Рішення

від 01.10.2014 по справі 904/5636/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.09.14р. Справа № 904/5636/14 За позовом Приватного підприємства "СПС", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МИАЛАН", м. Дніпропетровськ

про стягнення 206 045,50 грн.

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Єрьоменко А.В. - представник, довіреність від 04.03.2014 року

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "СПС", м. Харків звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МИАЛАН", м. Дніпропетровськ про стягнення 206 045,50 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №162 від 12.03.2012 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходження.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.09.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між приватним підприємством "СПС" (далі-позивач, постачальник) та товариствам з обмеженою відповідальністю "Миалан" (далі - відповідач, дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський договір №162 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується передати дистриб'ютору товар, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Ціна на товар вільна, договірна та вказується в товарній накладній (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 6.1. договору, дистриб'ютор здійснює оплату товару товару в наступному порядку: оплата вартості товару в строк 45 календарних днів після поставки товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 164 696,16 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с.16-20).

Як зазначено позивачем, відповідач частково розрахувався за поставлений товар в розмірі 31 702,49грн., непогашеною залишилась заборгованість в розмірі 132 993,67 грн. Доказів погашення якої сторонами не надано.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.3. договору сторони передбачити, що в разі прострочки оплати товару дистриб'ютор зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (несвоєчасно виконаного) грошового зобов'язання, за кожний день прострочки.

На підставі п. 8.3. позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 28 202,87 грн.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму №14 від 17.12.2013 року, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою

статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Господарським судом здійснено розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 ГК України та п. 2.5. постанови Пленуму №14 від 17.12.2013 року, таким чином задоволенню підлягає пеня в розмірі 9732,93 грн. за період з 28.01.2013 року по 29.07.2013 року.

Згідно з п. 8.2. договору, в разі прострочки оплати товару дистриб'ютор зобов'язаний сплатити постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25 % річних від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України та п. 8.2. договору, позивач нарахував відповідачу 25 % річних в розмірі 44848,94 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, господарський суд вважає за можливе задовольнити суму основного боргу в розмірі 132 993,67 грн., 25% річних в розмірі 44848,82 грн., пеню в розмірі 9732,93 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Миалан" (49099, м. Дніпропетровськ, Житловий масив Червоний камінь, б. 11, код ЄДРПОУ 36839786) на користь приватного підприємства "СПС" (61020, м Харків, проспект Постишева, 93, код ЄДРПОУ 31062161) основний борг в розмірі 132 993,67 грн., 25% річних в розмірі 44848,82 грн., пеню в розмірі 9732,93 грн. та судовий збір в розмірі 3751,50 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.10.2014 року.

Суддя С.В. Мартинюк