Рішення

від 25.09.2014 по справі 910/12892/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2014 р.Справа № 910/12892/14

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумні машини" м. Хмельницький

про розірвання договору поставки та стягнення 44 770,80грн.

Представники сторін:

позивача не з'явився

відповідача не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про розірвання договору поставки № 20130809/1 від 09.08.13р. та про стягнення з відповідача 44 770,80 грн. в т.ч. 40 960грн. боргу, 3 111грн. інфляційних та 700,70грн. пені обґрунтовуючи позовні вимоги наявними в матеріалах справи доказами.

Явку повноважного представника позивач в судове засідання не забезпечив.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, причини неявки та неподання доказів не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд спору. Ухвали суду про призначення справи до розгляду, про відкладення розгляду справи направлялись на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, у ЄДРЮО. При цьому судом враховуються положення ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглядом матеріалів справи встановлено.

09.08.13р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Розумні машини" (постачальник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки № 20130809/1 відповідно до п.1.1. якого постачальник, зобов'язується передати у встановлений строк товар, у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є 2 кавові автомати "МК-02-085" у кількості 2 шт. та "МК-02-02" у кількості 1 шт.

Сторони п.п.1.3 договору передбачили, що товар передається покупцю у розстрочку за передбаченою в Договорі ціною і терміни, встановлені графіком регулярних платежів (додаток № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною).

Повна вартість товару складає 70070,00грн. Вартість товару розрахована виходячи з базової вартості товару у розмірі 58 220грн. та вартості систем платежу 11850грн. і за користування розстрочкою платежу, яка складає 0% від ціни автомату.

Згідно п.3.1 договору передача у розпорядження покупцеві товару у розстрочку, здійснюється за умови внесення покупцем першого внеску (завдатку) у розмірі 50% його вартості на протязі 2-х банківських днів після підписання даного договору. При цьому, не оплата покупцем першого внеску за товар може розглядатися постачальником, як відмова покупця від договору. Наступні регулярні платежі перераховується покупцем після відвантаження товару, щомісячно, не пізніше 10-го числа кожного місяця, за який ця оплата робиться. Цей обов'язок покупця вважається виконаним з моменту отримання коштів постачальником.

Відповідно до п.4 договору право власності на переданий товар зберігається за постачальником до повної оплати товару покупцем. До переходу права власності останній не має права розпоряджатися товаром. Перехід права власності на товар відбувається в момент повної оплати покупцем товару згідно п.1.2 цього Договору та погашення пені (якщо така є) згідно п. 8.3. цього Договору. Поставка товару покупцеві здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) днів після внесення ним першого внеску за товар відповідно до п. 3.1. цього Договору. Передача товару оформлюється Актом прийому - передачі, який підписується сторонами. Доставка товару здійснюється за рахунок покупця у пункт, призначений покупцем.

За п.10 договору будь-яка із Сторін може відмовитися від Договору в односторонньому порядку письмово попередивши про це іншу сторону за один місяць до дня закінчення терміну дії Договору. При недотриманні такого обов'язку сторона, що порушила це зобов'язання, відшкодовує іншій стороні збитки, пов'язані з достроковим розірванням цього Договору. Цей Договір може бути розірваний будь-якою із сторін у разі порушення іншою стороною умов цього Договору. В цьому випадку винна сторона зобов'язана відшкодувати усі збитки, пов'язані з розірванням цього Договору. Постачальник має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку без відшкодування покупцеві збитків, викликаних розірванням цього договору та вимагати повернення переданого товару, у випадку несплати покупцем чергового платежу, відповідно до п. 3.3, цього договору. При цьому покупець не звільняється від сплати пені, передбаченої п.8.2, цього Договору та відшкодування заподіяних постачальнику збитків. Договір може бути розірваний за домовленістю Сторін, яка оформлюється угодою до цього Договору.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Додатком до договору сторони погодили графік платежів відповідно до п.1.3 договору поставки № 20130908/1 від 09.08.13р.

Позивачем на виконання умов договору згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 201.30.9081 від 09.08.13р. сплачено відповідачу 40 960грн. Натомість відповідачем поставку кавових апаратів не здійснено.

08.04.14р. підприємцем направлено відповідачу претензію в якій позивач просив розглянути питання про оформлення додаткової угоди про розірвання договору та повернути перераховані кошти в сумі 40 960грн., 700,70грн. пені. Претензія залишена відповідачем без відповіді, а борг без сплати.

Оскільки товариством в добровільному порядку 40 960грн. боргу не сплачено, позивач звернувся із позовом до суду. Крім того, ним нараховані та заявлені до стягнення 3 111грн. інфляційних та 700,70грн. пені.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір поставки за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу товар, а відповідач - прийняти та оплатити товар.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ст. 565 ЦК України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ч. 1. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання п.п.3.1 договору згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 201.30.9081 від 09.08.13р. сплачено в якості завдатку відповідачу 40 960грн. Натомість відповідачем поставку кавових апаратів не здійснено, сплачений завдаток не повернуто.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 40 960грн. підлягають задоволенню.

Поряд із цим позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3 111грн. інфляційних та 700,70грн. пені.

При цьому до вказаних нарахувань не додано обґрунтованого розрахунку який би давав можливість перевірити правильність та обґрунтованість обрахунку. З огляду на зазначене вимоги про стягнення із відповідача 3 111грн. інфляційних та 700,70грн. пені задоволенню не підлягають як не обґрунтовані та не підтверджені матеріалами справи.

Розглядаючи вимогу про розірвання договору поставки № 20130809/1 від 09.08.13р. суд виходить із наступного.

Згідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї статті встановлено, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною

Аналіз статті 651 ЦК України свідчить, що однією із підстав розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, є істотне порушення вимог другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, так і моральної шкоди.

Пунктом 10 договору передбачено, що він може бути розірваний будь-якою із сторін у разі порушення іншою стороною умов цього Договору.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем не виконано умов договору щодо поставки товару та не повернуто позивачу суму завдатку сплаченого згідно п.п.3.1 договору та на дату розгляду справи не оспорено та не спростовано факту невиконання умов договору.

Враховуючи викладене, позовна вимога про розірвання договору поставки № 20130809/1 від 09.08.13р. підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ст. 33 ГПК України відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх з вимог і заперечень, позовні вимоги заявлені правомірно, обґрунтовані матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору покладаються відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам..

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумні машини" м. Хмельницький про розірвання договору поставки та стягнення 44 770,80грн. задовольнити частково.

Розірвати договір поставки № 20130809/1 від 09.08.2013р. укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Розумні машини" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумні машини" (м. Хмельницький вул. Івана Франка, 8, код ЄДРПОУ 31986420) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1) - 40 960грн. (сорок тисяч дев'ятсот шістдесят гривень) боргу та 2890грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто гривень) судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення 3 111грн. інфляційних нарахувань та 700,70грн. пені відмовити.

Повний текст рішення складено 29.09.2014р.

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (АДРЕСА_1) 3 - відповідачу ( м. Хмельницький, вул. І.Франка, 8).