Ухвала

від 23.09.2014 по справі 872/12729/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2014 рокусправа № 804/4867/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Майнін" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС від 27.03.2013р., а саме: №0000211500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1 219 140,00грн.; №0000221500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 526 892,50грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 27.03.2013 року за № 0000211500 з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 219 140, 00 грн., від 27.03.2013 року № 0000221500 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 526 892, 50 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У зв'язку з реорганізацією органів податкової служби судом апеляційної інстанції допущено процесуальне правонаступництво Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Майнін" 30.05.2007 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Криворізької міської ради, що довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АБ № 451182.

У період з 08.02.2013 року по 07.03.2013 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Майнін" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої було складено акт №42/222-35005945 від 15.03.2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- №0000211500 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1219140,00грн., з них: 975312,00грн. - за основним платежем та 243828грн. - штрафних санкцій; та

- №0000221500 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 526892,50грн., з них: 421514грн. - за основним платежем та 105378,50грн. - штрафних санкцій.

Відповідно до висновків вказаного акту податковим органом встановлено допущені позивачем наступні порушення: п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України завищено валові витрати на загальну суму 4644345,00грн., в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 975312,00грн., в т.ч. за 1 кв. 2012р. - на 675958,00грн., за 2кв. 2012р. - на 299354,00грн.; п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України завищено податковий кредит на загальну суму 421514,00грн., в результаті чого підприємством занижено ПДВ на загальну суму 421514,00грн., в т.ч. за січень 2012р. - на 201260,00грн., за лютий 2012р. - на 188098,00грн., за березень 2012р. - на 16078,00грн., за квітень 2012р. - на 16078,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичне здійснення позивачем господарських операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, а послання податкового органу на встановлені іншими податковими органами порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача не є підставою для відсутності права на формування податкового кредиту позивачем.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у періоді, що перевірявся мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Максметінвест", ТОВ "Фармметпласт", ТОВ "Лан" та ТОВ "Главмет".

Господарські відносини позивача з вказаними контрагентами підтверджуються відповідними документами, а саме: договорами №21/09 від 21.09.2011р., №26 від 26.09.2011р., №25 від 25.11.2012р., 19/01 від 26.09.2011р., рахунками, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, специфікаціями, актами здачі-приймання послуг, актами на передачу основних та допоміжних матеріалів, актами на використання основних та допоміжних матеріалів, товарно-транспортними накладними №16,33,10, договором купівлі-продажу №25 від 25.11.2011р., витягами з ЄРПН, банківськими виписками тощо.

Усі операції з господарської діяльності щодо поставки товару та виконання робіт були належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р.

Податкові накладні, складені вказаними суб'єктами господарювання, відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми та порядку їх оформлення, що не заперечується актом перевірки.

ТОВ "Максметінвест", ТОВ "Фармметпласт", ТОВ "Лан" та ТОВ "Главмет"на момент вчинення правочинів та їх виконання були за реєстрованими у якості платників ПДВ, що підтверджується свідоцтвами платника податку на додану вартість.

Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентами угоди.

При цьому, відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються виключно на підставі інформації щодо господарської діяльності позивача в розрізі відносин з його контрагентами - ТОВ "Максметінвест", ТОВ "Фармметпласт", ТОВ "Лан" та ТОВ "Главмет", результатах автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а також на висновках актів:

- №1006/22-106/37577447 від 19.11.2012р. ДПІ у Київському районі м. Харкова "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Максметінвест" (код ЄДРПОУ з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.10.2011р. по 31.05.2012р.";

-№472/226/37055689 від 09.10.2012р. Дніпропетровської МДПІ "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фармметпласт" (код ЄДРПОУ 37055689) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків у січні 2012р.";

-№659/221/30466822 від 28.11.2012р. Дніпропетровської МДПІ "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лан" (код ЄДРПОУ 30493822) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Компанія "Терра Агро" (код ЄДРПОУ 37374969) за грудень 2011р., ТОВ "Інтертерра" (код ЄДРПОУ 32677066) за січень, березень 2012р.", якими встановлено відсутність ознак реальності здійснення господарських операцій.

Тобто, сутність спору зводиться до правомірності застосування податковим органом висновків інших актів та довідок.

За висновками суду апеляційної інстанції, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень - рішень.

Крім того, акт перевірки відносно позивача свідчить, що акти перевірки на підставі яких, податковим органом були зроблені висновки, викладені в акті, також посилаються на інформацію інших податкових органів, що також в свою чергу є не припустимим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 02.10.2014 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим