Рішення

від 18.09.2014 по справі 675/1456/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/1456/14-ц

Провадження № 22-ц/792/1910/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Спірідонової Т.В.,

суддів - Фанди В.П., Купельського А.В.,

при секретарі - Дорощук О.М.

за участю: представника апелянта - Стасюка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Агенство Професійної Безпеки «Беркут» на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Агенство Професійної Безпеки «Беркут» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

встановила:

В червні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з Дочірнього підприємства «Агенство Професійної Безпеки «Беркут» на його користь 3200 грн. заборгованості по заробітній платі; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 10000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказав, що з 02 квітня 2012 року по листопад 2013 року він працював охоронником в Дочірньому підприємстві «Агентство Професійної Безпеки «Беркут». З 02 листопада 2013 року по 08 листопада 2013 року він знаходився на лікарняному, після чого на роботу більше не вийшов у зв'язку з систематичною невиплатою підприємством заробітної плати та погіршенням стану здоров'я. Всупереч вимогам ст.116 КЗпП України підприємство належні йому при звільненні кошти не виплатило. Несвоєчасною виплатою заробітної плати позивачу заподіяно моральну шкоду, розмір якої становить 10000грн.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з Дочірнього підприємства «Агентство Професійної Безпеки «Беркут» на користь ОСОБА_2 невиплачену нараховану заробітну плату у розмірі 2142грн.86коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1270грн.52коп.; моральну шкоду в сумі 500грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору.

Головуючий в першій інстанції - Матвієць Я.С.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія 53,55

В апеляційній скарзі «Агенство Професійної Безпеки «Беркут» просить рішення змінити в частині стягнення невиплаченої нарахованої заробітної плати, судового збору та скасувати рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не правильно визначено суму невиплаченої нарахованої заробітної плати, оскільки загальна сума коштів з урахуванням утриманого єдиного соціального внеску до виплати позивачу при звільненні становить 1993грн.96коп. На момент отримання позовної заяви у відповідача у зв'язку з невідповідністю розмірів належних позивачу до виплати сум і відсутністю трудової книжки позивача не було підстав для розрахунку з позивачем. При вирішенні вимог про стягнення моральної шкоди судом не враховано, що позивач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів обґрунтованості розміру моральної шкоди.

Представник апелянта Дочірнього підприємства «Агентство Професійної Безпеки «Беркут» Стасюк В.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Позивач ОСОБА_2 повідомлений належним чином про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.

Заслухавши учасника процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим, зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

У зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі слід змінити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що не проведення відповідачем виплати належних звільненому працівникові сум у день звільнення є підставою для стягнення заборгованості по зарплаті та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що передбачено статтею 117 КЗпП України. При вирішенні спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з норми ст.237-1 КЗпП України, оскільки не проведення з позивачем своєчасного розрахунку при звільненні призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що з 02.04.2012 р. по 09.11.2013 р. позивач ОСОБА_2 працював на Дочірньому підприємстві «Агентство Професійної Безпеки «Беркут» охоронником (а.с.18). Наказом № 44-к від 09.11.2013р. позивач був звільнений з ДП «Агентство Професійної Безпеки «Беркут» на підставі п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.23).

Відповідно до довідки №69 від 11.09.2014 року заборгованість по заробітній платі з урахуванням утриманих обов'язкових податків, платежів та зборів перед позивачем становить 1933грн.96коп., а саме за жовтень - 953грн.87коп., за листопад - 980грн.09коп.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В день звільнення розрахунку з ОСОБА_2 проведено не було.

Визначаючи розмір заборгованості по заробітній платі суд першої інстанції не звернув увагу, що загальна сума коштів, які підлягали виплаті позивачу, з урахуванням утриманних обов'язкових податків, платежів та зборів, за жовтень-листопад 2013 року становить 1933грн.96коп., що підтверджується довідкою про заборгованість (а.с.60).

На підставі вищевикладеного, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1933грн.96коп., у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказана правова позиція передбачена постановою Верховного Суду України від 29.01.2014р. №6-144цс13, яка відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування.

Відповідач отримав вимогу ОСОБА_2 про сплату належних йому сум на день звільнення 23.06.2014 року (день отримання позову), але на вимогу позивача не відреагував, заборгованість по зарплаті позивачу на день розгляду справи судом не виплатив.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 55,24 грн. (а.с. 26).

Задовольняючи позов у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі, дав їм належну оцінку і, з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність визначених ст. ст. 116, 117 КЗпП України правових підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 червня 2014року по 23 липня 2014 року у сумі 1270,86 грн. (22 х 55,24).

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував, що загальний розмір заборгованості підприємства перед позивачем в день звільнення становив 1933грн.96коп.

Відповідно до ч.2 ст.116 КЗпП України в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Тому, посилання представника апелянта на несвоєчасну виплату належних позивачу від підприємства сум в день звільнення у зв'язку з наявністю спору щодо сум заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки позивачу слід було сплатити не оспорювану підприємством суму.

Також суд обґрунтовано дійшов висновку, що порушення трудових прав позивача призвело до моральних страждань.

Врахувавши характер і тривалість порушення прав позивача, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_2, вимоги розумності і справедливості, суд правомірно визначив, що розмір завданої останньому моральної шкоди становить 500 грн.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Позивач просив стягнути з відповідача кошти у загальній сумі 4470грн.52коп. та на відшкодування моральної шкоди 10000грн. Позовні вимоги задоволено частково: на користь позивача з відповідача стягнуто кошти на загальну суму 3204грн.48коп., що становить 71,68% (3204,48х100:4470,52)від заявлених вимог майнового характеру, та на відшкодування моральної шкоди стягнуто 500грн., що становить 5%(5х100:10000) від заявлених вимог немайнового характеру. Позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору, тому в дохід держави з відповідача слід стягнути судовий збір у сумі 186грн.79коп., а саме: 174грн.61коп. (243,60х71,68:100) - за вимоги майнового характеру та 12грн.18коп. - за вимоги немайнового характеру (243,60х5:100).

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Агенство Професійної Безпеки «Беркут» задовольнити частково.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2014 року в частині стягнення заробітної плати та судових витрат змінити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Агенство Професійної Безпеки «Беркут» (код ЄДРПОУ 31507801) на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у сумі 1933грн.96коп з урахуванням утриманих обов'язкових податків, платежів та зборів.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Агенство Професійної Безпеки «Беркут» (код ЄДРПОУ 31507801) судовий збір у сумі 186грн.79 коп. в дохід держави.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча:/підпис/ Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом:суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова