Рішення

від 01.10.2014 по справі 910/18616/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18616/14 01.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трігла" до Публічного акціонерного товариства "Легбанк" про зобов'язання банка перерахувати грошові кошти та стягнення 22918,24 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

за участю представників:

позивача:Марченко Р.В. за дов. № 1/3 від 29.09.2014 року до 31.12.2015 року. відповідача:не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трігла" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Легбанк" про зобов'язання банка перерахувати грошові кошти та стягнення 22918,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.10.2014 року.

01.10.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

01.10.2014 року представник позивача у судове засідання з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.09.2014 року № 0103029861424.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

Судом оголошено про перехід розгляду справи по суті.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.10.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Легбанк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трігла» (далі - клієнт) було укладено договір №167 банківського рахунку (для суб'єктів господарської діяльності) (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. банк відкриває клієнту поточний рахунок №26009656, далі за текстом поточний рахунок, на підставі документів, визначених чинним законодавством України. Банк приймає і зараховує на поточний рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунка та проводити інші операції за поточним рахунком, які передбачені чинним законодавством України та умовами цього договору (далі - послуги), за умови, що клієнт погоджується з тарифами банку, чинними на момент надання зазначених послуг.

Відповідно до п. 3.2.1. та п. 3.2.2. клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на поточному рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком примусового списання (стягнення коштів) та отримувати готівкові кошти у межах заявки, наданої напередодні (письмово або усно), за умови наявності коштів на поточному рахунку.

Згідно з п. 3.2.3. клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг.

Відповідно до п. 3.3.1. банк бере на себе зобов'язання надавати клієнту послуги у відповідності до положень цього договору та з дотриманням вимог законодавства України та за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його поточного рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа (п. 3.3.4.).

Згідно з п. 3.1.4. банк має право відмовляти клієнту у наданні послуг у випадках передбачених чинним законодавством України.

У випадку оформлення клієнтом розрахункових документів з порушенням чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України, повертати їх клієнту з посиланням на підстави, передбачені чинним законодавством України (п. 3.1.5.).

З матеріалів справи вбачається, що Публічним акціонерним товариством «Легбанк» прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігла» платіжні доручення № 553 від 02.06.2014 р. на суму 150 000,00 грн.; № 562 від 04.06.2014 р. на суму 150 000,00 грн.; № 576 від 06.06.2014 р. на суму 100 000,00 грн.; № 592 від 16.06.2014 р. на суму 150 000,00 грн.; № 606 від 18.07.2014 р. на суму 32 285,92 грн.; № 616 від 18.07.2014 р. на суму 35 355,05 грн. я его не нашел!; № 623 від 15.08.2014 р. на суму 650 000,00 грн.

Станом на дату прийняття рішення, з рахунку позивача вказані вище суми грошових коштів банком не списані.

Таким чином, наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 553, № 562, № 576, № 592, № 606, № 616, № 623 банком не виконані.

Оскільки платіжні доручення клієнта станом на день розгляду справи залишаються не виконаними, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трігла» вернулось до суду із вимогою про зобов'язання перерахувати грошові кошти за вказаними вище платіжними дорученнями з поточного рахунку № 26009656 Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігла» за наявними в матеріалах справи невиконаними платіжними дорученнями.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов'язання.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.

Нормами статті 1066 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно статі 1068 ЦК України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Положеннями статті 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 1074 Цивільного кодексу України встановлює, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

До того ж, статтею положеннями частин 2, 3, 4 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Нормами п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 1.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», операційним днем є частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Операційний час визначено, як частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах (п. 1.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена вище норма Господарського кодексу кореспондується із положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Нормами статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Положення статті 629 ЦК України містять наступне: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт невиконання відповідачем платіжних доручень, шляхом списання сум грошових коштів з поточного рахунку, відкритого позивачем у Публічному акціонерному товаристві «Легбанк», належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Крім того, за невиконання умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами в сумі 22 918,24 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання.

Здійснений позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами відповідає вимогам законодавства та є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 22918,24 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, оскільки спір виник в наслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 51, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Легбанк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 27, ідентифікаційний код 14291780) перерахувати з поточного рахунку № 26009656 Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігла» (08105, м. Київ, вул. Дачна, 15-а, нежилі будівлі літ. А. Б., ідентифікаційний номер 19021476) суми грошових коштів згідно платіжних доручень № 553 від 02.06.2014 р. на суму 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.; № 562 від 04.06.2014 р. на суму 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.; № 576 від 06.06.2014 р. на суму 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп.; № 592 від 16.06.2014 р. на суму 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.; № 606 від 18.07.2014 р. на суму 32 285 (тридцять дві тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн. 92 коп.; № 616 від 18.07.2014 р. на суму 35 355 (тридцять п'ять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 05 коп.; № 623 від 15.08.2014 р. на суму 650000 (шістсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Легбанк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 27, ідентифікаційний код 14291780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігла» (08105, м. Київ, вул. Дачна, 15-а, нежилі будівлі літ. А. Б., ідентифікаційний номер 19021476) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 22 918 (двадцять дві тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 24 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 03.10.2014 року.

Суддя О.Є. Блажівська