Рішення

від 07.10.2014 по справі 909/1070/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 р. Справа № 909/1070/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Івано - Франківськгаз", вул.Ленкавського,20, м.Івано-Франківськ,76000

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Облпаливо" вул.С.Височана,18, м. Івано - Франківськ,76000

про стягнення 6712,74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: 1. Цимбаліста О.С. - провідний юрисконсульт, (довіреність №08-19/1055 від 20.05.2014),

2.Фігель Т.М. - юрисконсульт першої категорії, (довіреність №08.1-19/671 від 26.03.2014),

від відповідача: Боднарчук В.Я. - керівник, (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області 17.11.2006)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськгаз" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Облпаливо" про стягнення 6712,74грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору №2013/ТП-ПР-к-ІФ-687 від 01.01.13 щодо розрахунку за поставлений позивачем природний газ та обґрунтовано положеннями статей 526, 549, 625 Цивільного та 193, 230 Господарського кодексів України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат з підстав, викладених у позовній заяві. В частині стягнення основного боргу просив провадження у справі припинити у зв"язку з погашенням відповідачем заборгованості у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву №01/37 юр від 06.10.14 (вх.№15530/14 від 07.10.14), просив провадження у справі припинити у зв"язку з погашенням відповідачем заборгованості у повному обсязі та визнав позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника відповідача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.01.13 між сторонами у справі укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-ПР-к-ІФ-687 від 01.01.13. За умовами даного договору постачальник (позивач) зобов"язався здійснювати споживачу (відповідачу) постачання природного газу в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач (відповідач), в свою чергу, - прийняти і оплачувати його вартість (п.1.1 договору). Термін дії договору - до 31.12.13, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення ( п.10.1 договору).

Послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу (п.2.6 договору). Згідно з п.2.9 спірного договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Розділом 4 даного договору сторони погодили визначення вартості послуг та порядок розрахунків : загальна ціна за 1000 куб.м природного газу становить 4727,26грн.; загальна вартість цього договору складається із місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу; розрахунковий період за договором становить один місяць; оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2; для промислових споживачів та інших суб"єктів господарювання авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100% від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за п"ять календарних днів до початку місяця поставки газу; у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

На виконання умов спірного договору, позивач протягом 2014 року здійснював постачання природного газу споживачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу.

В порушення визначеного умовами договору обов"язку сплатити вартість природного газу в установлені терміни та у визначеному порядку, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, внаслідок чого на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 5495,38грн. і була погашена відповідачем після порушення провадження у справі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №264 від 30.09.14.

У зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу, позивачем нараховано 600,37грн. пені, 72,76 грн. 3% річних та 544,23грн. інфляційних втрат.

Доказів погашення нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідачем суду не подано.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови договору поставки №2013/ТП-ПР-к-ІФ-687 від 01.01.13, граничний термін виконання відповідачем зобов"язання щодо оплати поставленого позивачем природного газу - не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, основну заборгованість у розмірі 5495,38грн. погасив після порушення провадження у справі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №264 від 30.09.14.

З огляду на викладене, провадження у справі щодо стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк їх нарахування: у разі порушення строку оплати природного газу споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу (п. 6.2.2 договору ).

В силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов"язання позивачем нараховано відповідачу 600,37грн. пені, 72,76 грн. 3% річних та 544,23грн. інфляційних втрат за період з 05.03.14 по 19.09.14.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат та задоволено пеню - частково, на суму 544,95грн., оскільки розрахунок позивача в цій частині є арифметично невірним. Щодо нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, то в розрахунку суду дана сума є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог в цій частині, судом їх задоволено за розрахунком позивача.

Судові витрати у справі за правилами ст.49 ГПК України покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 551, 610, 612,614, 625, 629,712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 231, 265, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 49, 55, п.1-1 ст.80, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" до публічного акціонерного товариства "Облпаливо" про стягнення 6712,74грн. задовольнити частково.

В частині стягнення 5495,38грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Облпаливо" ( м.Івано-Франківськ, вул.Височана, 18, код ЄДРПОУ 13657523) на користь публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз"(м.Івано-Франківськ, вул.Ленкавського, 20, код ЄДРПОУ 03361046) 544,95 (п"ятсот сорок чотири гривні дев"яносто п"ять копійок) пені, 72,76 (сімдесят дві гривні сімдесят шість копійок) 3% річних, 544,23 (п"ятсот сорок чотири гривні двадцять три копійки) інфляційних втрат та 1827,00(одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

В решті суми пені у розмірі 56,14 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.10.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"