Ухвала

від 18.09.2014 по справі 813/7450/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2014 р. м. Київ К/800/34913/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Цвіркуна Ю.І., Юрченко В.П., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року

у справі № 813/7450/13-а

за позовом Споживчого товариства підприємства «Антоній» Бібрського сільського

споживчого товариства

до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним і скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В

Споживче товариство підприємств «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства (далі - позивач, СТП «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства) звернулось до суду із позовом до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі також - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним і скасування рішення від 16 липня 2013 року №2153212230 «Про застосування фінансових санкцій щодо Споживчого товариства підприємства «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення «Про застосування фінансових санкцій» від 16 липня 2013 року №2153212230 Перемишлянського відділення Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року апеляційну скаргу Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у адміністративній справі №813/7450/13а - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття рішення від 16 липня 2013 року №2153212230 про застосування штрафних санкцій у розмірі 6800 грн., з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, про порушення позивачем вимог пункту 2 частини 1 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та т тютюнових виробів» у зв'язку із продажем слабоалкогольного напою особі, що не досягла 18 років.

Вказані висновки відповідачем зроблено на підставі протоколу №215321 про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 1 липня 2013 року, який було складено щодо продавця ОСОБА_4 За змістом вказаного протоколу остання, працюючи продавцем у позивача, здійснила продаж неповнолітньому ОСОБА_5 пляшку пива.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, згідно з постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бібрської міської ради від 9 вересня 2013 року №1/13 про накладення адміністративного стягнення, за продаж неповнолітньому ОСОБА_5алкогольного напою пиво «Львівське свіле», ОСОБА_4 визнано винною за продаж алкогольних напоїв неповнолітньому та накладено стягнення.

При цьому постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 6 грудня 2013 року №449/1219/13а визнано незаконною та скасовано постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бібрської міської ради від 9 вересня 2013 року №1/13 про накладення адміністративного стягнення, за продаж неповнолітньому ОСОБА_5 алкогольного напою, на ОСОБА_4

Приймаючи судове рішення про скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бібрської міської ради від 9 вересня 2013 року №1/13 суд зробив висновок про те, що продаж пива не здійснювався, з огляду на відсутність фіскального чека підприємства «Антоній» БССТ, що по вул. Львівській,11 у м. Бібрка Перемишлянського району Львівської області.

Враховуючи висновки, викладені в постанові Перемишлянського районного суду Львівської області від 6 грудня 2013 року №449/1219/13а як рішення, яким встановлено преюдиційні обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про скасування рішення від 16 липня 2013 року №2153212230 «Про застосування фінансових санкцій щодо Споживчого товариства підприємства «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства».

Разом з тим Вищий адміністративний суд України не погоджується із такими висновками попередніх судових інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами попередніх інстанцій не правильно визначені межі приюдиційності постанови Перемишлянського районного суду Львівської області від 6 грудня 2013 року №449/1219/13а.

При цьому, відповідно до статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продажем (реалізацією) товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Положення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачають, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

За змістом статті 2 вказаного Закону розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

З огляду на викладене, доказом факту продажу товару суб'єктом господарювання, який застосовує у своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій, є розрахунковий документ встановленої форми та змісту (касовий чек), однак він не є вичерпним доказом такого продажу, оскільки відсутність такого документу може свідчити про недотримання суб'єктом господарювання положень статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за що передбачена статтею 17 вказаного закону передбачена відповідальність.

Крім того, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не звернули увагу на те, що відповідно до пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року № 790 , підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як слідує з рішення від 16 липня 2013 року №2153212230 «Про застосування фінансових санкцій щодо Споживчого товариства підприємства «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства», підставою його прийняття слугували матеріали перевірки Перемишлянського РВ ГУМВС України у Львівській області від 1 липня 2013 року.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки вказаним матеріалам, які, зокрема містили протокол про адміністративне порушення, пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та можуть свідчити про факт продажу пива особі, яка не досягла 18 років.

При цьому, саме обставина продажу пива становить предмет доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання про дотримання позивачем вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Як слідує з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не перевірили всіх фактичних обставин, що були основою для прийняття рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України .

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року скасувати.

Справу № 813/7450/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: Ю.І. Цвіркун

В.П. Юрченко