Рішення

від 23.09.2014 по справі 910/12639/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12639/14 23.09.14 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зоряне"

про стягнення 152 021,67 грн.

Представники:

від позивача: Кравчик С.М. - представник за довіреністю № 91/2013/12/25-2 від 25.12.2013 року;

від відповідача: Коротка Т.М. - голова правління, відповідно до протоколу від 07.06.2012 року.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зоряне" про стягнення 152 021,67 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, 27.09.2012 року між публічним акціонерним товариством "Київенерго" та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Зоряне" укладено угоду № 03-12 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1545007 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 1.2. угоди, заборгованість, що виникла за період з 01.10.2011 року по 01.10.2012 року становить 334 847,13 грн.

Згідно з п. 2 угоди, боржник зобов'язується сплатити зазначену п. 1.2. цієї угоди суму до 25 вересня 2013 року.

Проте, станом на 01.05.2014 року відповідач частково оплатив заборгованість на суму 212 513,39 грн. та залишилась заборгованість, що становить 122 333,74 грн.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зоряне" заборгованості за угодою № 03-12 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1545007 на постачання теплової енергії у гарячій воді в розмірі 122 333,74 грн., пені в сумі 13 873,76 грн., 3 % річних в розмірі 8569,52 грн., індекс інфляції в розмірі 7 217,65 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.07.2014 року розгляд справи відкладено на 12.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 12.08.2014 року розгляд справи № 910/12639/14 доручено здійснювати судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2014 року (суддя Трофименко Т.Ю.) призначено розгляд справи на 23.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 05.09.2014 року розгляд справи № 910/12639/14 доручено здійснювати судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.09.2014 року (суддя Мудрий С.М.) прийняв справу до провадження.

В судовому засіданні 23.09.2014 року представник відповідача подав клопотання про зменшення штрафних санкцій, просив суд задовольнити.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, оскільки відповідач сплатив основну суму заборгованості в розмірі 122 333,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 682 від 01.07.2014 року та № 683 від 04.07.2014 року, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог, а саме: три відсотки річних в розмірі 8 569,52 грн., пеню в розмірі 13 873,76 грн., інфляцію в розмірі 7 217,65 грн.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд міста Києва розцінює заяву про уточнення позовних вимог б/н від 23.09.2014 року, як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

27.09.2012 року між публічним акціонерним товариством "Київенерго" та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Зоряне" укладено угоду № 03-12 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1545007 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 угоди, божник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1998 року № 1545007 сумою 570 569,74 грн. станом на 01.10.2012 року, у тому числі залишок заборгованості за теплоенергією сумою 235 722,29 грн. згідно рішення господарського суду м. Києва від 20.01.2012 року № 1/354, що виникла на 01.10.2011 року.

Відповідно до п. 1.2. угоди, заборгованість, що виникла за період з 01.10.2011 року по 01.10.2012 року становить 334 847,13 грн.

Згідно з п. 2 угоди, боржник зобов'язується сплатити зазначену п. 1.2. цієї угоди суму до 25 вересня 2013 року.

Пунктом 3 угоди встановлено, що боржник разом із сплатою суми, зазначеної у п.1.2. цієї угоди, зобов'язується оплачувати заборгованість, яка зазначена у п. 1.1. та поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 4 угоди, при проведенні сплати заборгованості,зазначеної у п. 1.2. цієї угоди, боржник зобов'язується посилатися в реквізитах «призначення платежу» платіжного документа на цю угоду (розподіл платежу на дві складові: орендарі та житло) або рішення суду.

За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 8 319,43 та 3% річних в розмірі 2 173,96 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в сумі 7 217,65 грн. та 3% річних в розмірі 8 569,52 грн.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 13 873,76 грн. нараховану за період з листопада 2013року по травень 2014 року.

Відповідно до п. 5 угоди, у разі порушення строків та/або розміру погашення заборгованості боржник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В судовому засіданні 23.092014 року відповідач просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій в порядку п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України. Відповідач просив врахувати те, що відповідно до ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», п. 1.3. статуту ОСББ «Зоряне», затвердженого протоколом установчих зборів № 1 від 22.12.1997 року, ОСББ створено для обслуговування, ремонту і реконструкції жилого будинку і за рахунок доходів від господарської діяльності, отриманих і використаних об'єднання відповідно до мети його діяльності. Жодних інших доходів нашого будинку за адресою: Червонозоряний проспект № 9/1 не має, а більшість мешканців будинку належать до соціально незахищених верств населення (малозабезпечені сім'ї, пенсіонери, ветерани), тому заборгованість виникла внаслідок несвоєчасної оплати спожитої теплової енергії. Крім того, відповідач у липня 2014 року повністю сплатив суму основної заборгованості.

Відповідно до п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань від 29 квітня 1994 року № 02-5/293 вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила договір, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно з 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що дане клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій нарахованих позивачем достатньо обґрунтоване та належно мотивоване, а тому, з урахуванням принципів розумності, справедливості, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафних санкцій нарахованих позивачем, а саме підлягає стягненню пеня в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до абз.4 п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1ст. 32, ч. 1 ст. 33, 34, ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зоряне" (03037, м. Київ, проспект Червонозоряний, 9/1, код ЄДРПОУ 25401777) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за угодою в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 7 217 (сім тисяч двісті сімнадцять) грн. 65 коп. та 8 569 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 52 коп. 3 % річних, а також 3 040 (три тисячі сорок) грн. 43 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 03.10.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий