місяць. Рахунок за отримані послуги оплачується абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування авансової оплати. У разі застосування попередньої (авансової) оплати абонент зобов'язаний до 20 числа поточного місяця здійснити оплату послуг в розмірі, не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді (пп. пп. 4.15, 4.16). Аналогічні положення передбачені договором 2.

На виконання умов укладених між сторонами договорів Укртелеком належним чином надавав абоненту відповідні послуги. Однак, всупереч умовам договору щодо порядку здійснення розрахунків у період з лютого 2012 року по липень 2014 року відповідач виконував зобов'язання по оплаті у неповному обсязі, у зв'язку з чим за вказаний період у нього виникла заборгованість в розмірі 2 198 грн. 91 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості, долученим до позовної заяви, виставленими рахунками за телекомунікаційні послуги за лютий 2012 року - липень 2014 року, оборотною відомістю по рахунку абонента станом на 08.08.2014 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач направляв відповідачу претензію № 01-08-13/312 від 07.03.2014 року про наявність заборгованості та необхідність її погашення, копія якої з доказами надіслання знаходиться в матеріалах справи.

У процесі розгляду справи відповідачем сплачено частину боргу в розмірі 2 034 грн. 58 коп., доказом чого є банківська виписка від 12.09.2014 року із зазначенням призначення платежу «за телекомунікаційні послуги за 05.2014 року зг. уг. № 25». Відтак, станом на 12.09.2014 року згідно з випискою оборотної відомості з період 01/2014-09/2014 заборгованість відповідача становила 267 грн. 45 коп. Вказана сума заборгованості зазначена також в акті звірки взаєморозрахунків від 16.09.2014 року, підписаному представниками обох сторін. Однак, 17.09.2014 року (згідно зі штампом Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова на платіжному дорученні) відповідачем сплачено решту суми основного боргу (267 грн. 45 коп.), на підтвердження чого представником відповідача подано платіжне доручення № 1367 від 16.09.2014 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Між сторонами виникли взаємні зобов'язання у зв'язку з укладенням договорів про надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Як випливає з укладених між сторонами договорів, відповідач повинен був оплачувати надані послуги до 20 числа поточного місяця. Такий обов'язок передбачений також п. 116 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. N 295. Матеріалами справи підтверджено, сторонами не заперечувався факт несвоєчасного та неповного здійснення оплати абонентом та наявність заборгованості у вказаному позивачем розмірі станом на момент звернення з позовом до суду.

Однак, як встановлено вище, 12.09.2014 року та 17.09.2014 року, тобто після порушення провадження у справі, сума основного боргу погашена відповідачем, що підтверджується належними доказами, дослідженими та описаними вище (платіжними дорученнями, банківськими виписками). Беручи до уваги клопотання позивача про часткове припинення провадження у справі від 17.09.2014 року вих. № 00-08-13/1143 та подані представником відповідача платіжні доручення, суд зазначає наступне.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Представник позивача просив припинити провадження у справі в частині стягнення 2 034 грн. 58 коп. та стягнути решту суми заборгованості: 164 грн. 33 коп. основного боргу, 37 грн. 70 коп. пені, 54 грн. 67 коп. 3 % річних, 241 грн. 92 коп. інфляційних втрат. Суд вважає за необхідне задоволити подане клопотання частково, оскільки з урахуванням здійснення відповідачем платіжної операції на суму 267 грн. 45 коп. 17.09.2014 року, коли позивачу ще не було відомо про здійснення такої операції, припиненню підлягає провадження в частині стягнення всієї суми основного боргу, а не лише 2 034 грн. 58 коп.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем умов договорів в частині розрахунків, позивач також заявив до стягнення 37 грн. 70 коп. пені, 241 грн. 92 коп. інфляційних втрат та 54 грн. 67 коп. 3 % річних, з приводу чого суд зазначає наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 4, 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Відповідно до п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Наведене спростовує заперечення відповідача про неправомірність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат.

Судом встановлено, що розрахунки інфляційних втрат і трьох процентів річних здійснені математично правильно, підстави нарахування зазначених сум правомірні, відтак вказані суми підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Договором сторони передбачили відповідальність за прострочення термінів оплати покупцем. Так у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг, абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати (пп. 5.2 договорів).

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 року споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

З наведених положень договорів, Закону України «Про телекомунікації», Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року вбачається, що сторони не встановили терміну, за який нараховується пеня, іншого, ніж шестимісячний. Відповідно до розрахунку позивача пеня за прострочення виконання зобов'язання становить 37 грн. 70 коп. і нарахована за період серпень 2013 року - липень 2014 року, хоча враховуючи існування боргу за період лютий 2012 - липень 2014 року, позивач мав право заявити до стягнення суму пені у більшому розмірі, ніж 37 грн. 70 коп. Незважаючи на те, що позивач не скористався таким правом, суд приходить до висновку про достатність підстав для задоволення вимоги про стягнення пені у вказаному розмірі.

Враховуючи наведене, а саме існування боргу у відповідача станом на момент звернення позивача з позовом до суду, суд вважає за необхідне задоволити решту позовних вимог позивача шляхом стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Стосовно клопотання позивача про відшкодування судових витрат, пов'язаних із наданням довідок про включення до ЄДРПОУ позивача та відповідача, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підтвердження поданого клопотання представником позивача подано довідку про вартість витягу з ЄДРПОУ та платіжні доручення від 16.09.2014 року, які підтверджують сплату позивачем 115 грн. 60 коп. за отримання відповідних довідок. Відтак, суд вважає за необхідне задоволити подане клопотання та покласти відшкодування понесених витрат на відповідача, з неправомірних дій якого виник даний спір.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та судові витрати за отримання позивачем довідок з ЄДРПОУ покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Львівської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Чайковського, будинок 17, код ЄДРПОУ 00483636) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, Шевченківський район, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Волинської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (43025, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Кривий Вал, будинок 28, Код ЄДРПОУ ВП: 23251963) 241 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 37 грн. 70 коп. пені, 54 грн. 67 коп. 3 % річних, 115 грн. 60 коп. судових витрат та 1 827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 2 198 грн. 91 коп. основного боргу припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 29.09.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.