Постанова

від 02.10.2014 по справі 909/83/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 909/83/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Деренюк М.М. - дов. від 23.09.14,

касаційну скаргуІвано-Франківської міської ради на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.02.14 у справі№909/83/13-г Господарського суду Івано-Франківської області за позовомІвано-Франківської міської ради доКооперативного підприємства "Карпати" простягнення 75126,18 грн. збитків

Івано-Франківська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Кооперативного підприємства "Карпати" про стягнення з нього 75126,18 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди. В обґрунтування позову, позивач посилався на те, що відповідач без оформлення права землекористування використовує земельну ділянку, площею 0,1899 га на вул. С. Височана, 34, в м. Івано-Франківську, на якій знаходяться належні йому адміністративно-виробничі приміщення, та не сплачує кошти за її використання. Внаслідок цього, на думку позивача, міській раді завдано збитків у вигляді неодержаних доходів від орендної плати за землю у період з 25.02.09 до 01.02.12.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

При новому розгляду справи, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.13 (суддя Фрич М.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12208,93 грн. збитків. У решті позову відмовлено. Господарський суд дійшов висновку про те, що сума збитків, завданих міській раді у спірному періоді, становить 17527,32 грн. Між тим, суд відмовив у стягненні 5318,39 грн. збитків, нарахованих за 2009 рік, через сплив строку позовної давності, а тому визнав підставним стягнення з відповідача 12208,93 грн. з 2010 року до 2012 року. Крім того, суд відмовив у стягненні 57598,86 грн. у зв'язку з їх необґрунтованістю. Судом було враховано сплату земельного податку постійним землекористувачем у спірному періоді.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.14 (судді: Давид Л.Л., Данко Л.С., Юрченко Я.О.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю. Суд апеляційної інстанції установив відсутність в діях відповідача усіх складових цивільного правопорушення, як то вини відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками. Судом було враховано і те, що позивачем не вживалися заходи до недопущення спричинення збитків та оформлення відповідного землекористування; що за земельну ділянку у спірному періоді повністю сплачено земельний податок.

Івано-Франківська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та задовольнити позовні вимоги повністю. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 22, 623, 1166 Цивільного кодексу України, статей 125, 156 Земельного кодексу України. Міська рада не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення. Скаржник вказує на те, що спірна сума збитків розрахована та прирівняна до суми орендної плати, яку мав би сплачувати відповідач за наявності укладеного між сторонами у справі договору оренди землі.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Івано-Франківської міської ради про стягнення з Кооперативного підприємства "Карпати" 75126,18 грн. збитків за використання земельної ділянки з 25.02.09 до 01.02.12. В процесі розгляду спору апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач придбав у ВАТ "Залізобетон" частину бувідель адміністративно-виробничого призначення. Ці будівлі належать відповідачеві на праві власності. Також суд апеляційної інстанції установив, що землекористувачем земельної ділянки, площею 12,1890 га на вул. С. Височана, 34, в м. Івано-Франківську, згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 12.06.98 (зміни до якого не вносилися) є ВАТ "Залізобетон"; що останній сплатив у спірному періоді земельний податок, як то передбачено законом. Водночас апеляційний господарський суд установив, що позивач відповідно до вимог закону договір землекористування з відповідачем не оформив. Не встановив суд наявності вини відповідача у неукладені спірного договору та причинно-наслідкового зв'язку між цим та збитками. Крім того, було установлено і те, що позивач не вживав заходів щодо уникнення чи зменшення збитків. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Основною формою компенсації заподіяної шкоди потерпілій особі є відшкодування збитків. За приписами статі 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами зазначеної норми майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала; особа , яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Дослідивши повторно усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, апеляційний господарський суд установив відсутність усіх складових цивільного правопорушення, як то вини відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між збитками і протиправною поведінкою останнього, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Суд апеляційної інстанції установив, що відсутня вина відповідача; що неоформлення права землекористування не є наслідком протиправних дій або бездіяльності відповідача. Водночас не установлено апеляційним господарським судом і причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою, що унеможливлює висновок про обґрунтованість позову. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції не установив обставин, з якими законодавство пов'язує відшкодування збитків, колегія суддів погоджується з відмовою суду у задоволенні позову. Доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовується обставинами установленими судом апеляційної інстанції та стосується переоцінки доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

За таких обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.14 у справі №909/83/13-г залишити без змін.

Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради - без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець