Рішення

від 02.10.2014 по справі 912/2772/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 рокуСправа № 912/2772/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина", м. Кіровоград

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

про стягнення 4657,90 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.07.14;

від відповідача - Колодій О.П., довіреність № 1110 від 27.08.14;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП "ОСОБА_1") заборгованості в сумі 8219,00 грн., з яких: 4000,00 грн. основний борг, 4000,00 грн. пеня, 183,20 грн. 3% річних, 35,80 індекс інфляції, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду від 21.08.2014 року порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду та від сторін витребувано необхідні для вирішення спору документи.

В судовому засіданні 16.09.2014 року оголошувалась перерва до 02.10.2014 року.

Позивачем 24.09.2014 подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить, стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 3000,00 грн.; 868,56 грн. пені за період з 01.06.2013 по 12.08.2014; 616,00 грн. збитків від інфляції за період з 01.06.2013 по 12.08.2014; 173,34 грн. 3% річних за період з 01.06.2013 по 12.08.2014 з покладенням на відпвоіадча витрат по сплаті судового збору.

Як зазначено у п. 3.11 постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Позивачем зменшено загальну суму позову, тому господарський суд розцінює подану позивачем заяву як заяву про зменшення позовних вимог та приймає до розгляду.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якого суму заборгованості визнав частково в розмірі 3000,00 грн., та не погодився з сумою 3% річних і пені та порядком її нарахування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно рахунку-фактури № СФ-000059 від 24.05.2012 позивач сплатив відповідачу 20000,00 грн. за вантажні перевезення, що підтверджується платіжним дорученням від 24.05.2012 № 2331.

У зв'язку з відмовою позивача від послуг відповідача, відповідач погодився повернути позивачу сплачені ним кошти.

Кошти повертались наступним чином:

- 3000,00 грн. згідно платіжного доручення від 21.01.2013 № 207;

- 5000,00 грн. згідно платіжного доручення від 04.03.2013 № 211;

- 2000,00 грн. згідно платіжного доручення від 02.04.2013 № 214.

09.04.2013 року між ТОВ "Аграрник-Кіровоградщина" (кредитор) та ФОП "ОСОБА_1"(боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості (надалі - договір про реструктуризацію), що утворилася у зв'язку з неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань відповідно до усного договору про надання послуг з перевезення вантажу, який було укладено 24.05.2012 року, щодо погашення цієї заборгованості шляхом розстрочки. Відповідно до умов якого кредитор надає боржникові розстрочку у погашенні заборгованості із сплати в сумі 10000,00 грн. на термін з 01.04.2013 року до 30.06.2013 року в слідуючому порядку:

- квітень 2013 року - 3000 грн.;

- травень 2013 року - 3000 грн.;

- червень 2013 року - 4000 грн. (п. 1.1. договору про реструктуризацію).

Відповідно до п.4.1. договору про реструктуризацію заборгованості, договір набуває чинності з моменту укладення і діє до 30.06.2013 року, або до повного виконання боржником зобов'язань.

Після укладення договору кошти повертались у такому порядку:

- 3000,00 грн. згідно платіжного доручення від 25.04.2013 № 219;

- 2000,00 грн. згідно платіжного доручення від 18.07.2013;

- 1000,00 грн. згідно платіжного доручення від 19.06.2014 № 253;

- 1000,00 грн. згідно платіжного доручення від 11.09.2014 № 254.

Таким чином залишок несплаченої за договором про реструктуризацію заборгованості суми боргу складає 3000,00 грн.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості в розмірі 3000,00 грн. та визнав наявність вказаної заборгованості, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 868,56 грн. пені за період з 01.06.2013 по 12.08.2014; 616,00 грн. збитків від інфляції за період з 01.06.2013 по 12.08.2014; 173,34 грн. 3% річних за період з 01.06.2013 по 12.08.2014.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.1. договору про реструктуризацію заборгованості передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати за договором боржнику нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми, що підлягає до оплати, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 100 % загальної суми боргу.

Згідно ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обмежується розміром подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем нараховано відповідачу 868,56 грн. пені за період з 01.06.2013 по 12.08.2014.

Однак, згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням п. 6 ст. 232 ГК України, розмір пені складає 370,82 грн., виходячи з наступного розрахунку:

з 01.06.2013 по 17.07.2013 на суму боргу 3000,00 грн. (борг за травень) - 54,82 грн.;

з 18.07.2013 по 30.11.2013 на суму боргу 1000,00 грн. (залишок боргу за травень) - 49,15 грн.;

з 01.07.2013 по 31.12.2013 на суму боргу 4000,00 грн. (борг за червень) - 266,85 грн.

Таким чином вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню на суму 370,82 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду, розмір збитків від інфляції за вказаний позивачем період з 01.06.2013 по 12.08.2014 складає 616,44 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог в розмірі 616,00 грн.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних у розмірі 173,34 грн., господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення вказаної суми.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" (25009, м. Кіровоград, вул. Курганна, б. 62, ідентифікаційний код 33962725) - 4160,16 грн. заборгованості, з яких: 3000,00 грн. основний борг, 370,82 грн. пеня, 173,34 грн. 3% річних, 616,00 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 1631,51 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.10.2014.

Суддя В.Г. Кабакова