Рішення

від 01.10.2014 по справі 907/841/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.2014 Справа № 907/841/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Максібуд", м. Свалява

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Вонігово Тячівського району

про стягнення 11 767,90 грн.

Суддя Бобрик Г. Й.

За участю представників сторін:

від позивача - Бочко І.І., представник по довіреності від 01.09.2014 року

від відповідача - не з'явився

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Максібуд", м. Свалява звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Вонігово Тячівського району 11 767,90 грн., з яких 9 672,13 грн. основний борг, 1 075,82 грн. інфляційні витрати, 143,89 грн. 3% річних та 876,06 грн. пеня за прострочення платежу.

Уповноважений представник позивача, присутній у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просить суд задоволити позов про стягнення з відповідача 9 672,13 грн. основного боргу за поставлений товар, 1075,82 грн. інфляційних витрат, 143,89 грн. 3% річних та 876,06 грн. пені за прострочення платежу з огляду на законність та обґрунтованість вимог матеріалами справи та додатково поданими поясненнями до розрахунків позовних вимог.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, письмових пояснень по суті позовних вимог з підтверджуючими матеріалами та контрозрахунок суми позову суду не надав, явку уповноваженого представника на виклик суду для участі в засіданні суду не забезпечив, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

За наведених обставин, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2014 року між сторонами по справі було укладено договір № 15 на поставку продукції, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався відпустити товар відповідачеві (покупцеві) в асортименті та по цінах, вказаних в накладних, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість згідно умов визначених даним договором.

Партією товару вважається його кількість, вказана в накладній, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2.).

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору від 02.01.2014 року, відпустив відповідно до видаткової накладної № БУ 000000059 від 20 лютого 2014 року, відповідачу товар на загальну суму 14 961,93 грн. Факт отримання відповідачем спірної партії товару підтверджено підписом та відтиском печатки відповідача на видатковій накладній. Відповідач здійснив часткову оплату вартості отриманого товару, сплативши суму 5 289,80 грн. Заборгованість відповідача, враховуючи часткову проплату, станом на 20 вересня 2014 року (день звернення з позовом до суду) складає 9 672,13 грн. грн.

Умовами пунктів 4.2, 6.2 Договору від 02 січня 2014 року сторони домовились, що проведення оплати за кожну поставлену партію товару проводиться в безготівковому порядку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського процесуального кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У зв'язку з наведеним, позивач заявив до відповідача претензію № 1 від 02 липня 2014 року, запропонувавши сплатити вартість отриманої продукції в добровільному порядку. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення позивачем в суд для захисту порушених прав та інтересів.

Враховуючи факт постачання відповідачеві продукції згідно видаткової накладної № БУ 000000059 від 20 лютого 2014 року, відсутність відповіді на претензію та доказів оплати спірної партії продукції станом на день розгляду справи, суд визнає вимогу позивача про стягнення 9 672,13 грн. грн. боргу законною та обґрунтованою.

У відповідності зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу та три відсотки річних від простроченої сум, якщо інший розмір проценті не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної статті позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми боргу, що за розрахунками позивача складає суму 143,89 грн. за період прострочення з 20.02.2014 року по 20.08.2014 року та інфляційні витрати в сумі 1 075,82 грн. за період прострочення з 01.03.2014 року по 31.07.2014 року.

Пунктом 6.2 договору сторонами встановлена відповідальність за несвоєчасну оплату товару у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми, розрахованої за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 876,06 грн. пені за прострочення платежу за період з 20.02.2014 року по 20.08.2014 року.

Суд, перевіривши вищенаведені розрахунки позивача, дійшов висновку, що стягненню підлягає сума 620 грн. інфляційних витрат та 90,50 грн. 3% річних та 140 грн. пені за прострочення платежу за період прострочення з урахуванням заявленої вимоги (претензії) позивача.

Таким чином, суд задовільняє позов в частині стягнення з відповідача суми 9 672,13 грн. основного боргу, 620 грн. інфляційних витрат та 90,50 грн. 3% річних та 140 грн. пені за прострочення платежу. В решті заявлених до стягнення вимог, суд відмовляє.

Судовий збір, сплачений позивачем в сумі 1 827,00 грн. за подання позовної заяви, підлягає відшкодуванню відповідачем відповідно до ст. 49 ГПК України в повному обсязі, по винні якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

Керуючись ст. ст. 526, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу, ст. ст. 22, 44, 49, 77, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ін. код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Максібуд" (Закарпатська область, м. Свалява, вул. Суворова, буд. 35 Б, кв. 21 код ЄДРПОУ 35581632) суму 9 672,13 грн. основного боргу, 620 грн. інфляційних витрат, 90,50 грн. 3% річних, 140 грн. пені та 1 827,00 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошено 01.10.2014 року.

Повне рішення складено 06.10.2014 року.

Суддя Бобрик Г.Й.