Ухвала

від 22.09.2014 по справі 6-31939зп14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

22 вересня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д. суддів: Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є., Черненко В.А. розглянувши заяву ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_2, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року у справі за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю та договору купівлі-продажу земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року заступник прокурора м. Києва звернувся до суду з указаним позовом, в якому, посилаючись на вимоги ст. ст. 14, 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» ст. ст. 51, 52, 118, 152 ЗК України, просив визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради № 878/1934 від 9 липня 2009 року «Про передачу громадянці ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1»; визнати недійсним державний акт, виданий ОСОБА_3, на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 912734, зареєстрований 24 вересня 2009 року головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02256; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га (кадастровий номер 8000000000:78:306:0028), вартістю 372 563 грн 54 коп., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 5 лютого 2010 року за реєстровим № 64; відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:78:306:0028, вартістю 372 563 грн 54 коп., за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року, позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 878/1934 від 9 липня 2009 року «Про передачу громадянці ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1».

Визнано недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 912734, зареєстрований 24 вересня 2009 року головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02256.

Визнано недійсним укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 10 га (кадастровий номер 8000000000:78:306:0028), вартістю 372 563, 54 грн., посвідчений 5 лютого 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 64.

Ухвалено відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:78:306:0028, вартістю 372 563 грн 54 коп., за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали суду касаційної інстанції з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема ст. ст. 16, 203, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 118, 123, 152 ЗК України, ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Заявник, на підтвердження викладених у заяві доводів, додала ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2012 року та від 14 лютого 2012 року, постанову Вищого адміністративного суду України від 8 червня 2011 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2014 року, від 30 травня 2013 року, рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2012 року, постановлені за результатом розгляду, на його думку, аналогічних справ, де по-іншому застосовані ті самі норми матеріального права.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Виходячи з роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353 - 360 ЦПК України», під судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, можуть бути рішення :

· Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

· Вищого адміністративного суду України;

· Вищого господарського суду України;

· Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України, ухвалених як судом касаційної інстанції;

· Апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» від 22 лютого 2007 року № 697-V.

Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. ОбовбѕЅязковим є те, щоб цими рішеннями, що набрали законної сили, був вирішений спір по суті та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовані одні й ті самі норми матеріального права.

Згідно із п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 30 вересня 2011 року «Про судову практику застосування статей 353-360 ЦПК України» під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою збѕЅясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зі змісту доводів, наведених заявником, в обґрунтування заяви та наданих нею копій ухвал, постанови та рішення судів касаційних інстанцій вбачаються ознаки, які полягають в тому, що в одному випадку суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що позов заявлено не стороною договору купівлі - продажу, а спірна земельна ділянка, яка була предметом оспорюваного правочину, вибула з володіння власника у зв'язку з порушенням земельного законодавства, однак вимоги по ст. 388 ЦК України позивачем заявлені не були; а в іншому - до висновку про визнання державного акту недійсним, оскільки його було видано на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що є незаконним, а тому і укладений в подальшому договір купівлі - продажу земельної ділянки є недійсним, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року у зв'язку з неоднаковим застосуванням судами ст. ст. 16, 203, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 118, 123, 152 ЗК України, ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Колегія суддів дійшла висновку, що справа підлягає допуску до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю та договору купівлі-продажу земельної ділянки за заявою ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_2, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.Д. Луспеник

Судді: А.О. Лесько

С.Ф. Хопта

М.Є. Червинська

В.А. Черненко