Постанова

від 01.10.2014 по справі 909/381/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа № 909/381/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Гриців В.М.,

Давид Л.Л.

При секретарі судового засідання: Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм» вих. № 82 від 16.06.2014 р. (вх. № 01-05/3003/14 від 02.07.2014 р.),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 червня 2014 року

у справі № 909/381/14 (суддя Грица Ю.І.),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (юридична адреса: 01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15, літ. А, н/п 17, поштова адреса : 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 143, код ЄДРПОУ № 37702357),

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм» (77000, Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Галицька, 18а, код ЄДРПОУ № 13655286),

Про стягнення 312 240 грн. 80 коп. - основного боргу, 26 338 грн. 04 коп. - пені, 6 187 грн. 09 коп. - 3% річних та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: Печенюк В.О. - п/к за довіреністю від 20 березня 2014 р. за № 083/12 (а.с. 78);

від позивача: не прибув,

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило. Представник, який прибув в дане судове засідання, подав письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП "Документообіг господарських судів" від 02.07.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 909/381/14 господарського суду Івано-Франківської області введено суддів - Давид Л.Л. та Якімець Г.Г. (том ІІ, а. с. 70).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм» вих. № 82 від 16.06.2014 р. (вх. № 01-05/3003/14 від 02.07.2014 р.) прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 16.07.2014 р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: апелянт/відповідач - 10.07.2014 р. рекомендованою поштою № 7901007242819 (том ІІ, а.с. 94), позивач - 08.07.2014 р. рекомендованою поштою № 7901007242800 (том ІІ, а.с. 72).

В судове засідання, яке відбулося 16.07.2014 р., від апелянта/відповідача представник прибув, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, подав (надіслав по-пошті) Заяву за № 83 від 20.06.2014 р. (вх. № 01-05/3018/14 від 03.08.2014 р. (том ІІ, а.с. 83) про повернення помилково сплаченого ним за апеляційною скаргою судового збору в сумі 1847,00 грн. платіжним дорученням № 12013 від 12.06.2014 р. (том ІІ, а.с. 84), представник апелянта просить вказану заяву задовольнити.

Позивач, 16.07.2014 р., повноважного представника у судове засідання не забезпечив, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду надіслав Відзив на апеляційну скаргу Вих. № 130/юр-689/2014 від 08.07.2014 р. (вх. № 01-04/3900/14 від 14.07.2014 р.) (том ІІ, а.с. 86-87), просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 р. розгляд справи № 909/381/14 відкладено на 06.08.2014 р. (том ІІ, а.с. 92-93), про що учасники судового процесу повідомлені у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами) (том ІІ, а.с. 93/зворот).

Розпорядженням В.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 909/381/14 господарського суду Івано-Франківської області замість судді Якімець Г.Г. (перебування у відпустці) введено суддю Гриців В.М. (том ІІ, а. с. 96).

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (введення нового складу суду) розгляд даної справи з 04.08.2014 р. почався спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення").

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 р. розгляд справи № 909/381/14 відкладено на 01.10.2014 р. (том ІІ, а.с. 99-100), про що учасники судового процесу повідомлені у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГС України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами) (том ІІ, а.с. 100/зворот).

У судове засідання, яке відбулося 01.10.2014 р., від апелянта/відповідача представник прибув, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задовольнити повністю, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2014 р. у справі № 909/381/14 скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ТзОВ «ДПЗКУ-МТС» до ТзОВ «Рогатин-Корм» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 344 765,93 грн. відмовити, судові витрати пов'язані з розглядом даної справи покласти на Позивача. В процесі розгляду справи, апелянт подав Заяву № 83 від 20.06.2014 р. (вх. № 01-05/3018/14 від 03.08.2014 р. (том ІІ, а.с. 83) про повернення помилково сплаченого ним за апеляційною скаргою судового збору в сумі 1 847,00 грн. платіжним дорученням № 12013 від 12.06.2014 р. (том ІІ, а.с. 84), просить вказану заяву задовольнити.

Позивач, в дане судове засідання, повторно, повноважного представника не направив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, 08.07.2014 р. через канцелярію суду за вх. № 01-04/3900/14 від 14.07.2014 р. (том ІІ, а.с. 86-87) подав (надіслав) Відзив на апеляційну скаргу вих. № 130/юр-689/2014 від 08.07.2014 р., просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 909/381/14, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 року прийнято апеляційну скаргу ТзОВ «Рогатин-Корм» (вх. № 01-05/3003/14 від 02.07.2014 р.) до провадження та її розгляд призначено на 16.07.2014 р. (том ІІ, а.с. 71), про що сторін було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи, під розписку (том ІІ, а.с. 72, 94). Ухвалою від 16.07.2014 р. по даній справі, розгляд справи відкладено на 06.08.2014 р., ухвалою суду від 06.08.2014 р. розгляд справи відкладено на 01.10.2014 р., про що сторін теж було належним чином повідомлено, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (том ІІ, а.с. 93/зворот, 100/зворот).

Слід зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 р. участь повноважних представників сторін по даній справі (том ІІ, а.с. 99-100) обов'язковою не визнавалась.

Згідно, норм чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні.

Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) затверджена Інструкція з діловодства в господарських судах України (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482 ).

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу сторін у даній справі ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду було надіслано сторонам у справі з повідомленням про вручення (том ІІ, а.с. 72, 94), ухвали суду про відкладення розгляду даної справи, у порядку передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (том ІІ, а. с. 93/зворот, 100/зворот).

Відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що сторони по даній справі були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Грица Ю.І.) від 03 червня 2014 р. у справі № 909/381/14 позов задоволено частково (абзац перший резолютивної частини рішення ). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" 312 240,80 грн. - основного боргу, 17 129,52 грн. - пені, 6 187,09 грн. - 3 % річних та 6 711,21 грн. судового збору (абзац другий резолютивної частини рішення ) (том ІІ, а.с. 65, 66-67).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2014 р. по справі № 909/381/14 апелянт/відповідач (ТзОВ «Рогатин-Корм) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІ, а.с. 73-77), просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2014 р. у справі № 909/381/14 скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ТзОВ «ДПЗКУ-МТС» до ТзОВ «Рогатин-Корм» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 344 765,93 грн. відмовити, судові витрати пов'язані з розглядом даної справи покласти на Позивача.

Апеляційну скаргу апелянт/відповідач обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд при постановленні рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, відтак вважає, що оспорювань рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт/відповідач в апеляційній скарзі, зокрема, покликається на те, що аргументи місцевого господарського суду в частині висновків про відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 15 212,95 грн. та застосування строків позовної давності до вимог про стягнення 299 010,2 грн. - основного боргу, 24 720,64 грн. - пені та 5 657,32 грн. - 3% річних - необґрунтованими та безпідставними.

Так, апелянт/відповідач вважає, що залишення місцевим господарським судом його заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 15 212, 95 грн. без розгляду суперечить приписам ГПК України, оскільки, на думку апелянта, «суд взагалі не наділений повноваженнями залишати надані сторонами докази, які мають значення для справи, без розгляду, тобто без їх вивчення та оцінки», відтак, апелянт прийшов до висновку, що «Процесуальна процедура «залишення без розгляду», згідно ГПК України, застосовується до позову (ст. 81 ГПК України), апеляційної скарги (ст. 97 ГПК України) тощо, проте не може бути застосована до наданих сторонами доказів» та є порушенням ст.ст. 4-2 та 43 ГПК України, ст. 601 ЦК України.

Скаржник стверджує, що місцевий господарський суд, безпідставно, не застосував до спірних правовідносин наслідків спливу шестимісячного строку позовної давності за заявою відповідача передбаченого ч. 5 ст. 315 ГК України за Актами надання послуг, а саме: № 5625 від 31.05.2013 р. на суму 7798,70 грн. (початок перебігу строку позовної давності - 08.06.2013 р., дата спливу строку позовної давності - 08.12.2013 р.); № 5651 від 10.06.2013 р. на суму 57040,10 грн. (початок перебігу строку позовної давності - 18.06.2013 р., дата спливу строку позовної давності - 18.12.2013 р.); № 5679 від 17.06.2013 р. (початок перебігу строку позовної давності - 25.06.2013 р., дата спливу строку позовної давності - 25.12.2013 р.); № 5679 від 17.06.2013 р. на суму 46845,50 грн. (початок перебігу строку позовної давності - 25.06.2013 р., дата спливу строку позовної давності - 25.12.2013 р.); № 5729 від 25.06.2013 р. на суму 3803,80 грн. (початок перебігу строку позовної давності - 25.06.2013 р., дата спливу строку позовної давності - 25.12.2013 р.); № 5774 від 27.06.2013 р. на суму 23337, 60 грн. (початок перебігу строку позовної давності - 05.07.2013 р., дата спливу строку позовної давності - 05.01.2013 р.); № 5710 від 29.07.2013 р. на суму 56733,30 грн. (початок перебігу строку позовної давності - 06.08.2013 р., дата спливу строку позовної давності - 06.02.2014 р.); № 5652 від 29.07.2013 р. на суму 13417,80 грн. (початок перебігу строку позовної давності - 06.08.2013 р., дата спливу строку позовної давності - 06.02.2014 р.); № 5636 від 29.07.2013 р. на суму 76830, 60 грн. (початок перебігу строку позовної давності - 06.08.2013 р., дата спливу строку позовної давності - 06.02.2014 р.); № 5833 від 29.07.2013 р. на суму 13202, 80 грн. (початок перебігу строку позовної давності - 06.08.2013 р., дата спливу строку позовної давності - 06.02.2014 р.) з урахуванням у всіх випадках п. 5.3. Договору (в редакції Протоколу розбіжностей від 02.01.2013 р. до Договору № 1322 про надання транспортно-експедиційних послуг від 02.01.2013 р.), оскільки за надані транспортно-експедиційні послуги розрахунок проводиться протягом 7 (семи) банківських днів, після отримання від експедитора оригіналу розрахунку, тому вважає, висновок місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 312 240,80 грн. основного боргу - незаконним та, представник апелянта, в судовому засіданні пояснив, що так як позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу подано з пропуском шестимісячного строку позовної давності визначеної ч. 5 ст. 315 ГК України, є безпідставними нарахування та стягнення з нього на користь позивача пені та 3% річних.

Крім того, представник апелянта пояснив, що Акт здачі-приймання робіт № 5651 від 10.06.2013 р., на його думку, не був предметом спору у даній справі, так як у позовній заяві відсутнє посилання на цей Акт, його лише долучено до позовної заяви.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм» є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 77000, Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Галицька, 18а, юридичній особі присвоєно ідентифікаційний код № 13655286.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» є юридичною особою, юридична адреса ТзОВ «ДПЗКУ-МТС»: 01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15, літ. А, н/п 17, поштова адреса : 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 143, Товариству присвоєно код ЄДРПОУ № 37702357, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 801853 (том І, а.с. 56-61), витягом із Статуту Товариства (нова редакція) (том І, а.с. 62-63) .

Як вбачається з матеріалів даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" про стягнення 312 240 грн. 80 коп. - основного боргу, 26 338, 04 грн. - пені, 6 187,09 грн. - 3% річних та 6 895,32 грн. судового збору (п.п. 2 та 3 прохальної частини позову)( том І, а.с. 5-7) .

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем по даній справі, 13.05.2014 р. за вх. № 7231/14 від 13.05.2014 р. подано суду Заяву про застосування до вимог Позивача на суму 299 010,20 грн. - основної заборгованості та 25 243,7 грн. - пені шестимісячного строку позовної давності (том ІІ, а.с. 9-11), 25.05.2014 р. за вх. № 7967/14 Відповідачем подано суду Пояснення до заяви про застосування судом позовної давності (том ІІ, а.с. 17-18), а 26.05.2014 р. за вх. № 7968/14 Відповідачем подано Заяву про застосування судом шестимісячного строку позовної давності до додаткових вимог позивача про стягнення 3% річних у сумі 5 657,32 грн. (том ІІ, а.с. 23-25).

26.05.2014 р. Відповідачем за вх. № 7966/14 подано суду Заяву про виправлення описки, допущеної у заяві про застосування судом позовної давності до вимог позивача на суму 299 010,20 грн. основної заборгованості та 24 720,64 грн. нарахованої пені (том ІІ, а.с. 26-28), при цьому, Відповідач посилається на ч. 5 ст. 315 ГК України, відповідно до якої, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк позовної давності.

Крім того, 03.06.2014 р. Відповідачем за вх. № 8453/14 від 03.06.2014 р. подано суду Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог щодо припинення зобов'язання по сплаті коштів в розмірі 15 212,95 грн. В обґрунтуванні про зарахування зустрічних однорідних вимог Відповідач посилається на те, що ТзОВ "Рогатин-Корм" здійснено часткову оплату послуг по рахунку від 27.05.2013 р. № 5581, а саме: 18.04.2013 р. ним було сплачено 16 976,00 грн. та 15.11.2013 р. - 5000,00 грн., відтак, сума заборгованості по рахунку № 5581 становить 13 230,60 грн., пеня - 1 617,40 грн., 3% річних - 364,95 грн., разом 15 212,95 грн., тому вважає зазначені вимоги зустрічними та однорідними (грошовими), просить згідно ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України припинити зобов'язання по сплаті суми у розмірі 15 212,95 грн. (том ІІ, а.с. 29-32).

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" (Відповідач - по справі, Замовник - за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (Позивач - по справі, Експедитор - за Договором) укладено Договір надання транспортно-експедиторських послуг № 1322 (том І, а.с. 16-24 та том ІІ, а.с. 36-44) з Протоколом розбіжностей до цього Договору від 02.01.2013 р. (том І, а.с. 25 та том ІІ, а.с. 45) та додаткова угода № 1 до Договору надання транспортно-експедиторських послуг № 1322 від 02.01.2013 р. (том І, а.с. 26, том ІІ, а.с. 46) (далі за текстом - Договір).

Зазначений Договір надання транспортно-експедиторських послуг № 1322 в редакції п.п. 3.2.2., 4.2.4., 5.3., 7.7. Протоколу розбіжностей від 02.01.2013 р. та додаткова угода № 1 до Договору надання транспортно-експедиторських послуг № 1322 від 02.01.2013 р. укладено сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України, оскільки сторонами не доведено зворотнього.

За своїми основними та другорядними ознаками Договір надання транспортно-експедиторських послуг № 1322 від 02.01.2013 р. з Протоколом розбіжностей від 02.01.2013 р. та додаткова угода № 1 до Договору надання транспортно-експедиторських послуг № 1322 від 02.01.2013 р. є договором транспортного експедирування.

У статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. № 1955-ІУ (із змінами і доповненнями, чинними на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:

транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (стаття 2 Закону).

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Аналогічні приписи містить ст. 929 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що Положення Глави 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Правовідносини сторін згідно ст. 316 ГК України, ст. 929 ЦК України та самого Договору надання транспортно-експедиторських послуг № 1322 полягають в організації перевезення та наданні послуг, пов'язаних з перевезенням на відміну від правовідносин саме перевезення.

Слід зазначити, що умови транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативними правовими актами (ч. 3 ст. 929 ЦК України).

Як випливає з умов Договору надання транспортно-експедиторських послуг № 1322 від 02.01.2013 р. Позивач є Експедитором, а ТзОВ «Рогатин-Корм» (Відповідач) - Замовником (том І, а.с. 16-24).

Зазначений Договір надання транспортно-експедиторських послуг є двостороннім (Експедитор, Замовник) та регулює взаємини сторін при виконанні Експедитором по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів з перевезення вантажу по території України, а також при розрахунках за виконані послуги.

Частинами 1, 2 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Положення глави 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Тобто, права та обов'язки перевізника і експедитора є самостійними.

Організація безпосередньо самих перевезень вантажів за договором транспортного експедирування регулюється нормативно-правовими актами України в частині щодо перевезення вантажів.

За договором перевезення вантажу (ст. 909 ЦК України) одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Слід зазначити, що договір перевезення є трьохстороннім договором (Відправник, Перевізник, Одержувач) (постанова Вищого господарського суду України від 24.02.2010 р. у справі № 11/237).

Договір транспортного експедирування, правовідносини за яким регулюються статтею 316 ГК України та статтями Глави 65 ЦК України та договір перевезення вантажів, правовідносини за яким регулюються статтями Глави 64 ЦК України є суть різними договорами як за предметом, так і за істотними умовами цих правочинів, регулюються різними нормами чинного законодавства, відтак спеціальні строки позовної давності визначені статтею 925 ЦК України та п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України та стосуються саме перевезення вантажу на правовідносини, що випливають із договору транспортного експедирування, які полягають в організації перевезення та наданні інших послуг, пов'язаних з перевезенням, не поширюються.

Вказана правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.02.2010 р. № 11/237, від 22 листопада 2011 р. № 5015/1094/11, від 17 квітня 2012 р. у справі № 1/93/5022-1253/2011.

Апелянт/відповідач в апеляційній скарзі (позиція за № 2 описової частини апеляційної скарги) посилається на те, що місцевим судом не враховано, що позивачем подано позов до суду із пропуском шестимісячного строку встановленого ч. 5 ст. 315 ГК України.

Частиною 5 ст. 315 ГК України передбачено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як встановлено колегією суду, в нашому випадку, спір виник між Експедитором та Замовником за двостороннім договором транспортного експедирування, а не між Вантажовідправником, Вантажоодержувачем та Перевізником, що є обов'язковим за договором перевезення, відтак посилання апелянта/відповідача в апеляційній скарзі на те, що місцевим судом не враховано пропуску позивачем строків визначених ч. 5 ст. 315 ГК України є безпідставним.

На правовідносини, які виникли між Експедитором та Замовником за Договором надання транспортно-експедиторських послуг № 1322 від 02.01.2013 р. поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), на вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України), які Позивачем не пропущено, оскільки позов подано (надіслано по-пошті) до господарського суду - 09.04.2014 р., що підтверджується штампом поштового відділення на конверті (том І, а.с. 69).

Крім того, п. 7.15. Договору, сторони домовились, що до усіх умов цього Договору, в тому числі щодо застосування штрафних санкцій, застосовується подовжений строк позовної давності у 24 (двадцять чотири) місяці, що не суперечить ст. 259 ЦК України, яка передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, що має місце в даному випадку.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга скаржника в частині, що стосується пропуску позивачем шестимісячного строку позовної давності встановленої ч. 5 ст. 315 ГК України є необґрунтованою, а висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності (ст. 267 ЦК України) за заявами відповідача (том ІІ, а.с. 9-11, 17-18, 23-25), як до основного боргу, так і до додаткових вимог - правомірним.

Пунктом 1.1. Розділу 1 Договору сторони визначили його предмет, а саме, що Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Замовника організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу по території України від Вантажовідправника до Вантажоодержувача. Замовник в процесі конкретного перевезення може виступати або як Вантажовідправник або як Вантажоодержувач. За Договором Експедитор вправі організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним ним та Замовником, укладати від свого імені договори перевезення вантажу, включаючи договори, направлені на організацію перевезення, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також здійснювати інші обов'язки, пов'язані з перевезенням. Для здійснення перевезення Експедитор може використовувати як власний транспорт, так і залучений транспорт третіх осіб (п. 1.2. Розділу 1 Договору).

У п. 1.3. Договору, сторони передбачили, що транспортні, експедиторські та інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажу у міському та міжміському сполученні, та відповідальність сторін визначаються цим Договором, Цивільним кодексом України, Правилами перевезень автомобільним транспортом в Україні (Наказ Мінтрансу України № 363 від 14.07.97 р. із змінами і доповненнями), іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Розділом 2 Договору, сторони визначили умови перевезення, визначили формулу розрахунку вартості перевезення, порядок повідомлення підтвердження погодження перевезення вантажу, визначили час подання транспортних засобів, тощо.

Права й обов'язки Експедитора та Замовника встановлені Розділами 3 та 4 Договору.

Зокрема, Експедитор зобов'язаний забезпечити подачу під завантаження технічно справного та укомплектованого транспортного засобу ( п. 3.1.1.), забезпечити збереження вантажу (п. 3.1.2.), виконувати всі необхідні дії, пов'язані із своєчасним перевезенням вантажів, згідно погоджених строків (п. 3.1.4.).

Пунктом 3.1.5. Договору визначено, що після виконання перевезення, протягом 5 днів Експедитор повинен повернути (надати) Замовнику належним чином оформлену ТТН, акт виконаних робіт, рахунок - фактуру, довіреність на приймання вантажу за формулою № М-2, видану вантажоодержувачем на відповідальну для прийняття вантажу особу, що підтверджує факт виконання перевезення, податкову накладну, а також оригінали письмового повідомлення про підтвердження погодження Експедитора, передбаченого п. 2.6. цього Договору.

В свою чергу Замовник зобов'язаний забезпечувати своєчасне та повне оформлення ТТН (п. 4.1.1. Договору), підготувати вантаж (п. 4.1.2. Договору), повідомити вантажоодержувача номер ТТН, умови перевезення вантажу, орієнтовні доставки вантажу (п. 4.1.4), тощо.

Порядок та умови розрахунків передбачені у Розділі 5 Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору (у редакції узгодженій сторонами Протоколом розбіжностей до договору № 1322 від 02.01.2013 р. (а.с.25) оплата за надані послуги проводиться Відповідачем протягом семи банківських днів, після отримання ним повного пакету документів, зазначених в п. 3.1.5. Договору, які підтверджують факт належної доставки вантажу. При цьому датою виникнення у Відповідача зобов'язання по оплаті наданих послуг позивачем є дата підписання сторонами акту виконаних робіт.

Ціною цього Договору визначається сума розрахункової вартості усіх перевезень, здійснених згідно цього Договору (п. 5.5. Договору).

Порядок здачі та видачі вантажів визначено у Розділі 7 Договору, а відповідальність сторін передбачена Розділом 7 Договору.

Так, відповідно до п. 7.2. Договору, за порушення строків оплати, Замовник сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення, але не більше 10% від вартості відповідного перевезення, оплата якого була прострочена.

Зазначений Договір набув чинності з моменту його підписання та діє до 01.03.2014 р. (п. 10.1. Договору).

Договір складений у двох примірниках українською мовою, по одному примірнику для кожної сторони, обидва примірники мають однакову юридичну силу (п. 10.3. Договору). Всі доповнення до Договору, оформлені належним чином (складені в письмовій формі й підписані представниками обох сторін), є невід'ємною частиною Договору (п. 10.4. Договору). Порядок припинення, розірвання Договору визначено у п.п. 10.5., 10.6.Договору.

02.01.2013 року Сторони уклали Додаткову угоду № 1 до цього Договору та погодили необхідні відомості для здійснення перевезення вантажу, а саме: пшениці, пункт завантаження: Тернопільська обл., Зборівський р-н., с. Млинівці, пункт розвантаження: Івано-Франківська обл., Рогатинський р-н., м. Рогатин, вартість перевезення з ПДВ - 100,00 грн. (п. 1 Додаткової угоди № 1). Зазначена Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору (п. 2 Додаткової угоди) та набирає чинності з моменту її підписання (п. 4 Додаткової угоди).

На виконання умов вищевказаного Договору, Позивачем надано Відповідачу транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу: пшениці, автомобільним транспортом по території України, що підтверджується товарно-транспортними накладними (далі за текстом - ТТН): №№ 005831, 005829, 005830, 005835, 005834, 005836, 005841, 005842, 005837, 005843, 005844, 005846, 005847, 005848. 005850, 005849, 005851, 005852 (том І. а.с. 76-92), №№ 005845, 005876, 005877, 005886 (том І. а.с. 95-98), №№ 005894, 005895, 005889, 005890, 005897, 005900, 005898, 005899, 005403, 005405, 005404, 005407, 005406, 005409, 005410, 005415, 005416, 005417, 005412, 005414, 005418, 005419, 005420, 005422, 005425, 005424, 005421, 005423, 005426 (том І, а.с. 102-130), №№ 005427, 005432, 005431, 005433, 005428, 005429, 005434, 005430, 005435, 005436, 005437, 005441, 005440, 005439, 005438, 005442, 005443, 005444, 005445, 005446, 005449, 005452, 005453, 005450 (том І, а.с. 134-157), №№ 005476, 005478 (том І, а.с. 160-161), №№ 005486, 005485, 005487, 005488, 005489, 005490, 005491, 005492, 005493, 005494, 005495, 005496 (том І. а.с. 164-175), №№ 005451, 005454, 005455, 005457, 005458, 005456, 005459, 005460, 005463, 005465, 005466, 005467, 005464, 005468, 005462, 005469, 005471, 005470, 005472, 005473, 005475, 005474, 005481, 005477, 005480, 005479, 005483, 005482, 005484 (том І. а.с. 179-206), №№ 005493, 005492, 005401, 005402 (том І, а.с. 210-213), №№ 005860, 005856, 005859, 005858, 005855, 005857, 005865, 005869, 005864, 005857, 005868, 005863, 005874, 005878, 005881, 005879, 005880, 005882, 005884, 005883, 005891, 005887, 005888 (том І, а.с. 217-239), №№ 005498, 005497, 005499, 005500, 007351, 007352,007353 ( том І, а.с. 242-248), які підписані вантажоодержувачем без будь-яких застережень.

Факт виконання Позивачем своїх зобов'язань за даним Договором, крім вищевказаних ТТН, підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5581 від 27.05.2013 р. на суму 35206,60 грн.; № 5625 від 31.05.2013 р. на суму 7798,70 грн.; № 5651 від 10.06.2013 р. на суму 57 040,10 грн.; № 5679 від 17.06.2013 р. на суму 46 845,50 грн.; № 5729 від 25.06.2013 р. на суму 3803,80 грн.; № 5774 від 27.06.2013 р. на суму 23337,60 грн.; № 5710 від 29.07.2013 р. на суму 56 733,30 грн.; № 5652 від 29.07.2013 р. на суму 13417,80 грн.; № 5636 від 29.07.2013 р. на суму 76 830,60 грн.; № 5833 від 29.07.2013 р. на суму 13 202,80 грн. на загальну суму 334 216,80 грн. (35206,60 грн. + 7798,70 грн. + 57040,10 грн. + 46845,50 грн. + 3803,80 грн. + 23337,60 грн. + 56733,30 грн. + 13417,80 грн. + 76830,60 грн. + 12202,80 грн.) (том І, а.с. 27, 30, 32, 35, 38, 40, 42, 45, 47, 50), а також та реєстрами товарно-транспортних накладних (ТТН) до Актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які скріплені підписами та печатками сторін, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 28-29, 31, 33-34, 36-37, 39, 41, 43-44, 46, 48-49, 51).

Пунктом 5.5. Договору сторони передбачили, що ціною цього Договору визначається сума розрахункової вартості усіх перевезень, здійснених згідно цього Договору. Отже, Позивачем надано Відповідачу транспортно експедиторські послуги за спірний період ціна яких, згідно усіх перевезень, складає 334 216 грн. 80 коп.

Як встановлено місцевим господарським судом, за надані Позивачем транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу Відповідач розрахувався, частково, 18.04.2013 р. перерахував Експедитору 16 976,00 грн. та 15.11.2013 р. - 5000,00 грн. платіжними дорученнями № 7742 від 18.04.2013 р. та № 10023 від 15.11.2013 р. (том ІІ, а.с. 57).

Слід зазначити, що платіжним дорученням № 7742 від 18.04.2013 р. Відповідач перерахував Позивачу 20 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 3333,33 грн. в рахунок майбутніх платежів, які, відповідно, Позивачем були зараховані за надані ним послуги у травні 2013 р., що підтверджується матеріалами справи.

Вартість перевезення вантажу за Договором транспортного експедирування, факт якого підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5581 від 27.05.2013 р., складав 35 206 грн. 60 коп. (том І, а.с. 27), Експедитор (Позивач) зменшив розмір вартості наданих у цей період послуг на суму 16 976,00 грн. оплачену Відповідачем 18.04.2013 р., залишився неоплаченим станом на 06.06.2013 р. борг за вказаним Актом у розмірі 18 230,60 грн. (35 206,60 грн. - 16 976,00 грн.).

Наступна оплата за надані Позивачем транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу, згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5581 від 27.05.2013 р., проведена Замовником (Відповідачем) - 15.11.2013 р. на суму 5000,00 грн. (платіжне доручення № 10023 від 15.11.2013 р.), відтак станом на 16.11.2013 р. залишився неоплаченим борг за надані Позивачем послуги у розмірі 13 230,60 грн. грн. (18 230,60 грн. - 5 000,00 ).

Отже, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на день звернення з позовом до суду (09.04.2014 р.)(том І, а.с. 69) склала 312 240,80 грн., яку Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь (п. 2 прохальної частини позову) виходячи з розрахунку: (334 216 грн. 80 коп. - загальна ціна вартості наданих транспортно-експедиторських послуг за спірний період - 16 976,00 грн. - оплачених Відповідачем 18.04.2013 р. - 5000,00 грн. - оплачених Відповідачем 15.11.2013 р.).

Відповідно до ст. 47 Статуту автомобільного транспорту Української РСР у редакції чинній на час розгляду даної справи, ТТН є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей вказаних у товарно-транспортних документах.

Накладна, оскільки не доказано протилежного, слугує доказом виконання умов договору і посвідченням прийняття вантажу перевізником (експедитором).

Оглянувши подані Позивачем вищевказані товарно-транспортні накладні, які знаходяться в матеріалах справи, колегія суддів встановила, що у відповідних графах ТТН відсутні будь-які застереження відправника, перевізника та вантажоодержувача щодо вантажу, строків перевезення, типу автомобіля, строків передачі їх вантажоодержувачу тощо.

При передачі вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача за договором, без застережень, перевезення вважається закінченим.

Пояснення представника апелянта, що на його думку, транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу на суму 57 040,10 грн. не були предметом даного спору, так як Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5651 від 10 червня 2013 р. не зазначений у тексті позовної заяви, колегія суддів вважає надуманим і таким, що не заслуговує на увагу, з огляду на таке.

Помилкове невказання Позивачем в описовій частині позову номера Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5651 від 10 червня 2013 р. не є доказом того, що Позивачем (Експедитором) не надавалися Відповідачу транспортно-експедиторські послуги у травні 2013 р. на суму 57 040,10 грн. з перевезення вантажу за спірним Договором, оскільки предметом спору у даній справі є неналежне виконання Відповідачем умов Договору № 1322 від 02.01.2013 р. щодо оплати за надані послуги.

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5651 від 10.06.2013 р., який знаходиться в матеріалах справи, підписаний обома сторонами Договору, разом із ТТН та іншими доказами, зібраними місцевим господарським судом, засвідчують факт надання Позивачем Відповідачу транспортно-експедиторських послуг на суму 57 040,00 грн.

Як вбачається із документів поданих Позивачем до позову, зазначений Акт № 5651 від 10.06.2013 р. було долучено до позовної заяви (рядок 8 Додатку до позовної заяви), підписаний обома сторонами за Договором (том І, а.с. 32 та а.с. 72), факт надання послуг з перевезення вантажу за Актом № 5651 від 10 червня 2013 р. підтверджується товарно-транспортними накладними (ТТН): №№ 005894, 005895, 005889, 005890, 005897, 005900, 005898, 005899, 005403, 005405, 005404, 005407, 005406, 005409, 005410, 005415, 005416, 005417, 005412, 005414, 005418, 005419, 005420, 005422, 005425, 005424, 005421, 005423, 005426 (том І, а.с. 102-130), розмір наданих послуг 57 040,00 грн. входить до загальної вартості наданих послуг за Договором, яка в сумі складає 334 216,80 грн. (рядок 10-й зверху описової частини позову (том І, а.с. 6), рядок 4-й та 5-й зверху описової частини позову)(том І, а.с. 7 ), на цю суму Позивач нараховував пеню та 3% річних, сам факт надання транспортно-експедиторських послуг за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5651 від 10 червня 2013 р. не заперечується скаржником в апеляційній скарзі.

Безпосередньо сам Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5651 від 10.06.2013 р., як процесуальний документ, не може бути предметом спору, оскільки в силу приписів законодавства України, цей Акт не має відповідно до закону чи установчих документів обов'язкового характеру та не може оспорюватися в господарському суді.

Колегією суддів, встановлено, що інших Договорів надання транспортно-експедиторських послуг у спірний період між сторонами не укладалося, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 173, 175 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.ст. 929, 930 ЦК України, надання послуг транспортного експедирування здійснюється за договором транспортного експедирування.

Аналогічні вимоги викладені у ст. 316 ГК України, які стосуються договору транспортного експедирування.

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити перевезення вантажу встановлену плату.

Частинами 1, 2 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення глави 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Тобто, права та обов'язки перевізника і експедитора є самостійними.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦК України).

З огляду на все вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що на виконання умов Договору від 02.01.2013 р. Позивачем надано Відповідачу транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу по території України на загальну суму 334 216 грн. 80 коп., яка на час подання позову до суду (09.04.2014 р.), була оплачена Відповідачем частково, в сумі 21 976,00 грн. (16976,00 грн. + 5000,00 грн. = 21 976,00 грн.; 334 216,80 грн. - 21 976,00 грн. = 312 240,80 грн.), тому місцевий суд прийшов до правомірного висновку, що в частині стягнення основного боргу до задоволення підлягає сума 312 240,80 грн.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Заяву відповідача (том ІІ, а.с. 29-32) про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка була надіслана позивачу по-пошті лише 02.06.2014 р. (том ІІ, а.с. 61), а місцевому суду подана 03.06.2014 р. за вх. № 8453/14 (том ІІ, а.с. 29) слід залишити без розгляду, оскільки, місцевим господарським судом встановлено, що з тексту цієї заяви та доданих доказів неможливо встановити, чому саме Відповідач вважає, що розмір зустрічних вимог складає 15 212,95 грн., і, яка їх правова природа.

Колегія суддів в цій частині вважає за доцільне зазначити, що як вбачається із тексту Заяви (том ІІ, а.с. 29-32) про зарахування зустрічних однорідних вимог, Відповідач посилається «на нестачу пшениці у березні 2013 року в кількості 3060 кг., відповідно до чого складено акти розбіжностей на суму 6670,80 грн.» та «нестачу пшениці у період з 20.05.2013 р. по 01.07.2013 р. в кількості 25260 кг. на суму 55 060,80 грн., відповідно до чого складено акти розбіжностей на суму 55066,80 грн.», при цьому, Відповідач не довів перед судом належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33 та 34 ГПК України, факту та обставин, за яких сталася нестача пшениці у вказані ним періоди, як-то, розкрадання, розслідування правоохоронними органами такого факту, пошкодження вантажу, не встановлено місця та часу виникнення нестачі та не доведено вини експедитора, чи/або посторонніх осіб, тощо, а акти розбіжностей на суму 6670,80 грн. та на суму 55066,80 грн., на які посилається Відповідач у Заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог місцевому суду - не подавалися, до апеляційної скарги - не долучалися, в матеріалах справи такі докази - відсутні.

У товарно-транспортних накладних (ТТН), які є в матеріалах справи та були предметом дослідження судом, відсутні будь-які застереження/відмітки вантажоодержувача про нестачу вантажу та про складені акти, що стосується нестачі вантажу (докази - в матеріалах справи).

Разом з тим, до вказаної Заяви, Відповідачем, як докази, подано платіжні доручення № 7742 від 18.04.2013 р. та № 10023 від 15.11.2013 р. (том ІІ, а.с. 57) про часткове погашення боргу за спірним Договором, які жодним чином не підтверджують факту нестачі пшениці.

Як вбачається з матеріалів справи, та зазначено вище у цій постанові, вказані оплати були відмінусовані Позивачем від загальної вартості (ціни) наданих у спірний період послуг за Договором № 1322 від 02.01.2013 р. (334 216,80 грн. - загальна сума наданих послуг - 16 927, 00 грн. - 5000,00 грн. = 321 240,80 грн.), про що зазначено у тексті позовної заяви та випливає з п. 2 прохальної частини позову. Відтак зазначені платіжні документи не можуть бути підставою зарахування зустрічних однорідних вимог, позаяк Позивачем при поданні позову до суду, на суму вказаних проплат уже зменшено розмір основного боргу.

З огляду на наведене, колегія суддів з висновком місцевого господарського суду, що розмір заявлених зустрічних вимог на суму 15 212,95 грн. Відповідачем - не доведений.

Інших належних та допустимих доказів, в цій частині, відповідачем суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Разом з тим, помилковим є твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що місцевий суд в порушення ст. 81 ГПК України «залишив без розгляду докази», оскільки, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення, без розгляду місцевим господарським судом залишена власне Заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, як необґрунтована.

Що стосується зарахування зустрічних однорідних вимог, то слід зазначити таке.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ст.202 ЦК України правочини можуть бути, зокрема, односторонніми.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

За ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

На думку колегії суддів, звертаючись із Заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, Відповідач, просив зарахувати в рахунок боргу суму збитків від нестачі вантажу: пшениці (том ІІ, а.с. 55-56), яку на його думку Позивач зобов'язаний відшкодувати.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (том ІІ, а.с. 86-87) заперечує наявність у нього зобов'язань перед апелянтом/відповідачем за зустрічними зобов'язаннями, та посилається на невідповідність вимог викладених у цій Заяві ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Слід враховувати, що відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За заявою як зустрічну однорідну вимогу Відповідач, фактично, вважає збитки, які завдані йому нестачею вантажу, які ним не доведені належними та допустимими доказами. Крім того не доведено, що збитки завдані внаслідок порушення Експедитором (позивачем) зобов'язання.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що збитки від нестачі вантажу, їх розмір за Заявою Відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог не є беззаперечними та доведеними, а тому твердження апелянта в цій частині не заслуговують на увагу суду.

В частині вимог Позивача про стягнення пені колегією суддів встановлено наступне.

Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь за неналежне виконання умов Договору пеню у розмірі 26 338,04 грн., яка розрахована Позивачем за кожним Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) окремо, відповідно до п. 7.2. Договору.

Згідно частини 2 ст. 14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

У відповідності до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 цього ж Кодексу, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 6 ст. 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що за порушення строків оплати по договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу за кожен день такого прострочення, але не більше 10% вартості відповідного перевезення, оплата якого була прострочена.

Пунктом 7.15 Договору сторони погодили, що до усіх умов цього Договору, в тому числі щодо застосування штрафних санкцій, сторони застосовують подовжений строк позовної давності у 24 (двадцять чотири) місяці.

Позовна давність, за визначеннями статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Нормами ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (ст. 258 ЦК України). Спеціальна позовна давність підлягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності, в нашому випадку, визначена сторонами у пункті 7.15 Договору.

Однак, слід мати на увазі, що положення частини 6 статті 232 ГК України, за якими проводиться нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції, якщо інший період не встановлено законом або договором.

Вказана правова позиція викладена у п. 4.3. розділу 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Відтак, до правовідносин щодо періоду нарахування пені, в нашому випадку, належить застосовувати приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки Договором № 1322 від 02.01.2013 р. не передбачено іншого періоду за який може бути нараховано штрафні санкції, в нашому випадку, пені, а встановлена у п. 7.15 Договору умова про подовжений строк позовної давності у 24 місяці не є таким періодом в розумінні ч. 6 ст. 232 ГК України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивач розрахував пеню у розмірі 26 338,04 грн. понад строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, однак перевіривши розрахунок пені, приходить до висновку, що суд першої інстанції припустився арифметичної помилки при перерахунку розміру пені, тому у колегії суддів були наявні підстави для перевірки правильності розрахунку розміру пені та встановлено, що загальний розмір пені складає 20 870,29 грн., а не 17 129,52 грн., як встановив суд, виходячи з такого.

Так, згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5581 від 27.05.2013 р. Позивачем було надано Відповідачу транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажів на суму 35 206 грн. 60 коп. (том І, а.с. 72), який підписано обома сторонами - 27.05.2013 р., мінус 16 976 грн. 18 коп. - сплачених Відповідачем Позивачу 18 квітня 2013 р. = 18 230,60 грн. Відтак станом на 28.05.2013 р. основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за даним Актом складала 18 230, 60 грн., яку Відповідач зобов'язаний був оплатити протягом 7-ми банківських днів, після отримання ним повного пакету документів, зазначених в п. 3.1.5. Договору, які підтверджують факт належної доставки вантажу. При цьому датою виникнення у Замовника зобов'язань по оплаті наданих послуг Експедитором є дата підписання Сторонами Акту виконання робіт (п. 5.3. Договору в редакції Протоколу розбіжностей (том І, а.с. 25). Останнім днем для проведення оплати за надані позивачем послуги є 05.06.2013 р. до 24 год. 00 хв. (27.05.2013 р. - дата підписання сторонами Акту виконаних робіт № 5581 на суму 35 206,00 грн., 28.05.2013р. - дата зарахування Позивачем оплаченої Відповідачем 18.04.2013 р. суми 16 976,18 грн., Відповідач зобов'язаний був оплатити за даним Актом решту 18 230,60 грн. протягом 7-ми банківських днів, починаючи з 29.05.2013 р. + 7 банківських днів = 05.06.2013 р. Право на нарахування пені від суми боргу 18 230,60 грн. згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5581 від 27.05.2013 р. виникло у Позивача з 06.06.2013 р. (ст. 253 ЦК України) по 06.12.2013 р. включно (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пеня розраховується за формулою: сума боргу * ставка НБУ/365 * кількість днів прострочення = пеня.

Ставка НБУ у період з 06.06.2013 р. по 09.06.2013 р. - 7,5% (постанова НБУ № 102 від 21.03.2012 р.), подвійна облікова ставка НБУ для розрахунку = 7,5%*2/100%=0,15 (18 230,60 грн. боргу*0,15/365*4 дні прострочення), пеня = 29,97 грн. З 10.06.2013 р. ставка НБУ - 7,0% (постанова НБУ № 209 від 06.06.2013 р.), подвійна облікова ставка НБУ для розрахунку = 7,0%*2/100%=0,14, з 10.06.2013 р. по 12.08.2013 р. = 64 дні прострочення (18 230,60 грн. боргу*0,14/365*64 дні прострочення), пеня = 447,52 грн. З 13.08.2013 р. облікова ставка НБУ - 6,5% (постанова НБУ № 315 від 09.08.2013 р.), подвійна облікова ставка НБУ для розрахунку: 6,5%*2/100%=0,13, з 13.08.2013 р. по 14.11.2013 р. включно = 94 дні прострочення, оскільки 15.11.2013 р. Відповідач частково погасив борг в сумі 5000,00 грн. платіжним дорученням № 10023 (18 230,60 грн. - боргу*0,13/365*94 дні прострочення), пеня = 610,35 грн. Станом на 16.11.2013 р. сума основного боргу згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5581 складала 13 230,60 грн., право на нарахування пені від цієї суми виникло у Позивача з 18.11.2013 р. (16.11.-17.11.2013 р. були вихідними /субота і неділя), днем початку строку для розрахунку пені є 18.11.2013 р., тобто перший за вихідними робочий день - по 06.12.2013 р. включно (ч. 6 ст. 232 ГК України) = 19 днів прострочення платежу. Облікова ставка НБУ - 6,5%, подвійна облікова ставка НБУ для розрахунку = 0,13 (13 230,60 грн. боргу*0,13/365*19 днів простроченя), пеня = 89,53 грн. Всього за даним Актом пеня складає суму 1177,37 грн . (29,97 грн. + 447,52 грн. + 610,35 грн. + 89,53 грн.).

Згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5625 від 31 травня 2013 р. заборгованість Відповідача перед Позивачем складав 7798,70 грн. (Акт підписано сторонами 31.05.2013 р. (том І, а.с.30) + 7 (сім) банківських днів, наданих п. 5.3. Договору для оплати (п. 5.3. Договору в редакції Протоколу розбіжностей (том І, а.с. 25). При цьому датою виникнення у Замовника зобов'язань по оплаті наданих послуг Експедитором є дата підписання Сторонами Акту виконання робіт, відтак останнім днем для проведення оплати за надані позивачем послуги є 11.06.2013 р. до 24 год. 00 хв. Право на нарахування пені виникло у Позивача з 12.06.2013 р. по 12.12.2013 р. включно (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З 10.06.2013 р. ставка НБУ - 7%, з 13.08.2013 р. - 6.5% (постанови НБУ № 209 від 06.06.2013 р. та № 315 від 09.08.2013 р.). Отже, за період з 12.06.2013 р. по 12.08.2013 р. = 62 дні прострочення, пеня від суми боргу 7798,70 грн. при ставці НБУ у цей період 7%, складає 185,46 грн. (7798,70 грн. боргу*0,14/365*62 дні прострочення). За період з 13.08.2013 р. по 12.12.2013 р. = 113 днів прострочення, пеня = 313,87 грн. (7798,70 грн. боргу*0,13/365*113 днів прострочення). Всього за даним Актом розмір пені складає 499,33 грн . (185,46 грн. + 313,87 грн.).

Згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5651 від 10.06.2013 р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом складала 57 040,10 грн. (Акт підписано обома сторонами 10.06.2013 р. (том І. а.с. 32) + 7 (сім) банківських днів, наданих п. 5.3. Договору для оплати (п. 5.3. Договору в редакції Протоколу розбіжностей (том І, а.с. 25). При цьому датою виникнення у Замовника зобов'язань по оплаті наданих послуг Експедитором є дата підписання Сторонами Акту виконання робіт, відтак останнім днем для проведення Відповідачем оплати за надані позивачем послуги є 19.06.2013 р. до 24 год. 00 хв. Право на нарахування пені за даним Актом виникло у Позивача з 20.06.2013 р. по 20.12.2013 р. (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З 10.06.2013 р. ставка НБУ - 7%, з 13.08.2013 р. - 6.5% (постанови НБУ № 209 від 06.06.2013 р. та № 315 від 09.08.2013 р.). Отже, за період з 20.06.2013 р. по 12.08.2013 р. = 54 дні прострочення, пеня від суми боргу 57 040,10 грн. = 1181,43 грн. (57040,10 грн. боргу * 0,14 (7% * 2 = 14% / 100% = 0,14)/365*54 дні прострочення). За період з 13.08.2013 р. по 20.12.2013 р. включно = 130 днів прострочення, облікова ставка НБУ - 6,5% (57040,10 грн. боргу*0,13 (6,5%*2 / 100% = 0,13)/365*130 днів прострочення), пеня = 2641,03 грн. Всього за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5651 від 10.06.2013 р. пеня складає суму 3822,46 грн . (1181,43 грн. + 2641,03 грн.).

Згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5679 від 17.06.2013 р. (том І, а.с. 35) заборгованість відповідача перед позивачем складала 46 845,50 грн. (Акт підписано обома сторонами 17.06.2013 р.) + 7 (сім) банківських днів, наданих п. 5.3. Договору для оплати (п. 5.3. Договору в редакції Протоколу розбіжностей (том І, а.с. 25). При цьому датою виникнення у Замовника зобов'язань по оплаті наданих послуг Експедитором є дата підписання Сторонами Акту виконання робіт, відтак останнім днем для проведення Відповідачем оплати за надані позивачем послуги є 26.06.2013 р. до 24 год. 00 хв. Право на нарахування пені за даним Актом виникло у Позивача з 27.06.2013 р. по 27.12.2013 р. (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З 10.06.2013 р. ставка НБУ - 7%, з 13.08.2013 р. - 6.5% (постанови НБУ № 209 від 06.06.2013 р. та № 315 від 09.08.2013 р.). Отже, за період з 27.06.2013 р. по 12.08.2013 р. = 47 днів прострочення, пеня від суми боргу 46845,50 грн. за 47 днів прострочення = 844,50 грн. (46845,50 грн. боргу*0,14 (7%*2=14%/100%=0,14)/365*47 днів прострочення). За період з 13.08.2013 р. по 27.12.2013 р. включно = 136 днів прострочення, облікова ставка НБУ - 6,5% (46 845,50 грн. боргу*0,13 (6,5%*2/100%=0,13)/365*136 днів прострочення) пеня = 2269,12 грн. Всього за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5679 від 17.06.2013 р. пеня складає суму 3113,62 грн . (844,50 грн. + 2269,12 грн.).

Згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5729 від 25.06.2013 р. (том І, а.с. 38) заборгованість відповідача перед позивачем складала 3 803,80 грн. (Акт підписано обома сторонами 25.06.2013 р.) + 7 (сім) банківських днів, наданих п. 5.3. Договору для оплати (п. 5.3. Договору в редакції Протоколу розбіжностей (том І, а.с. 25). При цьому датою виникнення у Замовника зобов'язань по оплаті наданих послуг Експедитором є дата підписання Сторонами Акту виконання робіт, відтак останнім днем для проведення Відповідачем оплати за надані позивачем послуги є 08.07.2013 р. до 24 год. 00 хв., а не 05.07.2013 р., як вказав Позивач, оскільки 28.06.13 р., 29.06.13 р., 30.06.2013 р., 06.07.13 р. та 07.07.13 р. були святковими та вихідними днями і не можуть братися до обліку 7-ми банківських днів наданих Відповідачу для оплати за Договором. Право на нарахування пені за даним Актом виникло у Позивача з 09.07.2013 р. по 09.01.2014 р. (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З 10.06.2013 р. ставка НБУ - 7%, з 13.08.2013 р. - 6.5% (постанови НБУ № 209 від 06.06.2013 р. та № 315 від 09.08.2013 р.). Отже, за період з 09.07.2013 р. по 12.08.2013 р. = 35 днів прострочення, пеня від суми боргу 3 803,80 грн. за 35 днів прострочення = 51,06 грн. (3803,80 грн. боргу*0,14 (7%*2=14%/100%=0,14)/365*35 днів прострочення). За період з 13.08.2013 р. по 09.01.2014 р. = 148 днів прострочення, облікова ставка НБУ - 6,5% (3803,80 грн. боргу*0,13 (6,5%*2/100%=0,13)/365*148 днів прострочення), пеня = 200,51 грн. Всього за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5729 від 25.06.2013 р. пеня складає суму 251,57 грн . (51,06 грн. + 200,51 грн.).

Згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5774 від 27.06.2013 р. (том І, а.с. 40) заборгованість відповідача перед позивачем складала 23 337,60 грн. (Акт підписано обома сторонами 27.06.2013 р.) + 7 (сім) банківських днів, наданих п. 5.3. Договору для оплати (п. 5.3. Договору в редакції Протоколу розбіжностей (том І, а.с. 25). При цьому датою виникнення у Замовника зобов'язань по оплаті наданих послуг Експедитором є дата підписання Сторонами Акту виконання робіт, відтак останнім днем для проведення Відповідачем оплати за надані позивачем послуги є 08.07.2013 р. до 24 год. 00 хв. Право на нарахування пені за даним Актом виникло у Позивача з 09.07.2013 р. по 09.01.2014 р. (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З 10.06.2013 р. ставка НБУ - 7%, з 13.08.2013 р. - 6.5% (постанови НБУ № 209 від 06.06.2013 р. та № 315 від 09.08.2013 р.). Отже, за період з 09.07.2013 р. по 12.08.2013 р. = 35 днів прострочення, пеня від суми боргу 23 337,60 грн. за 35 днів прострочення = 313,30 грн. (23337,60 грн. боргу*0,14 (7%*2=14%/100%=0,14)/365*35 днів прострочення). За період з 13.08.2013 р. по 09.01.2014 р. = 148 днів прострочення, облікова ставка НБУ - 6,5% (23337,60 грн. боргу*0,13 (6,5%*2/100%=0,13)/365*148 днів прострочення), пеня = 1230,18 грн. Всього за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5774 від 27.06.2013 р. пеня складає суму 1543,48 грн . (313,30 грн. + 1230,18 грн.).

Згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5710 від 29 липня 2013 р. (том І, а.с. 42) заборгованість відповідача перед позивачем складала 56 733,30 грн. (Акт підписано обома сторонами 29.07.2013 р.) + 7 банківських днів, наданих п. 5.3. Договору для оплати (п. 5.3. Договору в редакції Протоколу розбіжностей (том І, а.с. 25). При цьому датою виникнення у Замовника зобов'язань по оплаті наданих послуг Експедитором є дата підписання Сторонами Акту виконання робіт, відтак останнім днем для проведення Відповідачем оплати за надані позивачем послуги є 07.08.2013 р. до 24 год. 00 хв. Право на нарахування пені за даним Актом виникло у Позивача з 08.08.2013 р. по 08.02.2014 р. (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З 10.06.2013 р. ставка НБУ - 7%, з 13.08.2013 р. - 6.5% (постанови НБУ № 209 від 06.06.2013 р. та № 315 від 09.08.2013 р.). За період з 08.08.2013 р. по 12.08.2013 р. = 5 днів прострочення, пеня від суми боргу 56733,30 грн. за 5 днів прострочення = 108,80 грн. (56733,30 грн. боргу*0,14 (7% * 2 = 14%/100%=0,14)/365*5 днів прострочення). За період з 13.08.2013 р. по 08.02.2014 р. = 178 днів прострочення, облікова ставка НБУ - 6,5% (56733,30 грн. боргу*0,13 (6,5% * 2 / 100% = 0,13)/365*178 днів прострочення), пеня = 3596,74 грн. Всього за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5710 від 29.07.2013 р. пеня складає суму 3705,54 грн . (108,80 грн. + 3596,74 грн.).

Згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5652 від 29 липня 2013 р. (том І, а.с. 45) заборгованість відповідача перед позивачем складала 13 417,80 грн. (Акт підписано обома сторонами 29.07.2013 р.) + 7 банківських днів, наданих п. 5.3. Договору для оплати (п. 5.3. Договору в редакції Протоколу розбіжностей (том І, а.с. 25). При цьому датою виникнення у Замовника зобов'язань по оплаті наданих послуг Експедитором є дата підписання Сторонами Акту виконання робіт, відтак останнім днем для проведення Відповідачем оплати за надані позивачем послуги є 07.08.2013 р. до 24 год. 00 хв. Право на нарахування пені за даним Актом виникло у Позивача з 08.08.2013 р. по 08.02.2014 р. (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З 10.06.2013 р. ставка НБУ - 7%, з 13.08.2013 р. - 6.5% (постанови НБУ № 209 від 06.06.2013 р. та № 315 від 09.08.2013 р.). Отже, за період з 08.08.2013 р. по 12.08.2013 р. = 5 днів прострочення, пеня від суми боргу 13417,80 грн. за 5 днів прострочення = 25,73 грн. (13417,80 грн. боргу*0,14 (7%*2=14%/100%=0,14)/365*5 днів прострочення). За період з 13.08.2013 р. по 08.02.2014 р. = 178 днів прострочення, облікова ставка НБУ - 6,5% (13417,80 грн. боргу*0,13 (6,5% *2/ 100%=0,13)/365*178 днів прострочення), пеня = 850,65 грн. Всього за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5752 від 29.07.2013 р. пеня складає суму 876,38 грн . (25,73 грн. + 850,65 грн.).

Згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5636 від 29 липня 2013 року ( том І, а.с. 47) заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 76 830,60 грн. Акт підписано обома сторонами Договору - 29.07.2013 р. + 7 (сім) банківських днів, наданих п. 5.3. Договору для оплати (п. 5.3. Договору в редакції Протоколу розбіжностей (том І, а.с. 25). При цьому датою виникнення у Замовника зобов'язань по оплаті наданих послуг Експедитором є дата підписання Сторонами Акту виконання робіт, відтак останнім днем для проведення Відповідачем оплати за надані позивачем послуги є 07.08.2013 р. до 24 год. 00 хв. Право на нарахування пені за даним Актом виникло у Позивача з 08.08.2013 р. по 08.02.2014 р. (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З 10.06.2013 р. ставка НБУ - 7%, з 13.08.2013 р. - 6.5% (постанови НБУ № 209 від 06.06.2013 р. та № 315 від 09.08.2013 р.). Отже, за період з 08.08.2013 р. по 12.08.2013 р. = 5 днів прострочення, пеня від суми боргу 76830,60 грн. за 5 днів прострочення = 147,35 грн. (76830,60 грн. боргу*0,14 (7%*2=14%/100%=0,14)/365*5 днів прострочення). За період з 13.08.2013 р. по 08.02.2014 р. = 178 днів прострочення, облікова ставка НБУ - 6,5% (76830,60 грн. боргу*0,13 (6,5% * 2/ 100% =0,13)/365*178 днів прострочення), пеня = 4870,85 грн. Всього за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5636 від 29.07.2013 р. пеня складає суму 5018,20 грн . (147,35 грн. + 4870,85 грн.).

Згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5833 від 29 липня 2013 року ( том І, а.с. 50) заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 13 202,80 грн. Акт підписано обома сторонами Договору - 29.07.2013 р. + 7 (сім) банківських днів, наданих п. 5.3. Договору для оплати (п. 5.3. Договору в редакції Протоколу розбіжностей (том І, а.с. 25). При цьому датою виникнення у Замовника зобов'язань по оплаті наданих послуг Експедитором є дата підписання Сторонами Акту виконання робіт, відтак останнім днем для проведення Відповідачем оплати за надані позивачем послуги є 07.08.2013 р. до 24 год. 00 хв. Право на нарахування пені за даним Актом виникло у Позивача з 08.08.2013 р. по 08.02.2014 р. (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З 10.06.2013 р. ставка НБУ - 7%, з 13.08.2013 р. - 6.5% (постанови НБУ № 209 від 06.06.2013 р. та № 315 від 09.08.2013 р.). Отже, за період з 08.08.2013 р. по 12.08.2013 р. = 5 днів прострочення, пеня від суми боргу 13202,80 грн. за 5 днів прострочення = 25,32 грн. (13202,80 грн. боргу*0,14 (7%* 2 = 14% /100%=0,14)/365*5 днів прострочення). За період з 13.08.2013 р. по 08.02.2014 р.=178 днів прострочення, облікова ставка НБУ - 6,5% (13202,80 грн. боргу*0,13 (6,5%*2/100%=0,13)/365*178 днів прострочення), пеня = 837,02 грн. Всього за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5833 від 29.07.2013 р. пеня складає суму 862,34 грн . (25,32 грн. + 837,02 грн.).

Перерахувавши розмір пені колегією суддів встановлено, що загальний її розмір за вищевказаними Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ 5581, 5625, 5651, 5679, 5729, 5774, 5710, 5652, 5636 та 5833 складає 20 870,29 грн . (1177,37 грн. + 499,33 грн. + 3822,46 грн. + 3113,62 грн. + 251,57 грн. + 1543,48 грн. + 3705,54 грн. + 876,38 грн. + 5018,20 грн. + 862,34 грн.), а не 17 129,52 грн., як помилково вказав місцевий господарський суд, а також не 26 338,04 грн., як просив Позивач у позовній заяві.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на свою користь 6187 грн. 09 коп. - 3% річних, які нараховано відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України , нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних уходять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові ( постанови ВС України від 6.06.2012 р. у справі № 6-49 цс12, від 24.10.2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВС України від 17.10.2011 у справі № 6-42цс11).

Слід ураховувати, що, попри подібність правової природи ч. 3 ст. 549 ЦК України (щодо сплати пені) та ст. 625 ЦК України (щодо сплати 3% річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою. Передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідки порушення боржником грошового зобов'язання не є неустойкою, тому на них не поширюється строк позовної давності передбачений п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, тим більше шестимісячний строк визначений ч. 5 ст. 315 ГК України, на який посилається апелянт/відповідач в апеляційній скарзі.

Відтак вимога апелянта/відповідача про застосування до додаткових вимог позивача про стягнення 3% річних наслідків пропуску строків позовної давності передбачених ч. 5 ст. 315 ЦК України є такою, що не підлягає до задоволення, так як суперечить приписам чинного законодавства та встановленій судовій практиці.

За загальним правилом, для стягнення 3% річних поширюються загальні строки позовної давності, визначені ст. 257 ЦК України, якщо інший строк не встановлений договором. Як зазначалося вище у цій постанові, сторони у п. 7.15 Договору передбачили подовжений строк позовної давності у 24 місяці до усіх умов цього Договору.

Як зазначено вище у цій постанові, Позивачем не пропущено ні загального трирічного строку позовної давності передбаченого ст. 257 ЦК України, ні подовженого строку позовної давності, передбаченого п. 7.15 Договору (у 24 місяці) в частині вимог про стягнення 3% річних, оскільки позов подано до суду 09.04.2014 р. (том І, а.с. 69).

Однак, колегією суддів встановлено, що при розрахунку загальної суми 3% річних, яка складає 6 187 грн. 09 коп. Позивачем допущено помилку, з чим погодився місцевий господарський суд.

Так, від суми боргу 18 230,60 грн. за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5581 від 27 травня 2013 р. Позивач, безпідставно, нарахував 3% річних за період з 06.06.2013 р. по 05.03.2014 р. за 273 дні прострочення в сумі 409,06 грн. та за період з 15.11.2013 р. по 05.03.2014 р. за 111 днів прострочення платежу в сумі 120,71 грн.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що 3% річних від суми 18 230,60 грн. за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5581 від 27 травня 2013 р. належало розраховувати з 06.06.2013 р. по 14.11.2013 р., тобто за 162 дні прострочення платежу, так як 15.11.2013 р. Відповідач частково, в сумі 5000,00 грн. основний борг погасив, що підтверджується платіжним дорученням № 10023 від 15.11.2013 р. (том ІІ, а.с. 57), і, станом на 15.11.2013 р. борг складав уже суму 13 230,60 грн., тому нарахування 3% річних з 15.11.2013 р. по 05.03.2014 р. від суми боргу 18 230,60 грн. є необгрунтованим.

Отже, за період з 06.06.2013 р. по 14.11.2013 р., перерахований розмір 3% річних від суми боргу 18 230,00 грн. складає 242,74 грн. (18 230,60 грн. боргу*3% річних*162 дні прострочення/365 = 242,74 грн.), а не 409,06 грн., як вказав Позивач.

15.11.2013 р. Відповідач частково, в сумі 5000,00 грн. основний борг погасив, відтак станом на 16.11.2013 р. борг за вищевказаним Актом складав суму 13 230,60 грн. (18 230,60 грн. - 5000,00 грн.), за період з 16.11.2013 р. (з наступного дня після дня часткового погашення боргу) по 05.03.2014 р. прострочення складає 110 днів, 3% річних (13 230,60 грн. боргу * 3% річних / 100% * 110 днів прострочення /365) = 119 грн. 62 коп.

Всього, розмір 3% річних за вказаним вище Актом становить 362 грн. 36 коп. (242,74 грн. + 119,62 грн.), а не 529,77 грн., як вказав Позивач.

За Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5625 від 31.05.2013 р. від суми основного боргу 7798,70 грн., за період з 12.06.2013 р. по 05.03.2014 р. прострочення оплати платежу = 267 днів, 3% річних = 171,14 грн. (7798,70 грн. боргу*3% річних / 100% *267 днів прострочення/365).

За Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5651 від 10.06.2013 р. від суми боргу 57 040,10 грн., з 20.06.2013 р. по 05.03.2014 р. прострочення = 259 днів, 3% річних складають 1214,25 грн.

За Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5679 від 17.06.2013 р. сума боргу складає 46 854,50 грн., за період з 27.06.2013 р. по 05.03.2014 р. прострочення = 252 днів, 3% річних складають 970,47 грн.

За Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5729 від 25.06.2013 р. від суми боргу 3 803,80 грн., з 09.07.2013 р. по 05.03.2014 р., прострочення = 240 днів, 3% річних складають 75 грн. 03 коп. (3803,80 грн. боргу*3% річних/100%*240 днів прострочення/365), а не 76,28 грн., як вказав Позивач. Як зазначено вище у цій постанові, за вказаним Актом останнім днем для проведення Відповідачем оплати за надані Позивачем послуги є 08.07.2013 р. до 24 год. 00 хв., а не 05.07.2013 р., як вказав Позивач, оскільки 28.06.13 р., 29.06.13 р., 30.06.2013 р., 06.07.13 р. та 07.07.13 р. були святковими та вихідними днями і не можуть братися до обліку 7-ми банківських днів наданих Відповідачу для оплати за Договором. Право на нарахування 3% річних за даним Актом виникло у Позивача з 09.07.2013 р. по 05.03.2014 р. (в межах позову), що відповідно складає 240 дні прострочення, а не 244, як вказав Позивач.

За Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5774 від 27 червня 2013 р. від суми боргу 23 337,60 грн., за період з 09.07.2013 р. по 05.03.2014 р., прострочення складає 240 днів, 3% річних = 460,36 грн.

За Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5710 від 29.07.2013 р. від суми боргу 56 733,30 грн., за період з 08.08.2013 р. по 05.03.2014 р., прострочення = 210 днів, 3% річних = 979,23 грн.

За Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5652 від 29.07.2013 р. від суми боргу 13 417,80 грн., за період з 08.08.2013 р. по 05.03.2014 р., прострочення = 210 днів, 3% річних, відповідно складає 231,59 грн.

За Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5636 від 29.07.2013 р. від суми боргу 76 830,60 грн., за період з 08.08.2013 р. по 05.03.2014 р., прострочення = 210 днів, 3% річних = 1326,12 грн.

За Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5833 від 29.07.2013 р. від суми боргу 13 202,80 грн., за період з 08.08.2013 р. по 05.03.2014 р., прострочення становить 210 днів, 3% річних складають 227,88 грн.

Отже, загальний розмір 3% річних за Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ 5581, 5625, 5651, 5679, 5729, 5774, 5710, 5652, 5636 та 5833 розмір перерахованої суми 3% річних складає 6 018,43 грн . (362,36 грн. + 171,14 грн. + 1214,25 грн. + 970,47 грн. + 75,03 грн. + 460,36 грн. + 979,23 грн. + 231,59 грн. + 1326,12 грн. + 227,88 грн.), а не 6 187,09 грн., як вказав Позивач.

Інші твердження апелянта/відповідача викладені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони не підтверджуються належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Заслухавши пояснення представника апелянта/відповідача, оглянувши та дослідивши подані сторонами та зібрані місцевим господарським судом докази у даній справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм» підлягає до задоволення частково.

Рішення господарського суду від 03.06.2014 року у справі № 909/381/14 в частині стягнення пені, 3% річних та судового збору слід змінити.

В абзаці другому резолютивної частини судового рішення після слова «заборгованості,» цифри « 17 129,52» замінити на цифри « 20 870,29», цифри « 6187,09» замінити на цифри « 6 018,43», цифри « 6 711,21» замінити на цифри « 6 782,60» .

Колегією суддів встановлено, що господарський суд Івано-Франківської області, постановляючи дане рішення, в частині позовних вимог, які за висновками місцевого суду не підлягали до задоволення, рішення не постановив, що вбачається із резолютивної частини судового рішення по даній справі (том ІІ, а.с. 65 та а.с. 67/зворот).

З огляду на зазначену обставину, колегія суддів прийшла до висновку, доповнити резолютивну частину судового рішення абзацом третім наступного змісту: «В задоволенні решти позовних вимог - відмовити».

В іншій частині судове рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2014 р. у справі № 909/381/14 - залишити без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача .

Заяву апелянта № 83 від 20.06.2014 р. вх. № 01-05/3018/14 (том ІІ, а. с. 83) про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 1 847,00 грн. платіжним дорученням № 12013 від 12.06.2014 р. (том ІІ, а. с. 84) задовольнити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм» (п. і. 77000, Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Галицька, 18, код ЄДРПОУ 13655286) з Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) надмірно сплачений судовий збір в сумі 1847,00 грн. сплачений платіжним дорученням № 12013 від 12.06.2014 р.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03 червня 2014 року у справі № 909/1227/13 в частині стягнення пені, 3% річних та судового збору - змінити.

3. В абзаці другому резолютивної частини судового рішення після слова «заборгованості,» цифри « 17 129,52» замінити на цифри « 20 870,29», цифри « 6 187,09» замінити на цифри « 6 018, 43», цифри « 6 711,21» замінити на цифри « 6782,60».

4. Доповнити резолютивну частину судового рішення після абзацу другого абзацом третім наступного змісту: «В задоволенні решти позовних вимог - відмовити».

5. В іншій частині рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2014 р. у справі № 909/381/14 - залишити без змін.

6. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача .

7. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм» № 83 від 20.06.2014 р. (вх. № 01-05/3018/14) про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 1 847,00 грн. платіжним дорученням № 12013 від 12.06.2014 р. - задовольнити.

8. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм» (п. і. 77000, Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Галицька, 18, код ЄДРПОУ 13655286) з Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) надмірно сплачений судовий збір в сумі 1847,00 грн. сплачений платіжним дорученням № 12013 від 12.06.2014 р.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

10. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.

В судовому засіданні 01.10.2014 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 06.10.2014 р.