Рішення

від 03.10.2014 по справі 902/1140/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 жовтня 2014 р. Справа № 902/1140/14

за позовом :ТОВ "Уголь Дон Прайм" (91016, м. Луганськ, вул. Советская,76 оф. №16/17)

до :ТОВ "Брік" (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького,149)

про стягнення заборгованості 45 847,43 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

За участю представників:

позивача : Подколзін В.Т. (довіреність №б/н від 01.10.2014 року)

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Уголь Дон Прайм" до товариства з обмеженою відповідальністю "Брік" про стягнення 45847,43 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання останнім умов договору №2-1 від 16.08.2012 року.

Ухвалою суду від 06.08.2014 року порушено провадження у справі №902/1140/14 з призначенням судового засідання на 09.09.2014 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 09.09.2014 року представників сторін та ненаданням останніми витребуваних судом документів ухвалою суду від 09.09.2014 року розгляд справи відкладено на 03.10.2014 року.

Присутній в судовому засіданні 03.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16 серпня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Уголь Дон Прайм" та товариством з обмеженою відповідальністю "Брік" укладений договір №2-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі - товар), в асортименті, по цінам і в кількості, вказаних в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

Ціна товару визначена в національній валюті України на базисних умовах, передбачених в Додатках до цього договору і є його невід'ємною частиною (п. 2.1. договору).

Кожна партія товару відвантажується покупцю на умовах та у строки, вказані у Специфікаціях до даної партії товару (п. 3.1. договору).

Датою відвантаження вважається дата штемпеля на залізничній накладній, відміченій станцією відправлення (п. 3.4. договору).

Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки сторін (п. 5.1. договору).

Розрахунок покупця з продавцем за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця в строки, зазначені в додатках до договору (п. 5.2. договору).

Датою сплати вважати дату зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.3. договору).

Звірка взаєморозрахунків між сторонами здійснюється щомісячно, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Акт, складений за результатами звірки, є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (п. 5.4. договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором 16.08.2012 року позивач поставив відповідачу 69 тонн вугілля на суму 49477,91 грн., що підтверджується видатковою накладною №5 від 16.08.2012 року та залізничною накладною від 16.08.2012 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, в сумі 19000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 29 серпня 2012 року, від 06 вересня 2012 року, від 03 жовтня 2012 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 30477,91 грн. (49477,91 грн. - 19000,00 грн.).

Непроведення розрахунків в повному обсязі відповідачем спонукало позивача звернутися з позовом до суду про стягнення боргу із врахуванням штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору №2-1 від 16.08.2012 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені умови договору щодо розрахунків в повному обсязі за поставлений товар.

Борг в сумі 30477,91 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 8167,61 грн. пені; 1656,60 грн. 3% річних (за період з 01.10.2012 року по 22.07.2014 року); 3718,31 грн. інфляційних втрат (за період з жовтня 2012 року по липень 2014 року).

Разом з тим, частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.7. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати партії товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати партії товару.

Суд, перевіривши нарахування, 3% річних та інфляційних втрат, приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Суд перевіривши нарахування пені за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" за період з 04.10.2012р. по 04.04.2013р. (сума боргу 30477,91) прийшов до висновку про задоволення в сумі 2285,84 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Брік" (22800, Вінницька область, м.Немирів, вул. Горького, 149; код ЄДРПОУ 32513418) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Уголь Дон Прайм" (91016, м. Луганськ, вул. Советская,76 оф. №16/17; код ЄДРПОУ 38251102) 30477,91 грн. основного боргу, 2285,84 грн. пені; 1656,60 грн. 3% річних; 3718,31 грн. інфляційних втрат; 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам.

Повне рішення складено 06 жовтня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (69068, м.Запоріжжя, вул. Кибальчича, 47)

3 - відповідачу (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького,149)