Рішення

від 29.09.2014 по справі 910/17404/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17404/14 29.09.14

За позовомПриватного підприємства "ФОРНЕТ" доПриватного підприємства "Виробничо-кооперативна фірма "Будівництво та комплектація" простягнення 87 590,42 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мальована Т.І. - дов. № 0108/14 від 04.08.2014 року;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ФОРНЕТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Виробничо-кооперативна фірма "Будівництво та комплектація" про стягнення 87 590,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору № 130705 на надання послуг механізмами від 05.07.2013 року позивач надав послуги по зняттю та розробці ґрунту будівельними механізмами, проте відповідач свої зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги не виконав, у зв'язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість.

Ухвалою суду від 22.08.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15.09.2014 року.

Представник позивача 11.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору, а в судовому засіданні 15.09.2014 року подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 15.09.2014 року не з'явився, проте через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 11.09.2014 року подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, представник позивача 19.08.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, разом з позовною заявою, подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу в інтересах позивача, оскільки є реальна загроза невиконання відповідачем своїх зобов'язань.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що представником позивача окрім самої заяви, доданої до позовної заяви, не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, зокрема не подано доказів того, що будь-якими особами вчиняються дії по відчуженню майна, а також дії, внаслідок яких кошти відповідача можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам, дійшов до висновку, що достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі - відсутні, а тому відмовив у задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою суду від 15.09.2014 року розгляд справи відкладено на 29.09.2014 року.

Представник позивача 24.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем 5 000 грн. суми основного боргу, просив суд стягнути з відповідача 46 436,00 грн. суми основного боргу; 6 640,05 грн. інфляційних втрат, 33 343,06 пені, 1095,30 грн. - 3? річних.

Судом, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнято заяву представника позивача про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 29.09.2014 року представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 29.09.2014 року не з'явився, проте 29.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та відхилено, оскільки відповідачем не надано доказів, що підтверджують неможливість явки представника відповідача у дане судове засідання.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.09.2014 року на підставі ст. 85 ГПК оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2013 року між Приватним підприємство «Форнет» (далі - виконавець, позивач) та Приватним підприємством «Виробничо-кооперативна фірма «Будівництво і комплектація» (далі - замовник, відповідач) укладено договір № 130705 на надання послуг механізмами (у подальшому - Договір), пунктом 1.1. якого передбачено, що виконавець надає послуги по зняттю та розробці ґрунту будівними механізмами: автоскрепом МоАЗ 6014 та трактором-бульдозером Т-130 відповідно до об'ємів, визначених замовником, а замовник оплачує виконану роботу за узгодженими обома сторонами договірними цінами.

Відповідно до п.п. 2.2.5. п. 2 Договору замовник зобов'язуються оплатити в повному обсязі виконавцю вартість виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з п. 3.2. Договору оплата за даним Договором здійснюється відповідно підписаних, не пізніше 5 числа наступного місяця, актів виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, згідно пред'явленого рахунку протягом 5 банківських днів.

На виконання п. 3.2. Договору, сторонами підписано акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № ОУ-049 від 02.12.2013 року на суму 56 184,00 грн. та № ОУ-050 від 04.12.2013 року на суму 33 252,00 грн.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково в сумі 38 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 51 436,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за Договором, підписаним представниками сторін 01.08.2014 року.

Крім того, 05.09.2014 року відповідачем було сплачено 5 000,00 грн. заборгованості, у зв'язку з чим представник позивача зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 46 436,00 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 46 436,00 грн.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 46 436,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 4.2. Договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг (виконаних робіт) замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,3? від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 33 343,06 грн.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням пункту 4.2. Договору та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (обмеживши нарахування пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України), прострочення по сплаті грошового зобов'язання та періодів нарахування, визначених позивачем, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 9 732,68 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1095,30 грн. та інфляційних втрат в сумі 6 640,05 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційні втрати в межах періодів визначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 1 095,30 грн. та 6 640,05 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову судом було відмовлено, то, відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову покладається на позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-кооперативна фірма «Будівництво та комплектація» (місцезнаходження: 01010, м. Київ, Арсенальна площа, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 24364209) на користь Приватного підприємства «ФОРНЕТ» (місцезнаходження: 50025, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 10, код ЄДРПОУ 32692732) 46 436 (сорок шість чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. - основного боргу, 9 732 (дев'ять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 68 коп. пені, 1 095 (одну тисячу дев'яносто п'ять) грн. 30 коп. - 3% річних, 6 640 (шість тисяч шістсот сорок) грн.. 05 коп. - інфляційних втрат та 1 278 (одну тисячу двісті сімдесят вісім) грн. 08 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.10.2014 року

Суддя О.М. Спичак