Постанова

від 01.10.2014 по справі 904/8460/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2014 року Справа № 904/8460/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Катков С.В., представник, дов. № 5 від 08.01.14р.

Скупа Т.Г., представник, дов. № 10 від 19.11.13р.

від відповідача: Солонік Л.Є., представник, дов. № б/н від 12.03.14р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецінвестпроект" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2013р. у справі №904/8460/13

за позовом Комунального підприємства "Телоенерго", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецінвестпроект", м.Дніпропетровськ

про стягнення 81 683,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови суду № 358 від 02.09.2014р. апеляційна скарга ТОВ «Дніпроспецінвестпроект» передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Чоха Л.В., Чимбар Л.О.

Ухвалою від 03.09.2014р. даною колегією суддів апеляційна скарга ТОВ «Дніпроспецінвестпроект» прийнята до свого провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2013 року ( суддя Манько Г.В.) позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецінвестпроект" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради заборгованість за спожиту теплову енергію за договором №256 від 02.09.2008р. у розмірі 81 683 грн. 33 коп., в тому числі: основний борг 75 807 грн. 99 коп., 3% річних в сумі 2654 грн. 39 коп., пені в розмірі 3220 грн. 95 коп., судовий збір 1720 грн. 50 коп.

Рішення суду мотивоване відсутністю з боку відповідача доказів оплати вартості спожитої теплової енергії у встановлений договором строк, згідно отриманих рахунків.

Не погодившись з рішенням суду відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 12.12.2013р.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом не був врахований той факт, що в приміщенні відповідача був встановлений лічильник теплової енергії, згідно якого відбувалась оплата за спожиту теплову енергію. Сторонами складалися двосторонні акти. Крім того, скаржник зазначає, що заборгованість була сформована без урахувань показань вузла обліку теплової енергії.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі та зазначив, що відповідач не користувався тепловою енергією з листопада 2010р.. шляхом закриття вентеля теплоподачі В жовтні 2012р. теплопостачання було відновлене. Представник позивача провів обстеження приладу обліку, про що був складений відповідний акт. Від позивача актів та рахунків про оплату теплової енергії не отримував за період з листопада 2010р. по квітень 2012р. включно не отримував і позивач жодних претензій щодо неоплати не пред'являв.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні зазначили, що відповідно до п.5.1. Договору, споживач, який має комерційні прилади обліку теплової енергії щомісячно подає звіт про фактичне споживання теплової енергії. Оскільки за спірний період відповідач не надавав акти споживання теплової енергії то позивач здійснив нарахування розрахунковим способом, що передбачено додатком №1 до Договору та пунктами 2.2., 5.2 Договору. Відповідач щомісячно отримував акти та рахунки але не підписував їх і не оплачував. Докази отримання актів та рахунків у позивача відсутні. Просять рішення суду залишити в силі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

02.09.2008р. між Комунальним підприємством "Телоенерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецінвестпроект" (споживач) укладено договір № 256 на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання, предметом якого є відпуск теплової енергії споживачу по його об'єктах, розміщених за адресою вул. Поля,2 прим. 120 поз.10-26 від джерела теплопостачання вул. Ломана, 4а.

Згідно п. 2.1. Договору Постачальник надає Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору з дотриманням споживчих властивостей, якісних показників і режимів.

Згідно розділу 6 Договору, ціна одиниці теплової енергії (1Гкал) згідно тарифів, затверджених Рішенням органів місцевого самоврядування від 25.02.2008 року № 450 складає (разом з ПДВ) - 414,40 грн.

Споживач щомісячно здійснює оплату за теплову енергію у розмірі 80% від планового місячного нарахування; Споживач зобов'язаний щомісячно, до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим, отримати рахунок зав фактично надані послуги. Кінцевий розрахунок Споживач здійснює до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування або через касу Постачальника ( п.п. 7.1, 7.2 Договору).

Відповідно до п.8.3. договору, за несвоєчасне внесення оплати за спожиту теплову енергію - сплата пені у розмірі 1% від пред'явленої до оплати суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов'язання Споживачем, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за договором №256 від 02.09.2008р. за період з листопада 2010р. по листопад 2012р. включно в розмірі75 807 грн. 99 коп., 3% річних в сумі 2654 грн. 39 коп. та пені - 3220 грн. 95 коп.

На підтвердження позову надав щомісячні акти здачі-приймання теплової енергії та рахунки на оплату.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарський суд виходив з того, що відповідачем не надано ні заперечень проти позову ні доказів оплати заявленої суми, оскільки відповідач в судове засідання не з'являвся, а повідомлення про час і місце розгляду справи, направлені на адресу відповідача поверталися за закінченням терміну зберігання.

Заявник апеляційної скарги, додаючи до неї додаткові докази зазначив, що не міг їх своєчасно надати суду першої інстанції, оскільки не був повідомлений ні про направленням позову до суду ні про судові засідання. Про наявність рішення йому стало відомо від виконавчої служби у зв'язку з отриманням постанови.

Колегія суддів вважає, що заявник не міг надати дані докази суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а тому приймає надані відповідачем докази.

Відповідачем надано Акт приймання вузла обліку на комерційний облік від 19.02.2010р.. який підписаний представниками Держенергонагляду, ДП «Дніпростандартметрологія», КП «Теплоенерго», «Приборсервіс» та «Дніпроспецінвечтпроект». Акт затверджений директором КП «Теплоенерго». З акту вбачається, що було проведено огляд засобу вузла комерційного обліку витрат теплової енергії встановленого по вул.. Поля, 2 та встановлено, що він відповідає правилам обліку відпуску та використання теплової енергії. На підставі цього абонент (відповідач) здав, а позивач прийняв на комерційний облік вузол обліку витрат теплової енергії з 19.02.2010р. по 26.11.2013р.

Згідно акту використаної теплової енергії за період з 1 по 25 жовтня 2010р. відповідачем спожито 0,689 Гкал теплової енергії. Покази лічильника на час складання акту - 7,266. Акт підписаний представниками сторін.

09.10.2012р. представником позивача проведено обстеження вузла обліку теплової енергії відповідача, встановлено за адресою вул.. Поля, 2. За результатами огляду зроблено висновок, що прибор в робочому стані та запропоновано вести журнал обліку теплової енергії, своєчасно надавати звітність і попереджено про відповідальність за схоронність пломб.

Представниками сторін 02.11.2012р. складено та підписано акт про споживання відповідачем теплової енергії за період з 01 по 31 жовтня 2012р., з якого вбачається, що відповідачем спожито 0 Гкал теплової енергії, а покази лічильника складають 7,266.

Таким чином встановлено, що відповідач з листопада 2010р. по листопад 2012р. теплову енергію не споживав, що підтверджується показами лічильника. При цьому від представника позивача встановлено, що споживання теплової енергії поза вузлом обліку не можливе. При огляді вузла обліку 09.10.2012р. було встановлено, що пломби не порушені.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2.2. Договору, кількість теплової енергії, яка передається споживачу у відповідний період визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів…

Пунктом 2.3. Договору сторони обумовили, що при наявності приладів обліку щомісячні нарахування за спожиту теплову енергію виконуються за їх показаннями, зафіксованими в двосторонніх актах.

Таким чином договором встановлено, що за наявності приладу обліку розрахунок спожитої теплової енергії здійснюється саме за його показами.

Як вбачається з матеріалів справи, з дня укладання договору і до 10.02.2010р. (день прийняття позивачем на облік лічильника) кількість спожитої теплової енергії визначалася розрахунковим методом, згідно п.2.2. договору і відповідно до Додатку № 1. А зо дня встановлення лічильника кількість спожитої теплової енергії вираховувалась і повинна була розраховуватись відповідно до його показів.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату

теплопостачальній організації за фактично отриману теплову

енергію.

Дана норма зобов'язує споживача здійснювати оплату саме за спожиту ним теплову енергію.

Матеріалами справи достеменно встановлено, що відповідач за період заявлений позивачем теплову енергію не споживав.

Встановлено також, що відповідач в порушення п.5.1. Договору не надавав постачальнику щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця звіт про фактичне споживання теплової енергії.

Ні договором ні законодавчими актами не передбачено право позивача здійснювати розрахунок кількості спожитої теплової енергії розрахунковим методом у разі не надання звіту про фактично використану теплоенергію за показами вузла обліку.

Посилання позивача на пункти 2.4., 3.2.4., 5.2. Договору не можуть бути підставою для проведення нарахування розрахунковим методом з наступних підстав.

Пункт 2.4. регулює порядок зміни планових показників споживання теплової енергії, які враховуються при розрахунку кількості спожитої теплової енергії розрахунковим методом і наведені в Додатку № 1.

Пункт 3.2.4. Договору зобов'язує споживача узгоджувати з постачальником нові підключення та відключення і переобладнання тепловикористовуючих установок.

І лише п.5.2. надає постачальнику право визначати обсяг спожитої теплової енергії розрахунковим способом але тільки у разі невідповідності комерційних приладів обліку їх експлуатаційним вимогам,

Позивачем не доведено та в матеріалах справи відсутні докази невідповідності вузла обліку експлуатаційним вимогам. Навпаки. підтверджується його відповідність.

За таких обставин, оскільки за стягуваний позивачем період теплова енергія відповідачем не споживалась, позивачем не доведено його право на визначення кількості теплової енергії розрахунковим методом у разі не надання звіту про фактично спожиту теплову енергію за наявності вузла обліку, який відповідає експлуатаційним вимогам то позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необгрунтованістю. У зв'язку з відсутністю основного боргу не підлягають задоволенню й вимоги про стягнення пені та 3% річних

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецінвестпроект" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2013р. у справі №904/8460/13 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Повний текст постанови складено 06.10.2014р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Л.В. Чоха

---

Л.О.Чимбар