Рішення

від 06.10.2014 по справі 918/1248/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа № 918/1248/14

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес"

до Приватного підприємства "Боно Трейдінг"

про стягнення заборгованості в сумі 23 037 грн. 50 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Базилевська С.А., довіреність б/н від 15.04.2014 р.;

від відповідача - не з'явився;

В судовому засіданні 06 жовтня 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" (далі - ТОВ "Дейв Експрес", позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до Приватного підприємства "Боно Трейдінг" (далі - ПП "Боно Трейд", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 23 037 грн. 50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 травня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено Договір №16/05-01 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом. Однак відповідачем надані позивачем послуги у встановлений термін не оплачено, в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 23 037 грн. 50 коп., яке позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01 вересня 2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16 вересня 2014 року.

Розпорядженням керівника апарату №01-04/115/2014 від 12 вересня 2014 року у зв'язку з прийняттям Указу Президента Україна №699/2014 "про переведення суддів", за результатами проведеного повторного автоматичного розподілу, справу №918/1248/14 передано на розгляд судді Корсуну В.Я.

12 вересня 2014 року ухвалою суду справа №918/1248/14 прийнята до провадження.

16 вересня 2014 року ухвалою суду слухання справи відкладено на 23 вересня 2014 року, в зв'язку із неявкою сторін.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Рівненської області № 01-04/134/2014 від 22.09.2014 року у зв'язку зі смертю судді Корсуна В.Я., враховуючи наказ господарського суду Рівненської області №552 від 22.09.2014 року про відрахування судді Корсуна В.Я., зі штату господарського суду рівненської області, та на підставі пунктів 3.1.11-3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 918/1248/14 та передано для розгляду по суті судді Політиці Н.А..

22 вересня 2014 року ухвалою суду справа №918/1248/14 прийнята до провадження.

22 вересня 2014 року ухвалою суду слухання справи відкладено на 06 жовтня 2014 року, в зв'язку із неявкою відповідача.

06 жовтня 2014 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення надійшла заява щодо уточнення позовних вимог, а саме зі змісту вказаної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 22 537 грн. 50 коп. основну суму боргу та 500 грн. штрафних санкцій. Вказана заява прийнята судом до розгляду, оскільки відповідає вимогам ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 06 жовтня 2014 року позовні вимоги підтримала із підстав викладених у позовній заяві з урахуванням заяви та наполягав на їх задоволенні.

У судові засідання 16, 23 вересня та 06 жовтня 2014 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33013, м.Рівне, вул.Міцкевича, 1, кв.9.. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну їх зберігання (а.с.26, 51, 55).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

При поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви позивачем було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку, вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу у справі 29.08.2014 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі. (а.с.42-43).

З огляду на викладене та зважаючи на те, що у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву позивача, відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2014 року між ПП "Боно Трейдінг" (далі - Замовник) та ТОВ "Дейв Експрес" ( далі - Перевізник) укладено Договір №16/05-01 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір) (а.с.8-10).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що у відповідності до умов цього Договору Замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а Перевізник зобов'язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов Заявок Замовника, а Замовник зобов'язується сплатити погоджену Сторонами провізну плату.

Заявка є невід'ємною частиною цього Договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та місцезнаходження Відправника та Одержувача вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрути перевезення, державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім'я, по батькові та інші особливості дані водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу, особливі вказівки Замовника, дати і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір провізної плати, інші вимоги перевезення вантажу (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору, ціни на послуги та порядок розрахунків за цим Договором узгоджуються Сторонами в Заявках на перевезення і зазначаються у рахунках-фактурах Перевізника.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у випадку простою транспортного засобу Замовник сплачує штраф за простій транспортного засобу на завантаженні/розвантаженні або в митниці на кордоні у зв'язку з неналежним оформленням документів у розмірі: - 500 грн. - на території України і 1000 грн. на території інших держав за кожну розпочату добу простою, що включає вихідні та святкові дні для транспортних засобів вантажопідйомністю понад 8.5 т., якщо транспортний засіб не було подано за 36 годин до початку таких.

Згідно п.7.2. Договору, вбачається, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2014 року.

Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору. (п.7.5. Договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено Заявку про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №16-05 від 16.05.2014 р. по маршруту с.Пулино-Гута Червоноармійський р-н Житомирська обл. (адреса завантаження) - 3128 Daal Monnikstraat 26 Belgium (адреса розвантаження); місце митного оформлення - м.Новоград-Волинський, вул.Чехова, 1А; узгоджена вартість послуг - 1250 Євро, оплата 5 банківських днів у гривнях по курсу НБУ на дату завантаження. Дата завантаження 20-21.05.2014 р., дата розвантаження 26-27.05.2014 р. (а.с.11).

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 376850 від 20.05.2014.

Зі сторони відповідача жодних мотивованих відмов від прийняття виконаних позивачем робіт не надано, чим він підтверджує виконання позивачем умов договору в повному обсязі та відсутність будь-яких зауважень до виконаних робіт.

Вказану CMR позивач надав суду і суд їх приймає у якості належних та допустимих доказів виконання перевезення позивачем.

Згідно умов Договору позивач направив відповідачу оригінали документів, а саме рахунок-фактуру №ДЕ-229/1 від 20.05.2014 р. на суму 20 085 грн. 87 коп., рахунок-фактуру №ДЕ-229/1ш від 20.05.2014 р. на суму 500 грн. штрафні санкції за зверхнормативні простої авто АМ 2366 АТ/АМ 8976 ХХ, (CMR) № 376850 від 20.05.2014, дані документи відповідач отримав 20.06.2014 року, що вбачається з рекомендованого повідомлення (а.с.20).

Проте оплата наданих позивачем послуг по перевезенню вантажу не була здійснена в обумовлені договором строки, що свідчить про порушення умов договору відповідачем та невиконання взятих на себе зобов'язань.

20.08.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості за Договір №16/05-01 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.05.2014 року. Однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Позивач звертаючись з даним позовом до суду зазначив, що ним повністю та належним чином виконано зобов'язання за Договором та надано відповідачу передбачені заявками на перевезення послуги та передбачений Договором пакет документів для здійснення відповідачем розрахунків, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання по оплаті зазначених в договорі послуг, що були надані позивачем на загальну суму 22 537 грн. 50 коп. та 500 грн. штрафних санкцій.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору по перевезенню вантажу.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як визначено в ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Стаття 919 ЦК України зазначає, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень, яким, зокрема, є Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДГІВ) від 19.05.1956 (далі - Конвенція),яка була ратифікована Україною Законом "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006.

Статтею 1 Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце Прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає як за свої власні дії та упущення, так за дії та упущення своїх агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення.

Згідно зі статтею 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною статті 5 Конвенції передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Згідно з частиною 1 статті 31 Конвенції, в усіх судових провадженнях, які виникають у зв'язку із перевезенням, яке здійснюється відповідно до цієї Конвенції, позивач може звернутися до будь-якого суду або арбітражу договірної країни, визначеної угодою між сторонами, і на додаток до цього, до судів або арбітражів країни, на території якої: а) відповідач має звичайне місце проживання або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою яких був укладений договір перевезення, або b) знаходиться місце отримання вантажу перевізником, або місце передбачене для його доставки, і не може звертатися до будь-яких інших судів або арбітражів.

Згідно з ч.4 ст.306 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаною з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 929 ЦК України, 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За цим договором може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Положеннями Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» встановлене, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно - експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

В ст. 328 ЦК України сказано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 500 грн. штрафу, що передбачено п.4.3 Договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у випадку простою транспортного засобу Замовник сплачує штраф за простій транспортного засобу на завантаженні/розвантаженні або в митниці на кордоні у зв'язку з неналежним оформленням документів у розмірі: - 500 грн. - на території України і 1000 грн. на території інших держав за кожну розпочату добу простою, що включає вихідні та святкові дні для транспортних засобів вантажопідйомністю понад 8.5 т., якщо транспортний засіб не було подано за 36 годин до початку таких.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судом встановлено, що в Заявці №16-05 від 16.05.2014 р. (а.с.11) вказана дата завантаження 20-21.05.2014 р., однак як вбачається з АМ 2366 АТ/АМ 8976 ХХ (а.с.15) грузовик прибув на загрузку 20.05.2014 р. о 08.00 год., а завантаження грузовика було здійснено лише о 17 год. 22.05.2014 р.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Дейв Експрес" до ПП "Боно Трейд" про стягнення 22 537 грн. 50 коп. - основного боргу та 500 грн. - штрафу є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Боно Трейдінг" (33013, м.Рівне, вул.Міцкевича, 1, кв.9, код ЄДРПОУ 38661521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" (10007, м.Житомир, Київське шосе, 143-А, код ЄДРПОУ 2053439) 22 537 (двадцять дві тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 50 коп. - основний борг та 500 (п'ятсот) грн. штрафу, а також 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 06.10.2014 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (10007, м.Житомир, Київське шосе, 143-А);

3- відповідачу рекомендованим (33013, м.Рівне, вул..Міцкевича, 1, кв.9)