Рішення

від 29.09.2014 по справі 910/12200/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12200/14 29.09.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпост"

До Громадської організації "Євроклуб "Право і Захист"

Про стягнення 242 138,11 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Волокітін А.В. - представник (дов. № б/н від 03.06.2014 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультіпост" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Громадської організації "Євроклуб "Право і Захист" про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 12/12 від 14.12.2011 р. у розмірі 242 138,11 грн. (200 000, 00 грн. - основний борг, 14967, 12 грн. - пеня, 13 034, 00 грн. - інфляційні збитки, 14 136, 99 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з повернення наданої фінансової допомоги (грошових коштів) за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 12/12 від 14.12.2011 р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 200 000, 00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 14 967, 12 грн. - пені, 13 034, 00 грн. - інфляційних збитків та 14 136, 99 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.2014 р. порушено провадження у справі №910/12200/14, розгляд справи призначено на 14.07.2014 р.

У судове засідання 14.07.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 28.07.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 28.07.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

28.07.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача телеграму із викладеним клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням керівника юридичної особи відповідача, що уповноважений представляти відповідача. Дане клопотання судом задоволено.

Представник позивача у даному судовому засіданні 28.07.2014 р. подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 01.09.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. справу №910/12200/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпост" до Громадської організації "Євроклуб "Право і Захист" про стягнення 242 138,11 грн. передано на розгляд судді Поляковій К.В.

Ухвалою суду від 01.09.2014 р. справу № 910/12200/14 прийнято до провадження суддею Поляковою К.В., розгляд справи призначено на 29.09.2014 р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. справу №910/12200/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпост" до Громадської організації "Євроклуб "Право і Захист" про стягнення 242 138,11 грн. передано на розгляд судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою суду від 08.09.2014 р. справу № 910/12200/14 прийнято до провадження суддею Картавцева Ю.В., та призначено розгляд справи на 29.09.2014 р.

У судове засідання 29.09.2014 р. представник відповідача вкотре не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 29.09.2014 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 29.09.2014 р., запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 29.09.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Мультіпост» (далі - Товариство, позивач) та громадською організацією «Євроклуб «Право і Захист» (далі - Євроклуб, відповідач) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 12/12 від 14.12.2011 р. (далі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору, зокрема статті 1, за цим Договором Товариство надає поворотну фінансову допомогу, а Євроклуб бере на себе зобов'язання прийняти її для проведення діяльності, спрямованої, на виконання статутних мети та завдань Євроклубу.

За умовами статті 6 Договору, після підписання Договору Товариство зобов'язується перерахувати протягом одного дня Євроклубу кошти у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

Євроклуб зобов'язується повернути надану фінансову допомогу у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень не пізніше 20 січня 2012 року шляхом перерахування визначених коштів на рахунок Товариства.

На виконання умов укладеного Договору, позивачем перераховано на рахунок відповідача поворотну фінансову допомогу в розмірі 200 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №526 від 14.12.2011р.

Проте, в порушення умов укладеного договору, відповідачем не повернуто у строки встановлені умовами договору, а саме у строк до 20.01.2012р. поворотної фінансової допомоги у сумі 200 000 грн. на рахунок позивача.

За таких обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача вказану грошову суму.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 14967, 12 грн. суму пені, 13 034, 00 грн. - інфляційних збитків та 14 136, 99 грн. - 3% річних.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Внаслідок укладення між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги № 12/12 від 14.12.2011 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

В процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, перерахувавши на рахунок відповідача поворотну фінансову допомогу в розмірі 200 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №526 від 14.12.2011р. Натомість відповідач свій обов'язок щодо повернення у строк до 20.01.2012р. поворотної фінансової допомоги у сумі 200 000 грн. на рахунок позивача не виконав.

Станом на день розгляду справи, так само, як і на час подання позову до суду, сума заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. відповідачем сплачена не була, оскільки доказів іншого суду надано не було.

Таким чином, факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором судом встановлено.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 200 000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно стягнення з відповідача 14967,12 грн. в якості пені, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 546 Цивільного кодексу України встановлює види забезпечення виконання зобов'язання. Так, згідно ч. 1 вказаної статті, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ч.2 Статті 546 ЦК України).

Як встановлено у статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено у абзаці 3-5, пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Передбачений частиною шостою статті 231 ГК України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Суд звертає увагу позивача, що до даних правовідносин що склались між позивачем та відповідачем відсутні спеціальні нормативні акта, які регулюють , нарахування пені.

За таких обставин, у даному випадку слід керуватись загальними нормами, що встановлені у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги № 12/12 від 14.12.2011 р. суд звертає увагу позивача, що даним договором сторонами не передбачено відповідальність сторін за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення пені , у тому числі не встановлено розмір та базу нарахування пені.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 14967,12 грн. в якості пені.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 14 136, 99 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних становить 14 136, 99 грн., та обчислюється з 20.01.2012р. по 29.05.2014р. (розрахунок наявний у матеріалах справи).

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає наступне.

Згідно умов укладеного сторонами Договору, відповідач зобов'язався повернути позивачу надану останнім фінансову допомогу у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень не пізніше 20 січня 2012 року.

Таким чином, останній день повернення суми фінансової допомоги є 20.01.2012 р., а отже, момент виникнення прострочення сплати грошових коштів слід обчислювати з наступного дня, а саме з 21.01.2012 р.

Проте, здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 21.01.2012 р. по 29.05.2014 р., суд зазначає, що заявлена позивачем сума до стягнення збігається із сумою визначеною судом, а саме в розмірі 14136,99 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю, в розмірі 14136,99 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 13 034, 00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних нарахувань становить 13034,00 грн. та обчислюються з 20.01.2012р. по 30.04.2014 р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, момент прострочення оплати заборгованості слід обчислювати з 21.01.2012 р.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних нарахувань за період з 21.01.2012 р. по 30.04.2014 р., суд зазначає, що до стягнення підлягає грошова сума у розмірі 13033,74 грн., а отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково, у сумі 13033,74 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації Євроклуб «Право і захист» (03164, м. Київ, вул. Ушакова, будинок 34, квартира 56, ідентифікаційний код 35709303) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мультіпост» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, будинок 16 А, ідентифікаційний код 31564828) 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 14136 (чотирнадцять тисяч сто тридцять шість) грн. 99 коп. 3% річних, 13033 (тринадцять тисяч тридцять три) грн. 74 коп. інфляційних збитків та 4543 (чотири тисячі п'ятсот сорок три) грн. 41 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 06. 10.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева