Постанова

від 30.09.2014 по справі 826/9906/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2014 року 15:56 № 826/9906/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пан Гурман» доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування рішення від 10.06.2014 року №000016/26-52-21/36820654, - ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан Гурман» (надалі - позивач або ТОВ «Пан Гурман») з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.2014 року №000016/26-52-21/36820654, прийняте ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 15.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві безпідставно прийнято оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.2014 року №000016/26-52-21/36820654, оскільки перевірка, за результатами якої прийнято дане рішення, проведена за відсутності представника ТОВ «Пан Гурман», акт перевірки зареєстровано з порушенням приписів п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України, а перевіряючі не мали права самостійно знімати залишки товарно-матеріальних цінностей. Крім того, представником позивача наголошено, що відповідач не є органом, який наділений правом на прийняття оскаржуваного рішення.

У судове засідання 15.09.2014 року з'явився представник позивача, який позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки у судове засідання відповідач суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі його представника або про відкладення судового засідання не заявляв.

Суд у судовому засіданні 15.09.2014 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві проведено фактичну перевірку ТОВ «Пан Гурман» з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, вставлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, у зв'язку з чим складено акт від 12.05.2014 року №26/067/21/36820654 (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Пан Гурман» положень ст. 11-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: реалізація тютюнових виробів (цигарок «Прилуки оригінальні», вироблених ПрАТ АТ Тютюнова компанія «В.А.Т. Прилуки», дата виробництва 18.01.2014 року) за ціною 4,50 грн. за пачку, що підтверджується фіскальним чеком від 04.05.2014 року №00384990345358. При цьому, ціна максимально роздрібна на пачці складає 4,00 грн. за пачку. Дані факти, за твердженням перевіряючих, свідчать про те, що в магазині здійснюється роздрібна торгівля тютюновими виробами за цінами вищими від максимально-роздрібних цін на тютюнові вироби.

В якості додатку №1 до акту перевірки перевіряючим складено акт зняття залишків тютюнових виробів, які знаходяться у ТОВ «Пан Гурман» (ідентифікаційний код: 36820654, адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 28).

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.2014 року №000016/26-52-21/36820654, яким згідно абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано до ТОВ «Пан Гурман» фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 13 194,00 грн.

Вважаючи вищезазначене рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (надалі - Закон №481/95).

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону №481/95, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Як було зазначено вище, відповідачем оскаржуване рішення прийнято у зв'язку з порушенням ТОВ «Пан Гурман» приписів абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95, якими передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України (ч. 4 ст. 17 Закону №481/95).

В свою чергу, приписами п. 222.4 ст. 222 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначено, що контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів, здійснюють контролюючі органи.

У відповідності до п.п. 49, 51, 52 п. 4 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 року №141/2013 (надалі - Положення №141/2013), Міндоходів України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує контроль за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та забезпечує міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснює заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; забезпечує контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів.

Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції (п. 7 Положення №141/2013).

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм вбачається, що контролюючі органи (у тому числі територіальні органи Міндоходів України, такий як ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) наділені повноваженнями щодо прийняття рішень про стягнення штрафів, передбачених ч. 2 ст. 17 Закону №481/95, а, відтак, твердження представника позивача щодо відсутності у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваного рішення є необґрунтованими.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 24.03.2011 року у справі №К-12025/07.

Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Порядок №790), який відповідно визначає механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Так, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (п. 5 Порядку №790).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, останню здійснено у присутності представника суб'єкта господарювання ОСОБА_1 (продавця). Проте, представником позивача наголошено, що ОСОБА_1 не мала права на представлення інтересів ТОВ «Пан Гурман», оформленого у встановленому законодавством порядку.

При цьому, порядок проведення фактичної перевірки врегульовано положеннями ст. 80 ПК України.

Так, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 ст. 80 ПК України).

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ст. 80 ПК України).

З огляду на викладене, необхідність участі при проведенні контролюючим органом фактичної перевірки виключно представника суб'єкта господарювання, який діє на підставі довіреності та/або статуту, не відповідає вищенаведеним положенням податкового законодавства, оскільки, згідно п. 80.7 ст. 80 ПК України, фактична перевірка проводиться, зокрема, у присутності особи, що фактично здійснює розрахункові операції (у даному випадку - продавець ОСОБА_1). При цьому, присутність вказаної особи при проведенні даної перевірки позивачем не заперечувалася, а іншого з матеріалів справи не вбачається.

Щодо тверджень представника позивача про відсутність у перевірючих повноважень самостійно знімати залишки товарно-матеріальних цінностей суд зазначає про наступне.

Відповідно до абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95, про порушення позивачем якого вказано в оскаржуваному рішенні, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.

Таким чином, розмір штрафних санкцій, який застосовується у разі порушення вимог абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону, розраховується в залежності від вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, отже, встановлення залишку тютюнових виробів, які знаходяться у ТОВ «Пан Гурман», є необхідною передумовою для встановлення розміру штрафних санкцій.

В той же час, суд критично оцінює посилання представника позивача про допущені процедурні порушення під час початку проведення перевірки та складання документів за результатами проведеної перевірки (зокрема, реєстрація акту перевірки пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки (п. 86.5 ПК України), оскільки, на думку суду, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, у зв'язку з чим за умови такого допуску підставою для скасування рішення (прийнятого за результатами перевірки) може бути лише неправильність його прийняття по суті, а не власне процедурні порушення, на чому наполягає представник позивача.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №21-25а10 від 24.12.2010 року, ухвалах Вищого адміністративного суду України №К/9991/9687/12 від 05.02.2014 року, №К/800/36909/13 від 27.11.2013 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не спростовано висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, як доказової бази, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.2014 року №000016/26-52-21/36820654.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок