Рішення

від 29.09.2014 по справі 914/2623/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2014 р. Справа № 914/2623/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальний Легіон", м. Донецьк;

до відповідача: Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод", м.Стрий Львівської області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство інфраструктури України, м.Київ

про: стягнення 1 554 951,32 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Вакуленко О.С. - представник (довіреність від 17.09.14 р.);

від відповідача: Васьків І.В. - представник (довіреність від 11.08.2014 року);

від третьої особи: не з'явився;

В судовому засіданні 29.09.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Суть спору :

позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальний Легіон" (м.Донецьк) до Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" (м.Стрий, Львівська область), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство інфраструктури України (м.Київ) про стягнення 1 554 951,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором поставки не виконав, зокрема, не провів повної оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 22.07.14 року порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 03.09.14р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано участь повноважних представників сторін в судове засідання.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання 03.09.2014 року не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, на адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 4211/14 від 01.09.2014 року) про відкладення розгляду справи та залучення до участі у справі Міністерство інфраструктури України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, враховуючи те, що 100% статутного капіталу відповідача належить державі Україна. Дане клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 18.09.2014 року.

В судове засідання 18.09.2014 року позивач участь повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів (вх. №4505/14 від 18.09.2014 року).

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив. На адресу суду від відповідача поступило клопотання (вх. №39716/14 від 17.09.2014 року) про розгляд справи за його відсутності та клопотання (вх. № 39731/14 від 17.09.2014 року) про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 195955,00 грн. в зв'язку із його оплатою та долучив копії платіжних доручень № 3658 від 28.07.2014 року, № 3766 від 30.07.2014 року, № 4299 від 04.09.2014 року та № 4374 від 09.09.2014 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання участь повноважного представника не забезпечила.

Судом відкладено розгляд справи на 29.09.2014 року та продовжено строк розгляду спору на 15 днів за клопотанням позивача.

В судове засідання 29.09.2014 року позивач явку повноважного представника забезпечив. Повідомив про часткове погашення боргу відповідачем.

Відповідач явку повноважного представника забезпечив, через канцелярію господарського суду подав клопотання про часткове припинення провадження у справі в зв'язку із проведеною оплатою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

10.10.2013 року між позивачем (постачальником згідно договору) та відповідачем (покупцем згідно договору) було укладено договір поставки № СВРЗ-01-(П-200/22)13-137/Ю, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю певну продукцію, далі- товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах цього договору.

Постачальник поставляє покупцю товар на умовах DDP на склад покупця (вул. Зубенка, 2 м. Стрий, Львівської області) згідно з базисними умовами поставки Інкотермс 2010 року. Кількість та асортимент товару визначається у специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору. Товар повинен бути поставлений не пізніше 5 днів після погодження заявки покупця. (п.п. 5.1, 3.1, 5.2 договору).

На виконання умов договору відповідач отримав від позивача товар, що підтверджується видатковими накладними: № 234 від 11.10.2013 року на суму 183869,00 грн.; № 244 від 25.10.2013 року на суму 192855,00 грн.; № 264 від 15.11.2013 року на суму 189936,60 грн.; № 290 від 06.12.2013 року на суму 146170,33 грн.; № 291 від 06.12.2013 року на суму 144218,45 грн.; № 292 від 06.12.2013 року на суму 139983,23 грн.; № 298 від 11.12.2013 року на суму 195955,40 грн.; № 317 від 12.12.2013 року на суму 185582,40 грн.; № 13 від 20.01.2014 року на суму 198203,60 грн.; № 18 від 23.01.2014 року на суму 175614,70 грн.; № 25 від 31.01.2014 року на суму 138546,94 грн.; № 27 від 03.02.2014 року на суму 143445,06 грн.; № 28 від 03.02.2014 року на суму 147422,48 грн.; № 76 від 11.03.2014 року на суму 145323,29 грн.; № 123 від 31.03.2014 року на суму 140756,62 грн.

Загальна вартість отриманого відповідачем товару становить 2467883,50 грн.

Відповідно до п. 7.1 договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються у безготівковій формі, в національній валюті України - гривні. Покупець здійснює оплату товару протягом 30 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару.

Відповідач оплатив частину вартості товару відповідно до платіжних доручень № 7761 від 03.12.2013 року на суму 192855,40 грн.; № 133 від 19.01.2014 року на суму 183869,00 грн.; № 988 від 03.03.2014 року на суму 100000,00 грн.; № 1213 від 12.03.2014 року на суму 89936,60 грн.; № 1215 від 12.03.2014 року на суму 110063,40 грн.; № 1591 від 31.03.2014 року на суму 200000,00 грн.; № 2718 від 03.06.2014 року на суму 95000,00 грн. № 3125 від 23.06.2014 року на суму 25309,35 грн.

Відтак, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем складала 1470850,75 грн. на дану суму позивачем нараховано пеню в розмірі 84100,57 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем подано суду докази оплати частини боргу, що підтверджується платіжними дорученнями № 3658 від 28.07.2014 року на суму 10000,00 грн.; № 3766 від 30.07.2014 року на суму 50000,00 грн.; № 4374 від 09.09.2014 року на суму 105955,00 грн. та № 4299 від 04.09.2014 року на 30000,00 грн. та № 4638 від 24.09.2014 року на суму 50000,00 грн.

Позивач оплату на суму 245955,00 грн. підтвердив.

Із врахуванням викладеного, сума боргу на момент вирішення справи по суті складає 1224895,75 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом позивач поставив відповідачу товар на суму 2467883,50 грн. Крім цього, судом встановлено, що умовами договору, передбачено оплату протягом 30 банківських днів з дня його отримання.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Як встановлено судом, станом на дату подання позову були відсутні докази оплати боргу на суму 1470850,75 грн., що є порушенням п.п. 1.1, 7.2 договору.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В процесі розгляду справи по суті відповідач перерахував 245955,00 грн., що є підставою для часткового припинення провадження у справі на підставі п.1.1. ст. 80 ГПК України.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення із відповідача 1224895,75 грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.2 договору сторони визначили, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Правильність нарахування пені судом перевірено.

В зв'язку з тим, що прострочення платежів допущено внаслідок адміністративно - управлінських рішень Державної адміністрації залізничного транспорту України, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %. Суд відхилив наведене клопотання з огляду на наступне.

У відповідності до п.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Разом з тим, зменшення розміру неустойки в порядку п.3 ч.1 ст.83 ГПК України є правом суду, а не його обов'язком, а обставини застосування даних норм є суб'єктивними і оціночними та, водночас, потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів ст.ст. 32-34 ГПК України.

На думку суду, наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для зменшення штрафних санкцій.

Крім цього, сторони, враховуючи ст.627 ЦК України, на власний розсуд визначили суму штрафних санкцій у договорі. Такий договір недійсним не визнавався, а тому, є обов'язковим до виконання.

Із врахуванням викладеного, суд вважає позов підставним, обґрунтованим та таким, що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, п.1.1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" (82400, м. Стрий, вул. Зубенка, 2, ідентифікаційний код 20770332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальний Легіон" (83017, м. Донецьк, вул. Овнатаняна, 4, ідентифікаційний код 35858394) 1224895,75 грн. основного боргу, 84100,57 грн. пені та 31099,03 грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 245 955,00 грн. основного боргу.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 03.10.2014 р.

Суддя Король М.Р.