Рішення

від 06.10.2014 по справі 918/1273/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2014 р. Справа № 918/1273/14

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Рівнегаз»

до відповідача Приватного підприємства фірми "Котигорошко"

про стягнення заборгованості в сумі 8 598 грн. 94 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: Янкевич Л.Д., дов. 13.01.2014 року

від відповідача: Тарасюк Л.Ф., НОМЕР_1 від 01.04.1996 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (надалі-позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства фірми "Котигорошко" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 8 598,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

17.12.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 2013/ТП -ПР-8/2 на постачання природного газу за регульованим тарифом (надалі-договір), за умовами якого позивач зобов'язався постачати споживачу природний газ в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

На виконання умов зазначеного договору позивач протягом травня - липня 2014 року поставив відповідачу природний газ в кількості 1.789 тис.м.куб. на суму 11 198,94 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами прийому - передачі природного газу.

Відповідач прийняв природний газ, але свій обов'язок щодо проведення розрахунків виконав частково, сплативши заборгованість в розмірі 2 600,00 грн.

Внаслідок несвоєчасного і неналежного виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений природний газ у відповідача виникла заборгованість в розмірі 8 598,94 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 599, 714, 901 ЦК України.

Ухвалою суду від 04.09.2014 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 29.09.2014 року.

Ухвалою суду від 29.09.2014 року розгляд справи відкладено на 06.10.2014 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 2013/ТП -ПР-8/2 на постачання природного газу за регульованим тарифом (надалі-договір) та додатки до нього №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, які є невід'ємною частиною даного договору.

Як встановлено ч. 1. ст. 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», на підставі якого складено даний договір, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

За умовами даного договору позивач (постачальник) постачає відповідачу (споживачу) природний газ (далі - газ) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. (п.1.1 договору).

Згідно з п. 10.1 договір набирає чинності з дати підписання, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2013 року по 31.12 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому Сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.

Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.

Пунктом 2.6 договору визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 3.3 договору кількість реалізованого газу споживачу визначається на межі балансової належності об'єктів споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору протягом травня - липня 2014 року позивач здійснив постачання природного газу відповідачу в кількості 1.789 тис.м.куб., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу № ГОЩ00001180 від 31.07.2014 року на суму 3 636,23 грн., № ГОЩ00001121 від 31.05.2014 року на суму 7 562,71 грн., а всього на загальну суму 11 198,94 грн.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно з п. 4.5. договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно.

Як передбачено п. 4.6. договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2 договору. Авансовий платіж сплачується споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 % від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за п'ять календарних днів до початку місяця поставки газу. У платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу. Сторони домовились, що аванс, сплачений споживачем по попередньому договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, зараховується сторонами в оплату цього договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередні місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач прийняв природний газ, що стверджується підписаними обома сторонами актами прийому - передачі природного газу, однак свій обов'язок щодо проведення розрахунків за поставлений газ в обсязі та строки, визначені умовами договору, виконав частково, сплативши лише 2 600,00 грн., що стверджується банківськими виписками.

Отже, внаслідок несвоєчасного і неналежного виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений природний газ у відповідача виникла заборгованість в розмірі 8 598,94 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача 14.07.2014 року за № 220 направлялась претензія № 3 з вимогою погасити існуючу заборгованість, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Зміст договору та взяті за ним зобов'язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, які регулюються нормами ЦК України та ГК України.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт прострочення в оплаті поставленого природного газу, а відповідач вказаних обставин не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства фірми "Котигорошко" (вул. Островського, буд. 4, смт. Гоща, Рівненська область, 35400, код ЄДРПОУ 32124883) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» (вул. Білякова, 4, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 03366701) 8 598 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім грн.) 94 коп. основного боргу та 1 827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 06.10.2014 року.

Суддя Андрійчук О.В.