Рішення

від 02.10.2014 по справі 910/17734/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17734/14 02.10.14

За позовом приватного акціонерного товариство "ДПД Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНІ ДЕЛІКАТЕСИ"

про стягнення 15 386,44 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Гарвасюк У.Б.(дов. від 01.10.2014)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договору про надання послуг з доставки відправлень № 01-0412/13 від 01.02.2013 в розмірі 15 386, 44 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.08.2014 порушено провадження у справі №910/17734/14 та призначено до розгляду на 16.09.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 16.09.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 16.09.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Розгляд справи відкладено на 02.10.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 02.10.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03048, м. Київ, вул. Івана Пулюя, буд. 5, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Проте ухвала суду не була отримана відповідачем та повернулась до суду з наступної причини: "організація вибула".

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2013 між приватним акціонерним товариством "ДПД Україна»(надалі - Позивач, виконавець) з однієї сторони, та ТОВ «М'ЯСНІ ДЕЛІКАТЕСИ»(надалі - Відповідач, клієнт) з іншої сторони, був укладений Договір про надання послуг з доставки відправлень № 01-0412/13 (надалі-Договір).

У відповідності із Договором «Виконавець зобов'язується надавати послуги з організації та забезпечення доставки Відправлень Клієнта до пункту призначення за адресою, що вказана у Вантажній квитанції/РПП, та у відповідності до Умов доставки Виконавця (далі - «Умови доставки»), викладених у Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного Договору, та чинного законодавства України, а Клієнт зобов'язується сплачувати за доставку Відправлень встановлену плату та додатково комісію від розміру оголошеної вартості вантажу (Відправлення) у відповідності з тарифами Виконавця».

Згідно п.п.7.2 п.7. Додатку №1 до Договору: «Підставою для надання послуг з доставки відправлень є заявка за забір Відправлень, надана Клієнтом електронною поштою, отримання якої підтверджується зворотнім повідомленням електронною поштою на адресу Клієнта.».

У відповідності до п.п.7.5. п.7. Додатку №1 до Договору: «Факт прийому Відправлення оформлюється ВК/РПП. Відправлення приймається до перевезення згідно загальної кількості вказаних у ВК/РПП вантажних місць. У випадку невідповідності даних у ВК/РПП з фактичною кількістю відвантажених місць, у ВК/РПП ставиться позначка з інформацією про фактичну кількість прийнятих місць. ВК/РПП підписується обома Сторонами.».

В п.2.2. ст.2. Договору Сторонами зафіксовано визначення вантажної квитанції, а саме - Вантажна квитанція це транспортний документ, за яким здійснюється доставка Відправлення, та яка належним чином оформлена Клієнтом за формою, встановленою Виконавцем.

Також по тексту Договору Сторонами було зафіксовано визначення Відправлення, а саме в п.2.1. ст..2 Договору вказано, що Відправлення - це кореспонденція або вантаж, який передано/прийнято до доставки, та який перевозиться за Вантажною квитанцією за виключенням поштових переказів, простих та реєстрованих листів, поштових карток, бандеролей.

На підставі поданих Відповідачем заявок Позивач в період за який виникла заборгованість Відповідача, а саме з 01.08.2013 по 15.04.2014 здійснював забір Відправлень від Відповідача та їх подальшу доставку Вантажоодержувачам.

Забір відправлень здійснювався позивачем на підставі вантажних квитанцій та реєстрів приймання-передачі, шляхом присвоєння номерів Відправленням з подальшим відображенням:

в калькуляції до рахунку - фактури № А-130003404 (акту №15) виконаних робіт з доставки відправлень AT «ДПД Україна» від 16.09.2013 року;

в калькуляції до рахунку - фактури № А-130010302 (акту №21) виконаних робіт з доставки відправлень AT «ДПД Україна» від 29.11.2013 року;

в калькуляції до рахунку - фактури № А-130011767 (акту №22) виконаних робіт з доставки відправлень AT «ДПД Україна» від 16.12.2013 року;

в калькуляції до рахунку - фактури № А-130012999 (акту №23) виконаних робіт з доставки відправлень AT «ДПД Україна» від 31.12.2013 року;

в калькуляції до рахунку - фактури № А-140000478 (акту №1) виконаних робіт з доставки відправлень AT «ДПД Україна» від 15.01.2014 року;

в калькуляції до рахунку - фактури № А-140001986 (акту №2) виконаних робіт з доставки відправлень AT «ДПД Україна» від 31.01.2014 року;

в калькуляції до рахунку - фактури № А-140003782 (акту №3) виконаних робіт з доставки відправлень AT «ДПД Україна» від 14.02.2014 року;

в калькуляції до рахунку - фактури № А-1400005002 (акту №4) виконаних робіт з доставки відправлень AT «ДПД Україна» від 28.02.2014 року;

в калькуляції до рахунку - фактури № 1150 (акту №5) виконаних робіт з доставки відправлень AT «ДПД Україна» від 14.03.2014 року;

в калькуляції до рахунку - Фактури № 1419 (акту №6) виконаних робіт з доставки відправлень AT «ДПД Україна» від 31.03.2014 року;

в калькуляції до рахунку - Фактури № 1662 (акту №7) виконаних робіт з доставки відправлень AT «ДПД Україна» від 15.04.2014 року;

(копії калькуляцій додані позивачем).

Відповідно до вищезазначених вантажних квитанцій та реєстрів приймання-передачі Відповідач отримав послуги на умовах та строки підтверджені Відповідачем в заявках та в Договорі.

Згідно п.5.3. Договору: «Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі наданого рахунку-фактури, та/або в готівковій формі в порядку визначеному законодавством України.»

На виконання вимог п.5.3., п.5.7. Договору за надану послугу Відповідачу були виставлені рахунки-фактури:

№ А-130003404 від 16.09.2013 на суму - 2399,95 (дві тисячі триста дев'яносто дев'ять гривень 95 коп.);

№ А-130010302 від 29.11.2013 на суму - 2439,19 (дві тисячі чотириста тридцять дев'ять гривень 19 коп.);

№ А-130011767 від 16.12.2013 на суму - 1894,34 (одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири гривні 34 коп.);

№ А-130012999 від 31.12.2013 на суму - 2029,61 (дві тисячі двадцять дев'ять гривень 61 коп.);

№ А-140000478 від 15.01.2014 на суму - 1089,90 (одна тисяча вісімдесят дев'ять гривень 90 коп.);

№ А-140001986 від 31.01.2014 на суму-2230,03 (дві тисячі двісті тридцять гривень 03 коп.);

№ А-140003782 від 14.02.2014 на суму - 1923,61 (одна тисяча двадцять три гривні 61 коп.);

№ А-140005002 від 28.02.2014 на суму - 2190,26 (дві тисячі сто дев'яносто гривень 26 коп.);

№ 1150 від 14.03.2014 на суму - 79,99 (сімдесят дев'ять гривень 99 коп.);

№ 1419 від 31.03.2014 на суму - 1626,40 (одна тисяча шістсот двадцять шість гривень 40 коп.);

№ 1662 від 15.04.2014 на суму - 945,05 (дев'ятсот сорок п'ять гривень 05 коп.); (копії додані позивачем) (далі - Рахунки),

у встановлені договором строки шляхом відправлення простого листа через поштове відправлення на вказану в Договорі адресу Відповідача.

У відповідності до п.п. 5.4. Договору: «Клієнт зобов'язується здійснювати сплату послуг впродовж 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення рахунків-фактур та Актів виконаних робіт, та/або сплатити за послуги шляхом 100% попередньої оплати...».

У відповідності до п.п. 5.5. Договору разом з рахунком Відповідачу було надано два примірники Акту виконаних робіт та податкова накладна, які в порядку п.п. 5.6. Договору Відповідач зобов'язаний був «розглянути, підписати його і повернути Виконавцеві один примірник або надати вмотивовані зауваження. При відсутності письмово викладених та надісланих на поштову адресу Виконавця зауважень в п'ятиденний строк з моменту відправки/передачі Акту Клієнту, Акт виконаних робіт вважається погодженим та підписаним Клієнтом, а послуги прийнятими, відповідно до умов цього Договору. Датою відправки/передачі Акту виконаних робіт Сторони домовились вважати дату відмітки про прийняття від представника Виконавця представником кур'єрської служби доставки, та/або безпосередньо представником Клієнта, та/або дату поштового штампу на документі, що свідчить про відправлення листа через в будь-яке поштове відділення».

На виконання умов Договору разом з рахунками Відповідачу були направлені акти здачі - приймання робіт (надання послуг):

№15 від 16.09.2013 на суму - 2 399,95 грн.,

№21 від 29.11.2013 на суму-2 439,19 грн.,

№22 від 16.12.2013 на суму - 1 894,34 грн.,

№23 від 31.12.2013 на суму-2 029,61 грн.,

№1 від 15.01.2014 на суму - 1 089,90 грн.,

№2 від 31.01.2014 на суму-2 230,03 грн.

№3 від 14.U2.2U14 на суму - 1 923,61 грн.,

№4 від 28.02.2014 на суму - 2 190,26 грн.,

№5 від 14.03.2014 на суму - 79,99 грн.,

№6 від 31.03.2014 на суму - 1 626,40 грн.,

№7 від 15.04.2014 на суму - 945,05 грн.. (копії додані позивачем) (далі - Акти).

Всі вище зазначені Акти були підписані Відповідачем та повернені Позивачу без жодних зауважень.

Станом на 13.08.2014 у Відповідач оплатив (частково оплатив):

- 16.09.2013 рахунок - фактури № А-130003404 від 16.09.2013 на суму - 1 990,00 гривень, відповідно заборгованість Відповідача по даному рахунку становить - 410,05 гривень;

- 24.03.2014 рахунок - фактури № А-130010302 від 29.11.2013 на суму - 86,00 гривень, відповідно заборгованість Відповідача по даному рахунку становить - 2353,51 гривень;

- 29.04.2014 рахунок - фактури № 1419 від 31.03.2014 на суму - 1 000 гривень, відповідно заборгованість Відповідача по даному рахунку становить - 626,40 гривень;

- 11.06.2014 рахунок - фактури № А-130011767 від 16.12.2013 на суму - 1 000 гривень, відповідно заборгованість Відповідача по даному рахунку становить - 894.34 гривень;

- 18.06.2014 рахунок - фактури № А-130012999 від 31.12.2013 на суму - 1 000 гривень, відповідно заборгованість Відповідача по даному рахунку становить - 1029,61 гривень;

- 21.07.2014 рахунок - фактури № А-140005002 від 28.02.2014 на суму - 1 000 гривень, відповідно заборгованість Відповідача по даному рахунку становить - 1190,26 гривень;

24.06.2014 Відповідач підтвердив наявність з його сторони перед Позивачем заборгованості в розмірі - 13 775,75 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят ять грн. 75 коп.) гривень, шляхом підписання Акту звіряння взаємних розрахунків (копії додані позивачем).

Так як з дати після підписання Сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 24.06.2014 Відповідачем було 21.07.2014 оплачено 1 000 гривень, то станом на день подання позову, у Відповідача існує прострочена заборгованість перед Позивачем за Договором у сумі - 12 772,75 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят дві грн. 75 коп.) гривні, що відображається в акті звіряння взаєморозрахунків станом на 22.07.2014 (копії додані позивачем).

Отже, в порушення умов договору та чинного законодавства України відповідач не оплатив надані позивачем послуги і станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала 12 772,75 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12 772,75 грн.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 134,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 1697,50 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 134,40 грн., інфляційні збитки складають 1697,50 грн. В цій частині суд задовольняє позовні вимоги.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу в у відповідності з п. 6.11 договору в розмірі 781,79 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за поставлений товар, останній нарахував відповідачеві пеню на підставі пункту 6.11. договору, яка складає 781,79 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 781,79 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариство "ДПД Україна" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНІ ДЕЛІКАТЕСИ" (03048, м. Київ, Солом'янський район, вул. Івана Пулюя, буд. 5, код ЄДРПОУ 37415554) на користь приватного акціонерного товариство "ДПД Україна" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРПОУ 35325422) основний борг в розмірі 12 772(дванадцять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 75 коп., пеню в сумі 781(сімсот вісімдесят одна) грн. 79 коп., 3% річних в сумі 134(сто тридцять чотири) грн. 40 коп., інфляційні збитки в сумі 1697(одна тисяча шістсот дев'яносто сім) грн. 50 коп. та судовий збір в розмірі 1 827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 07.10.2014