Рішення

від 08.10.2014 по справі 636/3208/14-ц

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636 / 3208 / 14-ц

№ 2 / 636 / 1649 / 14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Ковригіна О.С.

при секретарі - Фатєєвої С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, в особі представника за довіреністю ОСОБА_3, звернулася до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Гракове Чугуївського району Харківської області, зі спадкодавцем, ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1, з 1995 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, спадкоємцем четвертої черги за законом, після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Чугуєві Харківської області. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Чкаловської селищної ради, площею 3,45 гектарів, кадастровий номер 6325456700:02:000:1168, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ХР №060314, виданого на підставі розпорядження Чугуївської райдержадміністрації від 4 липня 2003 року №302, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її тітка - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка. На випадок своєї смерті ОСОБА_4 заповіту не залишала. Позивач, ОСОБА_1, з 1995 року постійно проживала разом з ОСОБА_4. Вони вели спільний побут, користувалися речами одна одної, меблями, посудом, які там знаходились, доглядали будинок, прибирали двір, частково робили ремонт, ними спільно сплачувалося за комунальні послуги. ОСОБА_4 була дружиною дядька Позивача, але відносилася до неї як до доньки. Останнім часом ОСОБА_4 сильно хворіла, внаслідок чого стала непрацездатною та потребувала постійного стороннього догляду, який могла забезпечити тільки Позивач. Таким чином, Позивач разом зі спадкодавцем були однією сім'єю, проживали разом, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. На вищезазначену спадщину, окрім Позивача, претендує племінниця померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_2. Але до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини вона не зверталась, спадщину фактично не приймала. У зв'язку з тим, що Позивач, як спадкоємець за законом, не може належним чином оформити свої майнові права на спадкове майно та отримати свідоцтво про право на спадщину, вона вимушена звернутися до суду.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав, та просив суд позов задовольнити (а.с. 15).

Відповідач в судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надала заяву про слухання справи без її участі, проти задоволення позову не заперечувала (а.с. 16).

Суд відповідно до ст. 169 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у відсутності не з'явившихся осіб за наявними доказами справи.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка Позивача, ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим виконавчим комітетом Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області 02 листопада 2012 року, актовий запис №59 (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Чкаловської селищної ради, площею 3,45 гектарів, кадастровий номер 6325456700:02:000:1168. Право власності на вищезазначену земельну ділянку ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії I-ХР №060314, виданим на підставі розпорядження Чугуївської райдержадміністрації від 4 липня 2003 року №302 (а.с. 8).

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 заповіту не залишила.

Згідно ч.2 ст. 1223 Цивільного кодексу України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини. Кваліфікуючою ознакою віднесення осіб до четвертої черги спадкоємців є їхнє проживання однією сім'єю зі спадкодавцем. Згідно до ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права і обов'язки.

Позивач, ОСОБА_1 з 1995 року постійно проживала разом з ОСОБА_4 в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Вони вели спільний побут, користувалися речами одна одної, меблями, посудом, які там знаходились, доглядали будинок, прибирали двір, частково робили ремонт, ними спільно сплачувалося за комунальні послуги, вони купляли речі та майно для сумісного користування, мали спільне дозвілля, несли спільні витрати. ОСОБА_4 була дружиною дядька Позивача, але відносилася до неї як до доньки.

Останнім часом ОСОБА_4 сильно хворіла, внаслідок чого стала непрацездатною та потребувала постійного стороннього догляду, який могла забезпечити тільки Позивач.

Позивач, ОСОБА_1, приймала участь в похованні ОСОБА_4, що підтверджується довідкою №К-370/02-21 від 27 червня 2013 року (а.с. 9).

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачається, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.

Відповідно до ч.2 ст.256 Цивільного процесуального кодексу України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна, припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року N7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Головною ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем. Такими особами можуть бути й інші родичі спадкодавця, причому ними можуть також особи однієї статі зі спадкодавцем, або особи, які взагалі не пов'язані спорідненням зі спадкодавцем.

Таким чином, Позивач разом зі спадкодавцем були однією сім'єю, проживали разом, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

На вищезазначену спадщину, окрім Позивача, претендує племінниця померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_2. Але до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини вона не зверталась, спадщину фактично не приймала.

Згідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_1, фактично прийняла спадщину, адже постійно проживала на час відкриття спадщини разом із ОСОБА_4 на момент її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Таким чином, саме постійне проживання спадкодавця зі спадкоємцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця проживання спадкодавця за адресою місця проживання спадкоємця.

ОСОБА_1, відмову від прийняття спадщини не заявляла, отже, своєчасно прийняла спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час його смерті і відповідно має право на спадкове майно.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, крім того, право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст. 152 ЗК України, шляхом визнання прав.

Пункт 22-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року та статті 1225 Цивільного кодексу України і 131 Земельного кодексу України вказують, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

П. 10 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року N7 встановлено, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

В даному випадку право ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії I-ХР №060314, виданим на підставі розпорядження Чугуївської райдержадміністрації від 4 липня 2003 року №302 (а.с.).

На підставі викладеного й у відповідності до ст.ст. 1218, 1223, 1264, 1268, 1270, 1297 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 3 , 4 , 8 , 10 , 11 , 15 , 60 , 169 , 209 , 213, 214, 215 , 223, 256 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Гракове Чугуївського району Харківської області, в АДРЕСА_1, зі спадкодавцем, ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1995 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, спадкоємцем четвертої черги за законом, після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Чугуєві Харківської області.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Чкаловської селищної ради, площею 3,45 гектарів, кадастровий номер 6325456700:02:000:1168, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ХР №060314, виданого на підставі розпорядження Чугуївської райдержадміністрації від 4 липня 2003 року №302, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -