Постанова

від 30.09.2014 по справі 820/12617/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 вересня 2014 р. № 820/12617/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Євсюкової Ю.Б.,

представника відповідача - Онищенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш"

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство завод "Електроважмаш", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000274000 від 20.06.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2012 року, квітень, травень, вересень 2013 року в розмірі 122940,0 грн. (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок гривень 00 копійок) та № 0000284000 від 20.06.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму у розмірі 141491,0 грн. (сто сорок одна тисяча чотириста дев'яносто одна гривня 00 копійок) та нараховано штрафні санкції на суму 60165,0 грн. ( шістдесят тисяч сто шістдесят п'ять гривень 00 копійок).

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення № 0000274000 та № 0000284000 від 20.06.2014 року є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на підставі наказу №376 від 08.05.2014 та п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства завод "Електроважмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011, 2012, 2013 роки та з податку на додану вартість за період взаємовідносин з ТОВ "НПП "Укренергострой" (код ЄДРПОУ33677118) у лютому, березні, квітні 2013 року, ПП "Промтранспоставка" (код ЄДРПОУ 34330452) у серпні 2013 року, ТОВ "Листехпоставка" (код ЄДРПОУ 35774330) у вересні 2012 року, ТОВ "ПК "Індустрія" (код ЄДРПОУ 37363627) у жовтні 2012 року, ТОВ "Промкомплект" (код ЄДРПОУ 30289982) у квітні 2011 року, ТОВ "Укрпромторг-88" (код ЄДРПОУ 37874711) у листопаді 2012 року, за результатами якої складено Акт №183/28-09-40-00-14/00213121 від 06.06.2014 року.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Державним підприємством завод "Електроважмаш":

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищення суми податкового кредиту на загальну суму 122940,0 грн.: за вересень 2012 року на суму ПДВ 18725,0 грн., за жовтень 2012 року на суму ПДВ 16655,0 грн., за березень 2013 року на суму ПДВ 18808,0 грн., за квітень 2013 року на суму ПДВ 54588,0 грн., за серпень 2013 року на суму ПДВ 14164,0 грн., що призвело до порушення п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, завищення суми відшкодування ПДВ з бюджету у розмірі 122940,0 грн., у тому числі: за листопад 2012 року на суму 35380,0 грн., за квітень 2013 року на суму 18808,0 грн., за травень 2012 на суму 54588,0 грн., за вересень 2013 року на суму 14 164, 0 грн.;

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, завищено валові витрати на загальну суму 706698,75 грн., у тому числі з наступними постачальниками: за 2011 рік на суму 92000,0 грн. по операціям з ТОВ "Промкомплект", за 2012 рік на суму 176898,10 по операціям з ТОВ "Листехпоставка", ТОВ "ПК "Індустрія", за 2013 рік на суму 437800,65 грн. по операціям з ПП "Промтранспоставка", ТОВ "НПП "Укренергострой", внаслідок чого занижено нараховану суму податку на прибуток на загальну суму 143330,72 грн.

На підставі висновків акту перевірки №183/28-09-40-00-14/00213121 від 06.06.2014 року відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

- №0000274000 від 20.06.2014 року, яким ДП завод "Електроважмаш" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 122940,0 грн. та штрафні санкції у розмірі 61470,0 грн.;

- № 0000284000 від 20.06.2014, яким ДП завод "Електроважмаш" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 201656,0 грн., в т.ч. за основним платежем 141491,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 60165,0 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті №183/28-09-40-00-14/00213121 висновків на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ "НПП "Укренергострой" (код ЄДРПОУ33677118) у лютому, березні, квітні 2013 року, ПП "Промтранспоставка" (код ЄДРПОУ 34330452) у серпні 2013 року, ТОВ "Листехпоставка" (код ЄДРПОУ 35774330) у вересні 2012 року, ТОВ "ПК "Індустрія" (код ЄДРПОУ 37363627) у жовтні 2012 року, ТОВ "Промкомплект" (код ЄДРПОУ 30289982) у квітні 2011 року, ТОВ "Укрпромторг" (код ЄДРПОУ 37874711) у листопаді 2012 року.

Щодо господарських відносин Державного підприємства завод "Електроважмаш" з ТОВ "Листехпоставка" (код ЄДРПОУ 35774330), судом встановлено наступне.

Між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Листехпоставка" укладено договір поставки № 238-06/51-Т від 08.06.2012, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність замовника продукцію зазначену у Специфікації 1,2 (а.с. 111-116 т.3), а замовник прийняти та оплатити продукцію. На підставі заявочного листа позивача №238-06/1202, ДП завод "Електроважмаш" просить поставити, зокрема, провід - ППИ-УМ 1,25 у кількості 100 кг.

На підтвердження здійснення ТОВ "Листехпоставка" 03.09.2012 р. поставки замовленої продукції, позивачем долучені до матеріалів справи податкова накладна №34 від 26.09.2012 р. (а.с. 49 т.2) та видаткова накладна №353 від 26.09.2012 р. (а.с.36 т.2).

Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 26.09.2012 р. (а.с. 37 т.2), приймання продукції підтверджується витягом з журналу обліку реєстрації ввозу ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" за період з 03.04.2012 р. по 25.10.2012 р., який міститься в матеріалах справи, та передано до 481 складу, що підтверджується прибутковим ордером №000171 (а.с.35 т.2) та лімітно-забірною картою №118 від 05.10.1012 р. (а.с.38 т.2).

Відповідно до п.4 Договору, на підставі рахунку на оплату №544 від 26.09.2012 р., 16.11.2012 р. здійснено оплату отриманої продукції у розмірі 112350,0 грн. у тому числі ПДВ - 18725,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3905 від 16.11.2012 (а.с.59 т.2) та випискою по особовим рахункам від 16.11.2012 р, яка містить в матеріалах справи..

Отриману продукцію було використано позивачем для виробництва електродвигуна для тепловозу АДВ 37М 02, яку в подальшому було реалізовано ПАТ "Луганськтепловоз", що підтверджується відомостями матеріалів, що також містяться в матеріалах справи.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "ПК Індустрія " , судом встановлено наступне.

Між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "ПК Індустрія" 13.09.2012 року укладено договір №266-01/52 від 13.09.2012 р. про поставку продукції визначеної в Специфікації №1 (а.с.125-133 т.3).

Як встановлено судом, 21.09.2012 р. позивачем направлено заявочний лист №266-122/а від 21.09.2012 р., копія якого наявна в матеріалах справи, на адресу ТОВ "ПК Індустрія", в якому ДП завод "Електроважмаш" просить поставити продукцію відповідно до Специфікації №1 до Договору.

На адресу позивача 22.09.2012 р. надійшов лист №2109001 від 22.09.2012 р., у якому директор ТОВ "ПК Індустрія" повідомляє, що поставлена продукція буде відвантажена в термін до 11.10.2012 року.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ПК Індустрія» 05.10.2012 р. поставлено замовлену продукцію (підшипники в асортименті), що підтверджується податковою накладною №50 від 05.10.2012 р. (а.с. 52-56 т.2), видатковою накладною №468 від 05.10.2012р. (а.с.109-111 т.2), товарно-транспортною накладною від 05.10.2012 р. (а.с.112 т.2), витягом з журналу обліку реєстрації ввозу ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" за період з 05.04.2012 р. по 25.10.2012 р. та передано до 435 складу, що підтверджується прибутковим ордером №435, вимогою №1 від 03.01.2013 р. (а.с. 96-108 т.2), лімітно-забірними картками № 930 від 06.11.2012 р., №931 від 06.11.2012 р., №951 від 07.11.2012 р., №952 від 07.11.2012 р., №937 від 06.11.2012 р., №936 від 06.11.2012 р., №960 від 07.11.2012 р., №944 від 07.11.2012 р., №712 від 29.10.2012 р., №914 від 06.11.2012 р., №925 від 06.11.2012 р., №927 від 06.11.2012 р., №941 від 06.11.2012 р., №942 від 06.11.2012 р., №954 від 07.11.2012 р., №965 від 07.11.2012 р., №962 від 07.11.2012 р., №964 від 07.11.2012 р., №963 від 07.11.2012 р., №953 від 07.11.2012 р., №928 від 06.11.2012 р., №572 від 23.10.2012 р., №947 від 07.11.2012 р., №943 від 06.11.2012 р., №946 від 07.11.2012 р., №932 від 06.11.2012 р., №929 від 06.11.2012 р., №959 від 07.11.2012 р., №958 від 07.11.2012 р., №957 від 07.11.2012 р., №956 від 07.11.2012, р. №955 від 07.11.2012 р., №945 від 07.11.2012 р., №41 від 29.12.2012 р., №42 від 29.12.2012 р., №571 від 23.10.2012 р., №433 від 16.10.2012 р., №31 від 09.01.2013 р., №920 від 06.11.2012 р., №921 від 06.11.2012 р., №916 від 06.11.2012 р., №917 від 06.11.2012 р., №926 від 06.11.2012 р., № 966 від 07.11.2012 р., №967 від 07.11.2012 р., №244 від 14.11.2012 р., № 961 від 07.11.2012 р., №922 від 06.11.2012 р., №935 від 06.11.2012 р., №934 від 06.11.2012 р., №913 від 06.11.2012 р., №923 від 06.11.2012 р., №924 від 06.11.2012 р., №722 від 29.10.2012 р., №948 від 07.11.2012 р., №949 від 07.11.2012 р., №724 від 29.10.2012 р., №723 від 26.10.2012 р., №950 від 07.11.2012 р., №590 від 05.12.2012 р., №933 від 06.11.2012 р., №713 від 29.10.2012 р., №915 від 06.11.2012 р. (а.с.113-177 т.2); накладними-вимогами №53 від 18.12.2013 р., №534 від 20.05.2013 р., №643 від 22.05.2013 р., № 642 від 22.05.2013 р., №645 від 22.05.2013 р., №953 від 18.04.2013 р., №100 від 13.06.2013 р., №106 від 13.06.2013 р., №588 від 25.06.2013 р., №591 від 25.06.2013 р., №852 від 02.08.2013 р., №504 від 09.08.2013 р., №829 від 02.08.2013 р., №804 від 01.08.2013 р., №962 від 02.08.2013 р., №983 від 02.08.2013 р., №112 від 09.10.2013 р., №673 від 24.09.2013 р., №278 від 09.09.2013 р., №593 від 25.06.2013 р., №103 від 13.06.2013 р., №811 від 01.08.2013 р., №809 від 01.08.2013 р., №808 від 01.08.2013 р., 807 від 01.08.2013 р., №940 від 04.11.2013 р., №695 від 16.05.2013 р., №91 від 09.07.2013 р., №886 від 01.08.2013 р., №853 від 02.08.2013 р., №813 від 01.08.2013 р., №810 від 01.08.2013 р., №2 від 02.08.2013 р., №906 від 02.08.2013 р., №982 від 02.08.2013 р., №59 від 19.12.2013 р., №19 від 25.02.2014 р., №543 від 20.05.2013 р., №5436 від 20.05.2013 р., №951 від 02.08.2013 р., №903 від 02.08.2013 р., №584 від 25.06.2013 р., №722 від 01.07.2013 р., №745 від 31.07.2013 р., №896 від 01.08.2013 р., №801 від 01.08.2013 р., №800 від 01.08.2013 р., №828 від 02.08.2013 р., №756 від 22.08.2013 р., №794 від 01.08.2013 р., №796 від 01.08.2013 р., №265 від 09.09.2013 р., №648 від 21.02.2013 р., №913 від 02.08.2013 р., №953 від 28.08.2013 р., №956 від 28.08.2013 р., №855 від 02.08.2013 р., №899 від 02.08.2013 р., №697 від 18.04.2014 р., №979 від 02.08.2013 р., №5 від 02.08.2013, р. №910 від 02.08.2013 р., №953 від 02.08.2013 р., №954 від 02.08.2013 р., №888 від 01.08.2013 р., №880 від 01.08.2013 р., №8 від 02.08.2013 р., №941 від 02.08.2013 р., №957 від 02.08.2013 р., №959 від 02.08.2013 р., №276 від 09.09.2013 р., №261 від 09.09.2013 р., №747 від 29.10.2013 р., №539 від 20.05.2013 р., №85 від 11.06.2013 р., №866 від 27.05.2013 р., №931 від 17.06.2014 р., №951 від 17.06.2014 р., №952 від 17.06.2014 р., №956 від 17.06.2013 р., №971 від 17.06.2014 р., №716 від 28.10.2013 р., №964 від 02.08.2013 р., №947 від 02.08.2013 р., №981 від 02.08.2013 р., №511 від 09.08.2013 р., №512 від 09.08.2013 р., №7 від 02.08.2013 р., №790 від 12.02.2014 р., №457 від 11.06.2013 р., №520 від 21.05.2013 р. (а.с.178-250 т.2, а.с.1-24 т.3).

Відповідно до п.4 Договору, на підставі рахунку на оплату №2908326 від 03.10.2012 р., 19.11.2012 р. здійснено оплату отриманої продукції у розмірі 94347,72 грн. у тому числі ПДВ - 15724,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням №285 від 19.11.2012 р. (а.с.63 т.2) та випискою по особовим рахункам від 19.11.2012 р., яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, як встановлено судом, 15.10.2012 р. відбулася ще одна поставка продукції ТОВ "ПК Індустрія" (підшипники в асортименті), що підтверджується податковою накладною №81 від 10.10.2012 р. (а.с.48 т.2), видатковою накладною №534 від 10.10.2012 р. (а.с.31 т.2), товарно-транспортною накладною від 12.10.2012 р. (а.с.32 т.2), витягом з журналу обліку реєстрації ввозу ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" за період з 03.04.2012 р. по 25.10.2012 р., наявного в матеріалах справи, та передано до 435 складу, що підтверджується прибутковим ордером №000879 ( а.с.30 т. 2), лімітно-забірною картою №939 від 06.11.2012 р. (а.с.33 т.2) та накладною - вимогою №812 від 01.08.2013 р. (а.с.34 т.2).

Відповідно до п.4 Договору, на підставі рахунку на оплату №2908410 від 10.10.2012 р., 27.11.2012 р. здійснено оплату отриманої продукції у розмірі 5580,0 грн. у тому числі ПДВ - 930,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3620 від 27.11.2012 р. (а.с.62 т.2) та випискою по особовим рахункам від 27.11.2012 р.

Отриману від ТОВ "ПК Індустрія" продукцію (підшипники в асортименті) було використано в роботі ремонтно-монтажного цеху (обл. шифр №123), що підтверджується вказаними вище лімітно-забірними картками та вимогами. Підшипники є допоміжними елементами для виробництва різного виду продукції ДП завод "Електроважмаш", оскільки вони використовуються у всіх елементах та конструкціях, що обертаються задля меншого опору обертання. Замовлення вказаної продукції зумовлено виробничою необхідністю та постійним, безперервним виробничим процесом ремонтно-монтажного цеху.

Щодо господарських відносин позивача з ПП "Промтранспоставка" (код ЄДРПОУ 34330452), судом встановлено наступне.

Між ДП завод "Електроважмаш" та ПП "Промтранспоставка" 25.02.2013 року укладено договір № 266-01/148 про поставку продукції, зазначеної в Специфікації (а.с. 32-38 т.3).

Так, позивачем направлено заявочний лист №266-119/1 від 26.07.2013 р. на адресу ПП "Промтранспоставка", в якому ДП завод "Електроважмаш" просить поставити продукцію відповідно до Специфікації №3 до Договору.

На адресу позивача 26.07.2012 р. надійшов лист №2072/2 від 26.07.2013 р., у якому повідомляється, що замовлена продукція буде поставлена 22.08.2013 р.

Як встановлено судом, 22.08.2013 р. ПП "Промтранспоставка" поставлено замовлену продукцію, що підтверджується податковою накладною №169 від 22.08.2013 р. (т.2 а.с.57), видатковою накладною №П-00000103 від 22.08.2013 р. (а.с.70 т. 2), товарно-транспортною накладною №01АА від 22.08.2013 (а.с.71 т. 2), витягом з журналу обліку реєстрації ввозу ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" за період з 26.10.2012 р. по 15.09.2014 р. та передано до 435 складу, що підтверджується прибутковим ордером №502 від 22.08.2013 р. (а.с.67-69 т.2), накладними-вимогами №№23 від 28.08.2013 р., №22 від 28.08.2013 р., №13 від 28.08.2013 р., №12 від 28.08.2013 р., №11? від 28.08.2013 р., №10 від 28.08.2013 р., №9 від 28.08.2013 р., №8 від 28.08.2013 р., №3 від 28.08.2013 р., №2 від 28.08.2013 р., №899 від 28.08.2013 р., №898 від 28.08.2013 р., №897 від 28.08.2013 р., №895 від 28.08.2013 р., №894 від 28.08.2013 р., №883 від 29.08.2013 р., №838 від 28.08.2013 р., №999 від 28.08.2013 р., №998 від 28.08.2013 р., №982 від 29.08.2013 р., №981 від 29.08.2013 р., №978 від 29.08.2013 р., №919 від 29.08.2013 р., №904 від 29.08.2013 р. (а.с.72-95 т.2).

Відповідно до п.4 Договору, на підставі рахунку на оплату №П-00001094 від 20.08.2013 р., 08.11.2013 р. здійснено оплату отриманої продукції у розмірі 84984,0 у тому числі ПДВ - 14164,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6252 від 08.11.2013 р. (а.с.58 т.2) та випискою по особовим рахункам від 08.11.2013 р.

Отриману продукцію було використано в роботі наступних цехів: ремонтно-монтажного (обл. шифр №123), кольорового лиття (обл. шифр №10), апаратного (обл. шифр №8), якірного (обл. шифр №5), інструментального (обл. шифр №121), обробки деталей на станках з ЧПУ (обл. шифр №78), кріпильного (обл. шифр №16), турбогенераторного (обл. шифр №12), що підтверджується вище вказаними вимогами. Товари поставлені ПП "Промтранспоставка" є допоміжними елементами та інструментами для виробництва різного виду продукції ДП завод "Електроважмаш". З використанням вказаного товару пПозивач здійснював виробництво власної продукції. Замовлення вказаної продукції зумовлено виробничою необхідністю та постійним, безперервним виробничим процесом вказаних цехів.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ НВФ "Промкомплект" (код ЄДРПОУ 30289982), судом встановлено наступне.

Між ДП завод "Електроважмаш" 02.02.2011р. укладено договір з ТОВ НВФ "Промкомплект" №207-03/71-Т про поставку продукції, зазначеної в Специфікації (а.с.117-124 т.3).

Так, позивачем направлено заявочні листи №207-03/63 від 01.03.2011 та №207-03/66 від 02.03.2011 р. на адресу ТОВ НВФ "Промкомплект", в яких ДП завод "Електроважмаш" просить поставити, щітки та запобіжники.

На адресу позивача 02.03.2011 р. надійшов лист №207-03/63 від 02.03.2011 р. та лист №04/03 від 02.03.2011 р., якими директор ТОВ НВФ "Промкомплект" повідомляє, що замовлена продукція буде поставлена до 15.03.2011 р.

ТОВ НВФ "Промкомлект" 05.04.2011 р. поставлено продукцію відповідно до заявочного листа №207-03/66 від 02.03.2011 р., що підтверджується податковою накладною №01 від 05.04.2011 р. (а.с.51 т.2), видатковою накладною № 36 від 05.04.2011 р. (а.с.43 т.2), товарно-транспортною накладною від 05.04.2011 р. №36 витягом з журналу обліку реєстрації ввозу ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" за період з 23.12.2010 р. по 09.08.2011 р. та передано до складу, що підтверджується прибутковим ордером № 241 (а.с.43 т.2), лімітно-забірною картою №404 від 08.04.2011 р., №405 від 08.04.2011 р. (а.с.44 т.2), вимогою №465 від 11.04.2011 р. та №743 від 29.04.2011 р. (а.с.45 т.2).

Продукцію, поставлену ТОВ НВФ "Промкомлект" за договором №207-03/71-Т від 02.02.2011 р. на ДП завод "Електроважмаш" прийнято на підставі доручення №725 від 04.04.2011 р., що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п.4 Договору, на підставі рахунку на оплату №92 від 05.04.2011 р., 11.07.2012 року здійснено оплату отриманої продукції у розмірі 70000,0 у тому числі ПДВ - 13000,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1202 від 11.07.2012 (а.с.61 т. 2) та випискою по особовим рахункам від 11.07.2012 року.

Отриману від ТОВ НВФ "Промкомлект" продукцію було використано у апаратному виробництві, що підтверджується відомостями матеріалів. Замовлення вказаного товару зумовлено виробничою необхідністю та виробничим процесом вказаного цеху (запобіжники - для захисту електричного обладнання від струму короткого замикання, щітки - як складова частина генератору ГС523 МУХЛ 2, який в подальшому позивачем було реалізовано на адресу контрагента ТОВ "Рустрансімпорт" (м. Москва РФ), що підтверджується відомостями матеріалів.

Крім того, як встановлено судом, 07.04.2011 р. ТОВ НВФ "Промкомлект" здійснено ще одну поставку продукції відповідно до заявочного листа №207-03/63 від 01.03.2011 р., що підтверджується податковою накладною №03 від 07.04.2011 р. (а.с.50 т. 2), видатковою накладною №37 (а.с.39 т. 2) від 07.04.2011 р., товарно-транспортною накладною від 07.04.2011 р. №37 та передано до складу, що підтверджується прибутковим ордером № 246 від 07.04.2011 р. (а.с.39 т. 2) та вимогою №382 від 08.04.2011 р., №464 від 11.04.2011 р. (а.с. 40 т. 2), №744 від 29.04.2011 р., №636 від 20.04.2011 р. ( а.с.41 т.2), №652 від 21.04.2011 р. ( а.с.42 т.2).

Відповідно до п.4 Договору, на підставі рахунку на оплату №94 від 07.04.2011 р., 11.07.2012 р. здійснено оплату отриманої продукції у розмірі 32400,0 грн. у тому числі ПДВ - 5400,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1203 від 11.07.2012 р. (а.с.60 т.2) та випискою по особовим рахункам від 11.07.2012 р.

Отриману продукцію було використано для виробництва генератора ГС 523 МУХЛ2, який в подальшому було реалізовано контрагенту ТОВ "Рустрансімпорт" (м. Москва РФ), що підтверджується відомостями матеріалів, які містяться в матеріалах справи.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «НПП Укренергострой» (код ЄДРПОУ 33677118), судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, внаслідок складання Акту періодичного огляду будівельних конструкцій будівлі корпусу 16 №286-481 від 31.10.2012 р., відповідно до якого, стан підлоги - незадовільний, 15.11.2012 р. між ДП завод "Електроважмаш" укладено договір з "НПП-Укренергострой" №1/11-12ВК про виконання робіт. Додатками до Договору є дефектні акти з яких вбачається обсяг необхідних робіт, кошторис, відомості ресурсів (а.с.55-81 т.3).

ТОВ "НПП Укренергострой" 25.04.2013 р. завершено ремонт підлоги прольоту №2, корп.16 (цех 20), про що свідчить податкова накладна №2 від 25.04.2013 р. (а.с. 46 т.2), акт виконаних робіт №1 та №2 за квітень 2013 року, витяг з журналу обліку виїзду автотранспорту підрядних організацій, витяг з журналу обліку службових записок про занесення та винесення ТМЦ, витяг з журналу реєстрації службових записок та листів КПП №3, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.5.1 Договору, на підставі рахунку на оплату №СФ-00005 від 25.04.2013 р., 17.15.2013 р. здійснено оплату виконаних робіт у розмірі 327528,80 грн. у тому числі ПДВ - 54588,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11571 від 17.05.2013 (а.с.64 т.2) та випискою по особовим рахункам від 17.05.2013 року.

Також, 01.02.2013 року між ДП завод "Електроважмаш" укладено договір з "НПП-Укренергострой" № 01/02-13 про виконання робіт. Додатками до Договору є дефектні акти з яких вбачається обсяг необхідних робіт, кошторис, відомості ресурсів (а.с.134-228 т.3).

ТОВ "НПП Укренергострой" 01.04.2013 р. завершено ремонт підлоги прольоту №6, корп.16 (цех 20), про що свідчить податкова накладна №1 від 01.04.2013 (а.с.47 т.2), Акт виконаних робіт №1 за березень 2013 року, витяг з журналу обліку виїзду автотранспорту підрядних організацій, витяг з журналу обліку службових записок про занесення та винесення ТМЦ, витяг з журналу реєстрації службових записок та листів КПП №3.

Відповідно до п.5.1 Договору, на підставі рахунку на оплату №СФ-00004 від 01.04.2013 р., 05.04.2013 р. здійснено оплату виконаних робіт у розмірі 100000,0 грн. у тому числі ПДВ - 16666,67 грн. що підтверджується платіжним дорученням №1200 від 05.04.2013 (а.с.66 т. 2) та випискою по особовим рахункам від 05.04.2013 р.; 15.04.2013 р. здійснено оплату виконаних робіт у розмірі 246371,60 грн. у тому числі ПДВ - 41061,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5613 від 15.04.2013 р. (а.с.65 т.2) та випискою по особовим рахункам від 15.04.2013 року.

Таким чином, судом встановлено, що роботи, передбачені Договорами №01/02-13 від 01.02.2013 р. та №1/11-12ВК від 15.11.2012 р., укладеними між ДП завод "Електроважмаш" з "НПП-Укренергострой" виконано в повному обсязі, що підтверджується Актами про виконання будівельних робіт №1 за березень 2013 року та №2 за квітень 2013 року по Договору №01/02-13 від 01.02.2013 р. та Актами №1 за квітень 2013 року та №2 за грудень 2013 року по Договору №1/11-12ВК від 15.11.2012 р., платіжними дорученнями №1779 від 22.11.2013 р., №11571 від 17.05.2013 р., №2071 від 15.03.2013 р., №3917 від 16.11.2012 р., №5613 від 15.04.2013 р., №522 від 26.12.2012 р., №763 від 26.02.2013 р., №1200 від 05.04.2013 року та Актами взаєморозрахунків ДП завод "Електроважмаш" та "НПП-Укренергострой" від 29.08.2014 року.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори та переліченні первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення та банківські виписки засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до складених первинних документів, правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Розглянувши матеріали справи, суд з дослідженого акту перевірки №183/28-09-40-00-14/00213121 від 06.06.2014 року встановив, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугували висновки наступних актів:

- Акт ДПІ у Московському районі ГУ Міндоходів у Харківській області від 06.02.2014 р. №202/20-34-22-01-05/33677118 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "НПП Укренергострой" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "БК Профбудінвест" за період лютий, квітень 2013, ТОВ "Дімалс ЛТД" за період травень 2013 р.;

- Акт ДПІ у Московському районі ГУ Міндоходів у Харківській області від 01.04.2014 р. №704/20-34-22-01-05/33677118 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "НПП Укренергострой" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Дімалс ЛТД" за період червень, серпень 2013 року, ТОВ "Будспецкомплекс" за період листопад 2012 року, ТОВ "Техно-спецальянс" за березень 2013 року та подальшої участі отриманих товарно-матеріальних (робіт, послуг) у фінансово-господарській діяльності підприємства;

- Акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові ГУ Міндоходів від 20.11.2013 року №1511/20/30-22-01/34330452 про результати проведення позапланової виїзної перевірки ПП "Промтранспоставка" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Техно-Еліт" за червень-серпень 2013 року;

- Акт ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 10.12.2013 року №77/12-14-22-05/35774330 "Про неможливість проведення зустріч6ної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Листехпоставка" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2012 р. по 30.09.2013 р.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по господарським операціям, при цьому, ТОВ "НПП "Укренергострой", ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Листехпоставка", ТОВ "ПК "Індустрія", ТОВ "Промкомплект" були офіційно зареєстровані платниками ПДВ на час здійснення господарських операцій та мали право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угод між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами які містяться в матеріалах справи, отже, суд робить висновок, що витрати з придбання товарів та послуг у ТОВ "НПП "Укренергострой", ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Листехпоставка", ТОВ "ПК "Індустрія", ТОВ "Промкомплект" вірно віднесені позивачем до валових витрат.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в актах перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №183/28-09-40-00-14/00213121 від 06.06.2014 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0000274000 та №0000284000 від 20.06.2014 року, прийняті Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000274000 від 20.06.2014 року та №0000284000 від 20.06.2014 року, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання незаконними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування податкового повідомлення-рішення передбачає, тим самим, визнання його незаконним. Отже щодо позовних вимог про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000274000 від 20.06.2014 року та №0000284000 від 20.06.2014 року слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000274000 від 20.06.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2012 року, квітень, травень, вересень 2013 року в розмірі 122940,0 грн. (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок гривень 00 копійок) та № 0000284000 від 20.06.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму у розмірі 141491,0 грн. (сто сорок одна тисяча чотириста дев'яносто одна гривня 00 копійок) та нараховано штрафні санкції на суму 60165,0 грн. ( шістдесят тисяч сто шістдесят п'ять гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 487.20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2014 року.

Суддя Д.В. Бездітко