Постанова

від 30.09.2014 по справі 914/1842/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа № 914/1842/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Желік М.Б.

при секретарі Карпенко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Колективного підприємства "Юрій", м. Львів б/н від 08.08.2014 року (вх. № 01-05/3776/14 від 12.08.2014 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2014 року

у справі № 914/1842/14

за позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Колективного підприємства "Юрій", м. Львів

про: зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку, за адресою: м. Львів, вул. Лінкольна,6а, кадастровий номер 4610137500:05:002:0021.

За участю представників сторін:

від прокуратури : Яворський Я.Т. -старший прокурор;

від позивача: Кузик Ю.І.-представник на підставі довіреності № 1.7 вих.-43 від 26.05.2014 року;

від відповідача: Кожушко Л.В.- представник на підставі довіреності б/н від 26.06.2014 року;

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 29.07.2014 року у справі № 914/1842/14 (суддя Запотічняк О.Д. ) позовні вимоги Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах Львівської міської ради, до Колективного підприємства "Юрій", про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку, за адресою: м. Львів, вул. Лінкольна,6а, кадастровий номер 4610137500:05:002:0021 задоволено повністю. Зобов'язано Колективне підприємство "Юрій" звільнити земельну ділянку, за адресою: м.Львів, вул. Лінкольна,6а, кадастровий номер 4610137500:05:002:0021. Стягнуто з Колективного підприємства "Юрій" в дохід Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 29.07.2014 року у справі № 914/1842/14, відповідач - Колективне підприємство "Юрій", м. Львів - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, у своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповноту дослідження обставин справи. Зокрема апелянт зазначає про те, що відповідно до договору від 30.04.2014 р. про задоволення вимог іпотекодержателя, Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель приймає у власність за умовами, визначеними цим Договором нежитлове приміщення, площею 101,7 м 2 , розташоване за адресою АДРЕСА_1. Дане нежитлове приміщення знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610137500:05:002:0021. В порядку ст. 120 ЗК України право на цю ділянку перейшло ОСОБА_5. Право користування земельної ділянки, на якій знаходиться нежитлове приміщення, не було оформлено користувачу КП «Юрій» внаслідок зволікання та неправомірної відмови зі сторони Львівської міської ради, право на користування земельною ділянкою переходить до нового набувача будівель.

Суд першої інстанції зобов'язав відповідача звільнити земельну ділянку, у тому числі в тій її частині, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, належний ОСОБА_5. Окрім того, апелянт зазначає про те, що вважає себе неналежним відповідачем у справі. Право на користування земельною ділянкою було надано відповідачу Рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Львова від 14.08.1990 року № 357, яким було дозволено експлуатація відкритої автостоянки самоохорони по АДРЕСА_2 до часу формування зони відпочинку районного призначення без права будівництва будь-яких споруд. Висновками Управління архітектури Департаменту містобудування ЛМР про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою від 12.03.2011 року № 5-1977/2401 та управління Держкомзему у м. Львів від 21.10.2011 р. № 40/01-15/5209 погоджувалось надання земельної ділянки в тимчасове користування КП «Юрій» для обслуговування стоянки. Відтак, як зазначає апелянт, останній не здійснював самовільного зайняття земельної ділянки. Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 18.06.2012 року у справі № 5021/2803/2011, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2014 року скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/1842/14 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів- Марка Р.І. та Кузя В.Л..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.14 р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 26.08.14 р..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.14 року, у зв'язку із перебуванням судді Кузя В.Л. у відпустці, у склад колегії для розгляду справи №914/1842/14 господарського суду Львівської області введено замість судді Кузя В.Л.- суддю Желіка М.Б..

Ухвалою суду від 26.08.14 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

16.09.14 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 30.09.14 року.

Представникам роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.

Представники прокуратури та позивача в судове засідання 30.09.14 року з'явились, проти апеляційної скарги заперечили, рішення суду першої інстанції вважають законним та обгрунтованим, просили залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Окрім того, прокурором подані письмові додаткові пояснення по даній справі. (вх. № 01-04/5540/14 від 30.09.14 року)

Представник скаржника в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у ній, надав усні пояснення по суті спору.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, 01.02.2007 р. між Львівською міською радою (орендодавець) та Колективним підприємством "Юрій" (орендар) укладено зміни до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого у Львівській міській раді 30.12.2005р. за № Ш-465 та Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 28.02.2006р. за №04:06:438:00459.

Згідно даних змін до договору орендодавець передав а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4610137500:05:002:0021, загальною площею 0,5553га за адресою: м.Львів, вул. Лінкольна,6а, для обслуговування автостоянки.

Відповідно до п. 8 змін до договору, його було укладено строком на 5 років до 20.10.2010 р..

Згідно із ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічне положення міститься у договорі в розділі "Зміна умов договору і припинення його дії". Відповідно до ч.1-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", до закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до п. 8 Змін до договору сторони погодили, що орендар має переважне право на поновлення дії договору на новий строк та для цього повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В той же час ч.4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Суд першої інстанції підставно врахував вимоги постанови Пленуму Вищого господарського суду України у своїй постанові від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", згідно із якою судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Оскільки зміни до договору оренди укладено строком до 20.10.2010 року, скаржник міг реалізувати своє переважне право на поновлення договору тільки за умов наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Таке рішення не приймалось, доказів звернення скаржника у встановлені договором строки з відповідною пропозицією до позивача про продовження строку дії договору не подавалось. Як вбачається із матеріалів справи, скаржник звертався до Львівської міської ради з заявами про продовження строку дії договору в листопаді 2011року, тобто після закінчення строку дії договору. Бездіяльність позивача по розгляду цих заяв скаржник не оскаржував.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Окрім того, обов'язок орендаря повернути земельну ділянку орендодавцеві після припинення дії змін до договору закріплено сторонами в п. 21 змін до договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів повернення земельної ділянки не подавалось, скаржник на цю обставину не посилався.

Окрім того, колегія суддів зазначає про те, що та обставина, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке перебуває у власності фізичної особи ОСОБА_5, підставно не була взята до уваги судом першої інстанції, оскільки спір виник у зв'язку з невиконанням саме КП "Юрій" своїх зобов'язання що виникли у зв'язку з припиненням дії Змін до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:05:002:0021, загальною площею 0,5553га за адресою: м.Львів, вул. Лінкольна,6а. Позовні вимоги стосувались тієї земельної ділянки і тієї площі, яка передавалась скаржнику за договором оренди і щодо якої у нього існує обов'язок по її поверненню. У зв'язку із цим скаржник безпідставно посилається на технічну неможливість виконання судового рішення. Звільнення спірної земельної ділянки не позбавляє ОСОБА_5 належних їй прав власника на нерухоме майно розташоване на даній земельній ділянці.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2014 р. у справі № 914/1842/14 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1 .Апеляційну скаргу Колективного підприємства "Юрій" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2014 р. у справі № 914/1842/14 - без змін.

2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 06.10.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.