Ухвала

від 30.09.2014 по справі 815/4346/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

30 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4346/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інстанції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» до Державної податкової інстанції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Одеський олійножировий комбінат» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інстанції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000662208 від 17 березня 2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інстанції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0000662208 від 17 березня 2014 року.

В апеляційній скарзі Державної податкової інстанції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інстанції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 лютого 2014 року відповідачем було проведено камеральну (електронну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» за грудень 2013 року.

За результатами перевірки ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області був складений акт № 1186/15-53-22-08 від 20 лютого 2014 року.

В акті перевірки зазначено, що згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2013 року до складу податкового кредиту включено податкову накладну ТОВ «СУУП «АНФОЛ» (код ЄДРПОУ 24895007) № 20 від 09 грудня 2013 року на загальну суму 128 915,84 грн., у тому числі ПДВ 21 485,97 грн., яка як зазначено податковим органом контрагентом не була зареєстрована.

Вказана сума відображена у розділі додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» та включено до складу податкового кредиту за грудень 2013 року.

На підставі вищенаведених висновків акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000662208 від 17 березня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 21 486,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5 371,50 грн..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, що є підставою для включення вказаних у ній сум податку до складу податкового кредиту за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до вище наведених норм статті 201 Податкового кодексу України, позивач скористався своїм правом і разом з декларацією по податку на додану вартість за грудень 2013 року до податкового органу подав додаток 8 (заява про відмову постачальника надати податкову накладну, порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних), а 13 грудня 2013 року контрагент направив до ЄРПН в електронному вигляді податкову накладну №20 від 09 грудня 2013 року та отримав квитанцію про прийняття її до реєстрації.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом із декларацією за грудень 2013 року з ПДВ та заявою за формою №8, на адресу податкового органу було подано докази відвантаження товарів - видаткова накладна №120020 від 09 грудня 2013 року та виписка банку про проведення оплати вартості отриманих товарів, в тому числі ПДВ, що на думку колегії суддів спростовує доводи податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту в грудні 2013 року сум податку на додану вартість за податковими накладними не зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем після отримання податкових накладних від свого контрагента було вчинено усі необхідні дії, передбачені чинним законодавством, тобто до податкової декларації по ПДВ за грудень 2013 року, зокрема подано додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» та відповідно надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту отримання послуг від свого контрагента, що підтверджує висновок суду першої інстанції про незаконність прийнятого ДПІ рішення - повідомлення.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо помилки у коді платника ПДВ постачальника товарів у додатку №8, колегія суддів зазначає, що вони не можуть слугувати підставою для неприйняття вказаного додатку, оскільки інші додані до нього документи первинного податкового та бухгалтерського обліку надають можливість ідентифікувати особу постачальника-платника ПДВ. Окрім того, порядком не передбачена можливість неприйняття додатку №8 до уваги із-за такої технічної помилки.

Крім іншого, підпунктом 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Тобто, вказана норма зазначає про наявність повноважень контролюючого органу щодо перевірки поданих платниками податку даних та відповідно обов'язку на підставі усіх документів приймати обґрунтовані рішення як на користь інтересам держави, так і на користь інтересів суб'єктів господарювання, в тому числі відповідно до принципу пропорційності, чого при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення податковим органом дотримано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інстанції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: