Рішення

від 03.10.2014 по справі 916/3027/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2014 р.Справа № 916/3027/14

За позовом: Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія-Юніка"

про стягнення 37492,81грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: Бондаренко Н.В., довіреність №01/11-727 від 18.12.2013р.

від відповідача: не з`явився

В засіданні 03.10.2014р. приймали участь представники:

від позивача: Бондаренко Н.В., довіреність №01/11-727 від 18.12.2013р.

від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Вікторія-Юніка"на користь КП „Теплопостачання міста Одеси" 31861,63 грн. заборгованості за період з 01.10.2013р. по 01.06.2014р., 2407,22грн. пені за період з 21.11.2013р. по 28.07.2014р., 2806,31грн. індекс інфляції за період з грудня 2013р. по червень 2014р., 417,65грн. три проценти річних за період з 21.11.2013р. по 28.07.2014р.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, в їх обґрунтування зазначає, що між КП „Теплопостачання міста Одеси" та ТОВ „Вікторія-Юніка" було укладено договір на постачання теплової енергії №6142 від 01.01.2010р., відповідно до умов якого позивач постачав теплову енергію на опалення об'єкту споживача, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 43-А, однак, відповідач розрахунки за спожиту теплову енергію здійснював не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 31861,63грн., на яку позивачем було нараховано пеню, три проценти річних та індекс інфляції.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи від 08.09.2014р. за вх.№23205/14 було судом задоволено.

Ухвалою суду від 22.09.2014р., за клопотанням позивача від 22.09.2014р. за вх.№2-4068/14, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 16.10.2014р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правову позицію, суд встановив наступне:

01.01.2010р. між КП „Теплопостачання міста Одеси" (теплопостачальна організація) та ТОВ „Вікторія-Юніка" (споживач) було укладено договір №6142, за умовами якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання поставити споживачу енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором. Теплова енергія постачається споживачу на опалення нежилих приміщень в обсягах та за адресою зазначеними в Додатку 1 до договору. (п.п.1.1., 2.1. договору, п.1.1., 1.2. додатку 1 від 01.01.2010р.).

За умовами п.3.2.2. договору №6142 від 01.01.2010р. споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені договором.

Облік споживання теплової енергії на опалення об'єкту за адресою вул. Троїцька, 43-А тимчасово до встановлення приладу обліку визначається розрахунковим способом. Кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом: на опалення - згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання споживача в розрахунковий період. Теплове навантаження - це норма витрат на опалення будівель, яка визначається згідно будівельного обсягу та опалювальних характеристик будівель (п.п.5.1., 5.2. договору №6142 від 01.01.2010р.).

Згідно п.6.1., 6.2., 6.5., договору №6142 від 01.01.2010р. розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації по тарифу для інших споживачів встановленого з 01.07.2009р. Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.12.2008р. за №1612 у розмірі 660,64 грн. за 1 Гкал. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Для підвищення дисципліни взаєморозрахунків та своєчасного проведення оплати, споживач та теплопостачальна організація щомісячно до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Підписання акту звіряння взаєморозрахунків є обов'язковим для споживача та теплопостачальної організації.

За умовами п.10.1., 10.3., договору №6142 від 01.01.2010р. цей договір набуває чинності з 01.10.2007р. та діє до 31.12.2010р. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати споживчої теплової енергії.

Позивач, в підтвердження факту того, що нежиле приміщення за адресою: м. Одеса, вул.Троїцька, 43-А, належить відповідачу надав копії договору купівлі-продажу №15 від 09.02.2007р., укладеного між Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ „Вікторія-Юніка", акту приймання-передачі №133 від 30.05.2007р., витягу з державного реєстру правочинів від 09.02.2007р., витяг про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.06.2007р., довідки з ЄДРПОУ №5171 від 10.12.2004р.

За фактом поставки відповідачу теплової енергії позивачем були виставлені рахунки-фактури: №6142 від 04.09.2014р. (за жовтень 2013р.), №6142 від 04.09.2014р. (за листопад 2013р.), №6142 від 04.09.2014р. (за грудень 2013р.), №6142 від 04.09.2014р. (за січень 2014р.), №6142 від 04.09.2014р. (за лютий 2014р.), №6142 від 04.09.2014р. (за березень 2014р.), №6142 від 04.09.2014р. (за квітень 2014р.) на загальну суму 31 861,63грн., оригінали та належним чином засвідчені копії яких було надано суду.

КП „Теплопостачання міста Одеси" надіслало відповідачу для узгодження та підписання акт звіряння розрахунків №6142 від 28.07.2014р. в двох екземплярах, докази відправки надав суду, а саме: опис вкладення та фіскальний чек №1752 від 02.09.2014р., однак ТОВ „Вікторія-Юніка" даний акт підписано не було. Всі інші акти звіряння взаєморозрахунків направлялися відповідачу простою кореспонденцією, у зв'язку з чим, як зазначає позивач, неможливо надати суду докази підтвердження такого відправлення.

При укладені договору на постачання теплової енергії сторони узгодили розрахунки споживання теплової енергії об'єкту відповідача. Оскільки останній не був обладнаний приладами обліку теплової енергії, нарахування плати за теплову енергію здійснювалось розрахунковим способом з урахуванням корисної площі об'єкту споживання. Копія розрахунку споживання теплової енергії від 19.09.2014р., за умов відсутності приладу обліку на об'єкт відповідача, надана суду 22.09.2014р. із клопотанням за вх.№24692/14 про залучення додаткових документів до матеріалів справи.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені КП „Теплопостачання міста Одеси" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 31 861,63 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2013р. по 01.06.2014р. правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п. 1 ст.901 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, з огляду на наявні в матеріалах справи первинні документи, суд встановив, що мало місце виконання послуг позивачем та їх отримання відповідачем, їх неоплата з боку відповідача, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 31 861,63 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2013р. по 01.06.2014р.. підлягає судом задоволенню у повній мірі.

За умови несвоєчасної оплати відповідачем отриманих послуг позивач нарахував до стягнення з відповідача 2407,22грн. пені за період з 21.11.2013р. по 28.07.2014р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та дотриманням строку нарахування пені, визначеного положеннями ч.6 ст.232 ГК України. Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов Верховного суду України по справі №13/110-11 від 27.04.2012р., у справі №40/117 від 20.03.2012р.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що його зроблено вірно, у зв'язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2407,22грн., розрахованої за період з 21.11.2013р. по 28.07.2014р., підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2806,31грн. індекс інфляції за період з грудня 2013р. по червень 2014р., 417,65грн. три проценти річних за період з 21.11.2013р. по 28.07.2014р.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних та індексу інфляції, зроблені позивачем, суд встановив, що їх зроблено вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Вікторія-Юніка" 2806,31грн. індексу інфляції за період грудень 2013р. - червень 2014р., 417,65грн. три проценти річних за період з 21.11.2013р. по 28.07.2014р. підлягають судом задоволенню.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ „Вікторія-Юніка" 31861,63 грн. заборгованості за період з 01.10.2013р. по 01.06.2014р., 2407,22грн. пені за період з 21.11.2013р. по 28.07.2014р., 2806,31грн. індекс інфляції за період з грудня 2013р. по червень 2014р., 417,65грн. три проценти річних за період з 21.11.2013р. по 28.07.2014р. - повністю.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 1827грн. підлягає стягненню з відповідача до державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" повністю.

2. Стягнути з ТОВ „Вікторія-Юніка" (65029, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Садова, буд.5, код 33311748) на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" (65110, м.Одеса, вул. Банківська, 1-Б, код 34674102) 31861 (тридцять одну тисячу вісімсот шістдесят одну) грн. 63 коп. заборгованості, 2407 (дві тисячі чотириста сім) грн. 22коп. пені, 2806 (дві тисячі вісімсот шість) грн. 31коп. індексу інфляції, 417 (чотириста сімнадцять)грн. 65коп. три проценти річних, 1872 (одну тисячу вісімсот сімдесят дві) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 06.10.2014р.

Суддя І.А. Малярчук