Рішення

від 02.10.2014 по справі 911/3626/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 р. Справа № 911/3626/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нагель-Фенстер», Київська обл., м. Бориспіль про стягнення 5 274,60 грн., за участю представників:

позивача:Донська Г.Г., довіреність № б/н від 12.05.2014 року; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 3 191,40 грн. основного боргу, 285,89 грн. пені, 1 289,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 99,55 грн. 3% річних, 408,45 грн. інфляційної складової боргу, а загалом 5 274,60 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки № 7/13 від 31.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.09.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2014 року розгляд справи було відкладено на 02.10.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2014 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Нагель-фенстер» Австрійського ТОВ «Нагель», правонаступником, якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Нагель-Фенстер» (покупець) було укладено договір поставки № 7/13 за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю товар відповідно до виставленого рахунку та у встановлені цим договором строки, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати поставлений товар.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, в порядку визначеному п. 8.2. договору та діє до 31 грудня 2013 року (п. 8.1. договору).

Згідно п. 1 Додатку № 1 від 31.01.2013 року до Договору поставки № 7/13 від 31.01.2013 року постачальник надає покупцеві відстрочку платежу за відвантажений товар на 21 календарних днів у сумі не більше 25 000 гривень, а покупець зобов'язується своєчасно здійснювати оплату. Поставка товару з відстрочкою платежу не проводиться, у разі, коли дата оплати такого товару відповідно доданого Додатка настає пізніше 25 грудня 2013 року.

На виконання умов договору позивач 02.08.2013 року поставив відповідачу товар на загальну суму 5 891,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 10164Z-Укр_Р на суму 5 891,40 грн. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 313 від 02.08.2013 року.

Проте, відповідач отриманий від позивача товар на суму 5 891,40 грн. оплатив частково, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача і має заборгованість перед останнім у сумі 3 191,40 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 3 191,40 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 3 191,40 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Нормами ч. 5 ст. 694 ЦК України встановлено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п. 7. Додатку №1 від 31.01.2013 року до Договору поставки № 7/13 від 31.01.2013 року в разі несвоєчасного погашення оплати товару, поставленого з відстрочкою платежу,постачальник має право нарахувати плату у вигляді, відсотків за користування товарним кредитом, в розмірі 0,1% за кожний календарний день від суми заборгованості (згідно ст. 536 Цивільного кодексу України).

Позов в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 289,31 грн., які нараховані позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за вказаним договором є обґрунтованим, однак підлягають задоволенню частково у розмірі 1 211,19 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору, в іншій частині вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами слід відмовити.

Крім суми боргу, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату вартості поставленого товару в розмірі 285,89 грн. (за період з 24.08.2013 року по 02.04.2014 року).

Згідно п. 7. Додатку №1 від 31.01.2013 року до Договору поставки № 7/13 від 31.01.2013 року при порушенні терміну оплати за товар, отриманий з відстрочкою платежу, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені за несвоєчасну сплату поставленого товару в розмірі 285,89 грн. (за період з 24.08.2013 року по 02.04.2014 року) є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (п. 6 ст. 232 ГК України), а також в порушення статтей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», у зв'язку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду та з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України в сумі 243,83 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату поставленого товару в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 408,45 грн. та 3 % річних в розмірі 99,55 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за даним договором на підставі ст. 625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Судовий збір у розмірі 1 788,37 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» (03000, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 26, код 31111213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нагель-Фенстер» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Зої Космодем'янської, 17, код 20587183) 3 191 (три тисячі сто дев'яносто одну) грн. 40 коп. основного боргу, 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 55 коп. 3% річних, 243 (двісті сорок три) грн. 83 коп. пені, 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 19 коп. процентів за користування чужими коштами, 408 (чотириста вісім) грн. 45 коп. інфляційних витрат, 1 788 (одну тисячу сімсот вісімдесят вісім) грн. 37 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 07.10.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак