Ухвала
від 01.10.2014 по справі 6-28336св14
ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

іменем україни

01 жовтня 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ситнік О.М.,

суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов'язання знести паркан; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Нересницької сільської ради Закарпатської області, Закарпатської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа - Міськрайонне управління земельних ресурсів в м. Тячеві та Тячівському районі, про визнання незаконними рішень сільської ради та їх скасування, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, заборону вчиняти дії та визнання бетонної огорожі твердою межовою спорудою, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання знести паркан.

ОСОБА_4 заявила зустрічний позов до ОСОБА_3, Нересницької сільської ради Закарпатської області, Закарпатської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа - Міськрайонне управління земельних ресурсів в м. Тячеві та Тячівському районі, про визнання незаконними рішень сільської ради та їх скасування, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, заборону вчиняти дії та визнання бетонної огорожі твердою межовою спорудою.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 березня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано залізобетонну огорожу, побудовану на попередній межі між земельною ділянкою, кадастровий номер 21214484801:04:005:0074, по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, та земельною ділянкою, кадастровий номер 2124484801:04:005:0036, АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4, твердою межовою спорудою. У решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3 523 грн - Ѕ вартості експертизи.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 11 червня 2014 року зазначене судове рішення в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано рішення Нересницької сільської ради від 17 листопада 2011 року № 251 в частині надання дозволу на виготовлення державного акта ОСОБА_3 з внесенням змін до конфігурації земельної ділянки.

Визнано незаконним і скасовано рішення Нересницької сільської ради від 16 березня 2012 року № 370 в частині затвердження нової технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд та надання у власність цієї земельної ділянки площею 0,1133 га.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 червня 2012 року серії ЯК № 332155, яким посвідчено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1133 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1, кадастровий номер 2124484801:04:005:0074, та скасовано його державну реєстрацію.

У решті позову ОСОБА_4 відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеній нормі ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що рішенням 21 сесії 5 скликання Нересницької сільської ради від 21 січня 2009 року № 545 затверджено технічну документацію із землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянкою площею 1,006 га для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_3.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_5 24 березня 2009 року було видано державний акт серії ЯЕ № 430248 на право власності на земельну ділянку площею 0,1006 га для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_3.

Після смерті 06 квітня 2010 року ОСОБА_5 спадкоємцем її майна згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 29 жовтня 2010 року є ОСОБА_6, який успадкував належну ОСОБА_5 на праві власності земельну ділянку, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, загальною площею 0,1006 га та житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_3 у с. Нересниця, на підставі яких ОСОБА_6 виготовив державний акт від 10 травня 2011 року серії ЯЛ № 105918 на право власності на земельну ділянку площею 0,1006 га для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_3 (а. с. 104 т. 1) і набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_3, що стверджується витягом про державну реєстрацію прав, виданим Тячівським районним підприємством технічної інвентаризації від 09 листопада 2010 року (а. с. 100 т. 1).

У подальшому, згідно з укладеними договорами дарування від 27 червня 2011 року ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар вищевказану земельну ділянку і розташований на ній будинок (а. с. 17-19 т. 2). На підставі даного договору ОСОБА_4 виготовила державний акт від 23 лютого 2012 року серії ЯЛ № 775567 на право власності на земельну ділянку площею 0,1006 га для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_3 з кадастровим номером 2144484801:04:005:0036 (а. с. 18 т. 1).

Вищевказаний державний акт та договір дарування, на підставі якого його видано, є чинними.

Суміжним землекористувачем ОСОБА_4 є ОСОБА_3, якій рішенням 4 сесії 6 скликання Нересницької сільської ради від 25 березня 2011 року № 102 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1069 га для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а. с. 169 т. 1).

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 10 червня 2011 року видано державний акт серії ЯЛ № 749262 на право власності на земельну ділянку площею 0,1069 га для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, з кадастровим номером 2124484801:04:005:0074 (а. с. 63 т. 2).

У матеріалах справи немає жодних відомостей про те, що вищевказані рішення та державний акт є нечинними чи скасованими.

Також установлено, що ОСОБА_3 13 жовтня 2011 року звернулася до Нересницької сільської ради із заявою, в якій просила надати згоду на зміну конфігурації вказаної земельної ділянки та подальше виготовлення нового державного акта у зв'язку з виявленням технічної помилки (а. с.197 т. 1).

За результатами розгляду даної заяви рішенням 8 сесії 6 скликання Нересницької сільської ради від 17 листопада 2011 року № 251 було надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення нового державного акта на право власності на земельну ділянку з внесенням змін до конфігурації земельної ділянки (а. с. 167 т. 1).

Рішенням 10 сесії 6 скликання Нересницької сільської ради від 16 березня 2012 року № 370 затверджено технічну документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1133 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а. с. 191 т. 1).

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 14 червня 2012 року видано державний акт серії ЯК № 332155 на право власності на земельну ділянку площею 0,1133 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2124484801:04:005:0074 (а. с. 10, 11 т. 1).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 частково, суд першої інстанції виходив із того, що фактичне розмежування земельних ділянок проходить по існуючій огорожі, при співставленні держаних актів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у відповідності до доданих матеріалів, а саме: відповідно до контрольних замірів на земельних ділянках виявлено, що дані земельні ділянки в системі геодезичних координат не накладаються одна на одну. При споруджені огорожі суміжними землевласниками межові знаки були порушені, в результаті чого існуюча бетонна огорожа розміщена частково на земельній ділянці ОСОБА_3, а частково - на земельній ділянці ОСОБА_4

З огляду на наведне суд дійшов висновку про те, що побудований паркан слід залишити твердою межовою спорудою.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що чинним земельним законодавством не передбачена можливість вносити зміни (щодо площі та конфігурації) до вже сформованої земельної ділянки, на яку виготовлено і видано державний акт, який не було скасовано в установленому законодавством порядку; вказане свідчить, що оспорювані рішення органу місцевого самоврядування не грунтуються на вимогах закону. Ухвалення сільською радою спірних рішень і видача на їх підставі державного акта без скасування (визнання нечинним/недійсним) попереднього рішення та державного акта, за висновком апеляційного суду, фактично свідчить про повторну приватизацію однією особою земельної ділянки по одному й тому самому виду використання, що прямо заборонено ч. 4 ст. 116 ЗК України.

Також апеляційний суд виходив із того, що внаслідок прийняття спірних рішень та видачі на їх підставі ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку від 18 червня 2012 року площею 0,1133 га, така частково накладається на земельну ділянку ОСОБА_4, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 57 (а. с. 233-243 т. 1), з якого слідує, що фактичні зовнішні межі земельної ділянки ОСОБА_3 не відповідають плану меж земельної ділянки, відображеної у її державному акті.

При цьому посилання експерта на те, що при спорудженні огорожі суміжними землевласниками межові знаки були порушені, в результаті чого існуюча бетонна огорожа розміщена частково на земельній ділянці ОСОБА_3, апеляційним судом було відхилено як таке, що не відповідає матеріалам справи, оскільки ОСОБА_4 залізобетонна огорожа була споруджена на належній їй земельній ділянці, площа якої з 2009 року (часу приватизації ОСОБА_5) і до сьогодні є незмінною. Така обставина, за висновком апеляційного суду, спростовує факт захоплення ОСОБА_4 частини земельної ділянки ОСОБА_3 та факт будівництва ОСОБА_4 залізобетонної огорожі на земельній ділянці ОСОБА_3, яку остання одержала пізніше і без погодження меж такої з ОСОБА_4

З такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ч. 1 ст. 126 ЗК України).

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно із ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

Результат аналізу зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що, вирішуючи питання про недійсність державного акта на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки обставини щодо дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення внаслідок видачі такого акта прав особи, яка звернулась за захистом, щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 214, 215, 316 ЦПК України наведеного вище в повні мірі не врахував.

Так, вказуючи на порушення п. п. 1.12, 1.13, 1.14 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, з огляду на порушення при виготовленні державного акта ОСОБА_3, а саме: відсутність погодження межі земельної ділянки ОСОБА_3 з відповідачкою ОСОБА_4 (або ж попередніми власниками чи користувачами суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_3), апеляційний суд не звернув уваги на те, що межі земельної ділянки, що на даний час належить ОСОБА_4, позивачкою ОСОБА_3 погоджувались 15 грудня 2008 року з колишнім землекористувачем ОСОБА_5 (а. с. 58).

Згідно із зазначеним актом від 15 грудня 2008 року встановлення і погодження меж земельної ділянки ОСОБА_5 та актом передачі межових знаків межові знаки були розташовані по периметру земельної ділянки. Про наявність на той час огорожі акти інформації не містять.

У подальшому, під час переоформлення прав на земельну ділянку з ОСОБА_5 на ОСОБА_6, та з ОСОБА_6 на ОСОБА_4 складались лише протоколи відновлення меж земельної ділянки та акти передачі межових знаків (а. с. 95, 223) від 10 листопада 2010 року та від 08 листопада 2011 року відповідно, які не погоджувались із ОСОБА_3 У протоколах зазначено, що відновлення відбулось згідно з межами, встановленими раніше. Про наявність огорожі на час відновлення меж в актах також не зазначено.

Відповідно до акта передачі межових знаків на збереження ОСОБА_3 від 14 липня 2011 року, що складався в межах виготовлення технічної документації зі зміни конфігурації земельної ділянки, межі земельної ділянки проходять по існуючій огорожі (а. с. 171).

Між тим, зазначаючи про порушення вимог Інструкції під час виготовлення спірного акта 2012 року, апеляційний суд зазначеним доказам оцінки не надав, не врахував, що погодження меж, щодо яких складався протокол постійної комісії з питань навколишнього природного середовища від 24 листопада 2010 року № 2, стосується первісного акта на право власності від 06 червня 2011 року (а. с. 202), законність видачі якого не є предметом спору в даній справі; акт передачі межових знаків від 14 липня 2011 року, яким визначено межі по існуючий огорожі, залишив поза увагою, в який спосіб відсутність погодження межі земельної ділянки ОСОБА_3 відповідачкою ОСОБА_4 порушує права останньої як землекористувача апеляційний суд не встановив та висновків про наявність підстав для часткового задоволення вимог ОСОБА_4 дійшов передчасно.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

У силу положень ст. 147 ЦПК України висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтоватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Між тим зазначена вимога процесуального закону залишена поза увагою судами як першої, так і апеляційної інстанцій.

Так, відповідно до висновку експертизи від 18 вересня 2012 року № 151/12, складеного за заявою ОСОБА_3 експертом ОСОБА_7, загальна площа самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_3 з боку землекористувача ОСОБА_5 становить 23 кв. м.

Відповідно до висновку судово-будівельної технічної експертизи від 22 листопада 2013 року № 57 (а. с. 238-239), що призначалась в межах даної справи судом, фактичні зовнішні межі земельної ділянки ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_1 не відповідають плану меж земельної ділянки, відображеному у державному акті серії ЯК № 3321155.

У результаті зміни лінійних розмірів та конфігурації земельної ділянки ОСОБА_3 змінилася і її площа, зокрема, така зменшена зі сторони земельної ділянки ОСОБА_4 на 0,0008 га та 0,0003 га; збільшена на 0,0001 га; зменшена зі сторони ОСОБА_8 на 0,0009 га і збільшена за рахунок суміжних землекористувачів на 0,0015 га, тому земельна ділянка, яка є у фактичному користуванні ОСОБА_3, є фактично зменшеною відносно державного акта і складає 0,1129 га замість 0,1133 га.

Земельні ділянки по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 були винесені в натурі із встановленням межових знаків, однак при спорудженні огорожі суміжними землевласниками межові знаки були порушені, в результаті чого існуюча бетонна огорожа розміщена частково на земельній ділянці ОСОБА_3 протягом 49,99 м та частково на земельній ділянці ОСОБА_4 протягом 11,34 м.

Експертне дослідження містить чіткі висновки щодо фактичного землекористування між сторонами та відсутності накладень між земельними ділянками в системі геодезичних координат.

Між тим, вирішуючи спір та оцінюючи зазначений експертний висновок, суди дійшли протилежних висновків щодо наявності обставин, які мають значення для вирішення даної справи, фактичні обставини не встановили.

Так, суд першої інстанції, встановивши відсутність документальних накладень земельних ділянок та фактичне зменшення ділянки ОСОБА_3 зі сторони ділянки ОСОБА_9, дійшов висновку про відсутність порушень прав ОСОБА_3 У свою чергу, на підставі тих самих доказів апеляційний суд встановив накладення земельної ділянки ОСОБА_10 на ділянку ОСОБА_3

Наведені порушення процесуального закону не можуть бути усунені в процесі касаційного перегляду.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11 червня 2014 року та рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М. Ситнік

Судді: Є.П. Євграфова

В.І. Журавель

І.М. Завгородня

Ю.Г. Іваненко

СудВищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Дата ухвалення рішення01.10.2014
Оприлюднено09.10.2014
Номер документу40795504
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —6-28336св14

Ухвала від 01.10.2014

Цивільне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Ситнік О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні