Ухвала

від 01.10.2014 по справі 6-26690св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

01 жовтня 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів:Попович О.В.,Савченко В.О., Ступак О.В.,Штелик С.П.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Малотур'янської сільської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про скасування рішення сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання незаконним та скасування договору дарування земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_6 та касаційною скаргою Малотур'янської сільської ради на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Малотур'янської сільської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про скасування рішення сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання незаконним та скасування договору дарування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 отримано державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,500 га та 0,4148 га відповідно, які розташовані в урочищі "Біля телевишки" за межами населеного пункту АДРЕСА_1. Зазначав, що вказані земельні ділянки накладаються на земельну ділянку, яка передана йому у власність на підставі розпорядження Долинської районної державної адміністрації від 12 грудня 2008 року № 426.

Також позивач вказував на те, що рішення про передачу відповідачам у власність земельних ділянок сільською радою не приймалось, а тому державні акти на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_7 видані незаконно.

З огляду на зазначене просив позов задовольнити.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано недійсними: державний акт про право власності на землю серії ІФ б/н від 08 листопада 2002 року, виданий на ім'я ОСОБА_7; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 014420 від 26 квітня 2011 року, виданий на ім'я ОСОБА_7; державний акт про право приватної власності на землю серії ІФ б/н від 08 листопада 2002 року, виданий на ім'я ОСОБА_8; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 014422 від 26 квітня 2011 року, виданий на ім'я ОСОБА_8

Визнано незаконним та скасовано договір дарування земельної ділянки ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 від 13 травня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за № 804.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2014 року рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2014 року скасовано.

Ухвалено в справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі заявники, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2014 року скасувати, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2014 року залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсними та скасування державних актів про право власності на землю, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про передачу земельних ділянок відповідачам ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Малотур'янською сільською радою не приймалися, відтак державні акти про право приватної власності на землю видані на ім'я відповідачів незаконно.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки згідно із яким ОСОБА_8 подарувала земельну ділянку ОСОБА_9, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена вимога є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним державного акту, а тому також підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у справі нове рішення про відмову в позові, виходив з того, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами факт накладення належних відповідачам земельних ділянок на земельну ділянку ОСОБА_6 а також з того, що оспорюваним договором дарування не порушено право власності останнього на земельну ділянку.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Судами встановлено, що на підставі розпорядження Долинської районної державної адміністрації від 12 грудня 2008 року № 426, позивачу ОСОБА_6, належить земельна ділянка площею 0,1392 га, розташована в урочищі "Біля телевишки" за межами населеного пункту АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 2622083000:02:003:0106.

08 листопада 2002 року, на ім'я ОСОБА_8 був виданий державний акт про право приватної власності на землю серії ІФ б/н, відповідно до якого ОСОБА_8 отримала у власність земельну ділянку площею 0,500 га у АДРЕСА_1.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 014422 від 26 листопада 2011 року відповідач ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 0,500 га, розташованої в урочищі "Біля телевишки" за межами населеного пункту АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 2622083000:02:003:0413.

08 листопада 2002 року, на ім'я ОСОБА_7 був виданий державний акт про право приватної власності на землю серії ІФ б/н, відповідно до якого ОСОБА_7 отримав у власність земельну ділянку площею 0,4148 га у АДРЕСА_1.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 014420 від 26 листопада 2011 року відповідач ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0,4148 га, розташованої в урочищі "Біля телевишки" за межами населеного пункту АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 2622083000:02:003:0414.

У вказаних вище державних актах підставою передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вказано рішення Малотур'янської сільської ради від 19 квітня 1994 року.

Проте, як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу двадцять п'ятої сесії Малотур'янської сільської ради ХХІ скликання від 19 квітня 1994 року, питання про передачу відповідачам у власність земельних ділянок на сесії не розглядалось та сільською радою відповідних рішень з цього приводу не приймалось.

13 травня 2013 року ОСОБА_8 подарувала належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 2622083000:02:003:0413 ОСОБА_9, договір дарування земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за № 804.

Вважаючи, що оформленням на ім'я відповідачів Державних актів на право власності на земельні ділянки було порушено його права як власника земельної ділянки, ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені у статті 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини другої вказаної статті власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗКnau://ukr/2768-14/ шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

Відповідно до ч.1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановивши, що права позивача як власника земельної ділянки відповідачами порушені не були, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Наведені в касаційних скаргах доводи фактично зводяться до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду апеляційної інстанції по їх оцінці.

За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що рішення апеляційного суду Івано-Франківської області відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 та касаційну скаргу Малотур'янської сільської ради відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна Судді:О.В. Попович В.О. Савченко О.В. Ступак С.П. Штелик