Рішення

від 06.10.2014 по справі 904/5574/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.14р. Справа № 904/5574/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контур", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 21 547,70 грн. за поставлений товар

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

Від позивача: Кузнецова А.С., довіреність № 1/юр від 13.01.2014 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контур" суму основного боргу у розмірі 19 293,42 грн., 3% річних 274,00 грн., інфляційних втрат - 1 980,27 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань щодо розрахунку за поставлений товар.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, у тому числі підтвердженим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 28-29).

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались Товариству з обмеженою відповідальністю "Контур" за адресами: 22278, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка, буд 227, кв. 34 та 53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Електрометалургів, буд. 28 (засновник - ОСОБА_2)., зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи. що підтверджується копіями з реєстру поштових відправлень суду №276 від 31.07.20414р., №209 від 28.08.2014р., № 141 від 17.09.2014р. (а.с. 63-65).

Від відповідача конверти з ухвалами повернулися на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, судом у повному обсязі виконано приписи Господарського процесуального кодексу України щодо повідомлення сторін про дату та час судового засідання у справі шляхом направлення ухвал рекомендованими листами на адреси відповідача.

При цьому, ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку ухвали суду (відмова від її прийняття, нез'явлення до поштового відділення після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає суду підстав вважати що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи в господарському суді.

Крім того, відповідачу 26.08.2014р. судом направлено телефонограму з повідомленням про час та дату наступного розгляду справи, яка отримана ОСОБА_3 (а.с. 41).

У випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони. При цьому зазначена ухвала надсилається сторонам в обов'язковому порядку. 3.9.1 1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.) .

В судовому засіданні 26.08.2014р. розгляд справи відкладався до 15.09.2014р. Ухвалами суду від 15.09.2014р. строк розгляду справи продовжено до 13.10.2014р. та розгляд справи відкладено до на 06.10.2014р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

У судовому засіданні 06.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкур» (далі - Відповідач), відповідно до ст. 181 ГК України у спрощеній формі був укладений договір на поставку товару.

Як зазначив в позовній заяві позивач, на підставі замовлень відповідача за накладними № 1411.4 від 14.11.2013р. на суму 9 414,00 грн. (а.с. 23) та № 0901.2 від 09.01.2014р. на суму 14 200,08 грн. (а.с. 19), було поставлено Відповідачеві товар на загальну суму 23 614,08 грн.

Отримання товару по вказаних накладних підтверджується підписом повноважного представника відповідача (за довіреностями № 0175 від 23.11.2013р. № 0204 від 17.01.2014р. (а.с. 20-21, 24-25)) та відтиском печатки підприємства відповідача.

Позивачем на оплату відповідачу були виставлені рахунки № 1311.89 від 13.11.2014р. на суму 9 414,00 грн. (а.с. 22) та № 0801.54 від 08.01.2014р. на суму 14 200,08 грн. (а.с. 18).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 4 320,66 грн. (платіжні доручення № 1186 від 08.01.2014р. на суму 3 820,66 грн. та № 44 від 28.04.2014р. на суму 500,00грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 52,54).

Враховуючи неповну оплату відповідачем отриманого товару, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить сягнути з відповідача 19 293,42 грн. заборгованості за поставлений товар.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення спору на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Враховуючи викладене, станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 19 293,42 грн.

Позовні вимоги відповідачем належними доказами не спростовано, підтверджено матеріалами справи та є такими, що підлягають до стягнення.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 274,00 грн. за період з 15.11.2013р. по 16.06.2014р., інфляційні втрати у сумі 1 980,27 грн. за період з 15.11.2013р. по 16.06.2014р.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, судом встановлено, що за період прострочення з 15.11.2013р. по 16.06.2014р. ця сума становить 2 014,32 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим, до стягнення підлягає сума, заявлена до позивачем в розмірі 1 980,28 грн.

3% річних за період з 15.11.2013р. по 16.06.2014р. розраховано вірно та підлягають до стягнення у сумі 274,00.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі вище викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з стягнення з відповідача суми основного боргу - 19 293,42 грн., 3% річних - 274,00 грн. та інфляційних втрат - 1 980,27 грн.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 1 827,00 грн. слід покласти на відповідача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контур» (53219, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка, буд. 227, кв. 34, код ЄДРПОУ 30695684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» (69037, м. Запоріжжя, вул.. 40 років Радянської України, буд. 39, код ЄДРПОУ 23855495) суму боргу - 19 293,42 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто три грн. 42 коп.), 3% річних - 274,00 грн. (двісті сімдесят чотири грн. 00 коп.), інфляційних втрат - 1 980,27 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят грн. 27 коп.); витрат по сплаті судового збору - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 07.10.2014р.

Суддя Н.Г. Назаренко