Рішення

від 03.10.2014 по справі 701/1791/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 жовтня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.

при секретарі МАРЧИШАКУ Ю.М.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду від 9 листопада 2012 р., -

в с т а н о в и л а :

03.07.2012 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, мотивуючи наступним. На підставі Державного акта серії IV-ЗК № 009761 від 29.09.1997 на право приватної власності на землю він є власником земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства, що розташована по АДРЕСА_2 і складається з двох частин площами 0,16 га і 0,34 га. Позивач оформив будівельну документацію та у 1998 р. заклав фундамент житлового будинку на відстані 1 м від межі сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 Однак, відповідач збудував глухий паркан по межі та висадив дерева туї, захопивши при цьому 50 см із земельної ділянки позивача по її довжині, а також з боку вулиці встановленням паркану загородив на 1,5 м ділянку позивача, чим фактично позбавив позивача права власності на частину ділянки та унеможливив її використання для будівництва та обслуговування житлового будинку. Посилаючись на ці обставини, на положення ст.ст. 103, 152, 153 ЗК України щодо захисту прав власника земельної ділянки, позивач просив зобов'язати відповідача усунути йому перешкоди в користуванні зазначеною земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі та пересадки дерев до встановленої межі. Судові витрати просив покласти на відповідача.

ОСОБА_2 03.09.2012 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії. Зазначав, що на підставі Державного акта серії IV-ЗК № 009754 на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення Великобактянської сільської ради від 19.11.1996, він є власником земельних ділянок площами 0,16 га і 0,34 га, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. На ділянці площею 0,16 га, розташованій по АДРЕСА_1, позивач законно звів житловий будинок, з боку фасаду будинку поставив кам'яну огорожу, з інших боків обгородив ділянку металевою сіткою заввишки 1,8 м, встановленою на металевих стовпах, вмурованих у бетонний стрічковий фундамент завширшки 10 см і заввишки 15 см. Між ділянками НОМЕР_2 огорожа була поставлена ще у 1992 р. Відповідач ОСОБА_1 приблизно у 1995-96 рр. заклав на своїй ділянці фундамент до рівня землі, у такому стані фундамент стояв до 2012 р., коли відповідач поновив будівельні роботи. Будівництво ведеться із порушенням будівельних норм, за якими відстань від межі суміжної ділянки до стін будівлі має бути не менше 1 м, тоді як у дійсності відповідач із самого початку будує будинок на відстані 0,52 м від межі, що підтверджується як документально, так і фактом відповідності наявних реально у користуванні сторін ділянок їх параметрам, установленим державними актами. Прохання позивача виконати будівельні роботи відповідно до ДБН відповідач ігнорує, між тим, таке розташування фундаменту, а в перспективі - і будинку, необхідність його обслуговування порушує і порушуватиме права позивача, оскільки тягтиме необхідність використання частини земельної ділянки для обслуговування будинку, породжуватиме безпідставні претензії на частину належної позивачу землі. Посилаючись на ці обставини та на положення ст. 386 ЦК України, ст.ст. 103, 152 ЗК України, позивач просив для уникнення появи перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою зобов'язати ОСОБА_1 внести зміни в забудову фундаменту з метою дотримання відстані від будинку АДРЕСА_2 не менше 1 м до межі суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Ухвалою Берегівського районного суду від 19.10.2012 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним. Рішенням Берегівського районного суду від 09.11.2012 у первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено: зобов'язано ОСОБА_1 внести зміни в забудову фундаменту з метою дотримання відстані від будинку АДРЕСА_2 не менше 1 м до межі суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 107,30 грн. у відшкодування сплаченого судового збору.

ОСОБА_1 порушує в апеляції питання про скасування рішення суду внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права. На думку апелянта, суд безпідставно надав перевагу доказам, поданим протилежною стороною, і не взяв до уваги надані ним докази, що свідчать, зокрема, про захоплення огорожею, встановленою ОСОБА_2, земельної ділянки апелянта щонайменше на 50 см, а фронтальною огорожею - на 1,5 м. Крім того, підпис апелянта на документі щодо погодження межі суміжному землекористувачу є підробленим. Просить первісний позов задовольнити, а в зустрічному - відмовити.

У письмових запереченнях на апеляцію ОСОБА_2 вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін. Крім того, вказуючи, що спірна огорожа та висаджені біля неї туї знаходяться на межі між ділянками з 1998 року, просить застосувати позовну давність щодо вимог первісного позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_3, які апеляцію підтримали, ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_4, які апеляцію не визнали, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства щодо захисту права власності та у відповідній частині нормами законодавства про будівництво, земельного законодавства у редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів.

Особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами та здійснює своє право на захист (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України (2003 р.), ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2 ЦПК України); кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 10 ч.ч. 2, 3, ст. 11 ч. 1, ст.ст. 57-61 ЦПК України). У справі встановлені наступні факти і обставини.

12.08.1997 ОСОБА_2 на підставі рішення Великобактянської сільської ради від 19.11.1996 № 2 був виданий Державний акт серії IV-ЗК № 009754 на право приватної власності на землю на земельні ділянки на території с. Велика Бакта Берегівського району площами 0,16 га і 0,34 га, призначені відповідно для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 36 т. 1). Суду першої інстанції була надана довідка фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 від 30.10.2012 № 10 про те, що технічна документація по встановленню меж належної ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 знаходиться в стадії виготовлення (а.с. 66, 67 т. 1). Оформлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки площею 0,1618 га по АДРЕСА_1, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, було закінчено у 2013 році, 13.02.2013 кадастровий документ було перевірено та внесено до Державного земельного кадастру із кадастровим номером 2120483300:10:001:0010 (а.с. 179-185, 193-208 т. 1).

29.09.1997 ОСОБА_1 на підставі рішення Великобактянської сільської ради від 22.01.1997 був виданий Державний акт серії IV-ЗК № 009761 на право приватної власності на землю на земельні ділянки на території с. Велика Бакта Берегівського району площами 0,16 га і 0,34 га, призначені відповідно для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 35 т. 1). На час розгляду справи судами технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 не була виготовлена, кадастровий номер ділянці не був присвоєний, що стверджується листом Управління Держземагентства у Берегівському районі від 31.02.2013 № 276 (а.с. 192 т. 1) та визнано стороною ОСОБА_1

З указаних Державних актів, з одержаних апеляційним судом копій матеріалів інвентарної справи № 7629 на житловий будинок по АДРЕСА_1, належний ОСОБА_2 (а.с. 128-170 т. 1), будівельного паспорта на забудову земельної ділянки забудовника ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 (а.с. 171-177 т. 1), з інших матеріалів справи вбачається таке:

земельні ділянки по АДРЕСА_2, що призначені для будівництва та обслуговування житлових будинків ОСОБА_2 (НОМЕР_2) і ОСОБА_1 (№ 16), по лінії Б-В, позначеній в обох актах, межують між собою;

будівельний паспорт на забудову земельної ділянки індивідуального забудовника ОСОБА_2 був виготовлений у грудні 1991 року, право власності ОСОБА_2 на житловий будинок було зареєстровано 25.06.2003, будівельний паспорт на забудову земельної ділянки індивідуального забудовника ОСОБА_1 був виготовлений 14.01.1998, будівництво не закінчене;

проектом забудови та планом ділянки ОСОБА_1 зафіксовано розташування запроектованих будівель на ділянці по АДРЕСА_2, відповідно до якого відстань від будівель до межі сусідньої ділянки по АДРЕСА_1 була передбачена в 1 метр;

поряд із цим, у справі є абрис обміру земельної ділянки під будівництво і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2, що його 10.02.1997 склав інженер-землевпорядник Великобактянської сільради ОСОБА_6 та підписав ОСОБА_1, у якому відстань від зображеного в абрисі житлового будинку до межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 зафіксовано у 0,5 метра.

Право власності на землю виникло у ОСОБА_2, а потім і в ОСОБА_1 відповідно до положень ст.ст. 4, 86 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 2, 3, 11-14 Закону України «Про власність», ст.ст. 4, 6, 17, 22, 23 ЗК України (1990 р.), це право, Державні акти на право приватної власності на землю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стосовно один одного не оспорювали. У ОСОБА_2 відповідно до закону виникло і право власності на житловий будинок. Правомірність набуття права власності презюмується (ст. 49 Закону України «Про власність»).

За приписами ст. 375 ЦК України (2003 р.), Законів України «Про основи містобудування» (ст.ст. 5, 8, 16), «Про регулювання містобудівної діяльності» (ст.ст. 9, 26, 27, 34), «Про архітектурну діяльність» (ст.ст. 9, 27), «Про будівельні норми» (ст. 11) у редакції станом на день подачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 негаторних позовів (03.07.-03.09.2012), право на забудову земельної ділянки здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних норм і правил; забудова земельних ділянок здійснюється після виконання вимог, передбачених законом, що дають право виконувати будівельні роботи; державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій є обов'язковими; при здійсненні містобудівної діяльності повинно бути забезпечено урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; забудовник зобов'язаний не включати до завдання на проектування вимог, що суперечать державним нормам, стандартам і правилам, а також не порушувати законні права та інтереси користувачів прилеглих земельних ділянок.

Відповідно до ст.ст. 12-14 ЦК України, особа здійснює свої права та виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається. Власники земельних ділянок: повинні обирати такі способи використання ділянок, при яких власникам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей; зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам сусідніх ділянок використовувати їх за цільовим призначенням; зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них (ст. 103 ЗК України (2001 р.)).

Сторони у 2012 р. зверталися для вирішення спору щодо межі між земельними ділянками до Великобактянської сільської ради, яка розглядала відповідні питання, 13.06.2012 був складений акт обстеження ділянок АДРЕСА_2, який вказував на порушення межі ОСОБА_2, листом сільради від 31.07.2012 № 159, адресованим ОСОБА_2, цей акт був визнаний помилковим, 23.07.2012 був складений новий акт обстеження ділянок, яким було зафіксовано відсутність нестачі землі по жодній ділянці та було рекомендовано виконати геодезичні зйомки ділянок і дотримуватись правил добросусідства (а.с. 5-8, 42-45 т. 1). Тож сторони реалізували своє право на вирішення органом місцевого самоврядування земельного спору щодо меж земельних ділянок (ст. 158 ЗК України), проте, як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_1 не погодився з таким розв'язанням спору.

При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 107 т. 1), яке ухвалою апеляційного суду від 22.02.2013 було задоволене (а.с. 189-191 т. 1). При листі ЛНДІСЕ від 30.04.2013 № 1866 (а.с. 231 т. 1) справу було повернуто до апеляційного суду без виконання ухвали від 22.02.1013 у зв'язку з несплатою вартості експертизи. У судовому засіданні 28.08.2013 ОСОБА_1 повторно заявив клопотання про призначення експертизи вказавши про наявність коштів для її оплати, ухвалою апеляційного суду цього дня було призначено судову будівельно-технічну експертизу, виконання якої було доручено фахівцям ЛНДІСЕ (а.с. 247-250 т. 1). Квитанцією Берегівського відділення АТ «Комінвестбанк» від 11.10.2013 № 0671110057 і листом ЛНДІСЕ від 10.06.2014 № 3036 (а.с. 58 т. 2) стверджується факт оплати ОСОБА_1 вартості виконання судової експертизи в розмірі 17664,00 грн.

З даних, зафіксованих висновком № 3036 судової будівельно-технічної експертизи від 10.06.2014 (а.с. 59-73 т. 2), вбачається, зокрема, наступне:

- бокова огорожа між суміжними земельними ділянками, розташованими по АДРЕСА_2 улаштована із сітки-рабиці, закріпленої на металевих стовпах висотою від 1,89 м до 2,03 м, які в свою чергу встановлені в бетонний фундамент товщиною 10 см та висотою 25 см над рівнем землі; в задній частині огорожа влаштована з сітки-рабиці, закріпленої на залізобетонних стовпчиках висотою близько 1,8 м;

- межа між земельними ділянками відповідно до правовстановлюючих документів є прямою лінією, яка має довжину 89,1 м;

- фактична межа між ділянками проходить по лінії бокової огорожі між ділянками, має довжину 89,15 м, є майже прямою лінією, проте, складається з трьох відтинків довжинами 31,51 м, 32,59 м і 25,05 м та має незначні відхилення від прямої лінії;

- передня мурована огорожа належної ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_2 частково знаходиться на належній ОСОБА_1 земельній ділянці, довжина частини огорожі ділянки по АДРЕСА_1, що знаходиться на ділянці по АДРЕСА_2, становить 0,85 м, ширина цієї частини огорожі становить 0,36 м, площа, зайнята частиною огорожі, становить 0,306 кв. м;

- має місце накладання в плані земельної ділянки, належної ОСОБА_2, на земельну ділянку, належну ОСОБА_1, при цьому:

§ земельна ділянка ОСОБА_2 розташована із заступом за межу із земельною ділянкою ОСОБА_1 і частково знаходиться на ділянці останнього, а саме, у передній частині ділянки АДРЕСА_2 накладається на 5 см, це накладання зводиться до 0 см в задній частині ділянки і має форму багатокутника, близьку до форми трикутника, де довжина сторони в основі умовного трикутника становить 5 см, довгими сторонам є правовстановлююча межа між ділянками (89,1 м) і фактична межа між ділянками (89,15 м), із вершиною у точці сходження довгих сторін, площа такого накладання становить 6,63 кв. м;

§ у межах указаного накладання бокова огорожа між ділянками, що влаштована ОСОБА_2, частково знаходиться на ділянці, належній ОСОБА_1;

§ на земельній ділянці, належній до будинку АДРЕСА_1, на відстані 30-50 см від бокової огорожі із ділянкою, розташованою по АДРЕСА_2, насаджені дерева «туї»;

- на земельній ділянці по АДРЕСА_2 знаходиться стрічковий, бутобетонний, монолітний фундамент будинку довжиною 10,85 м, шириною 10,75 м, висотою над рівнем поверхні землі 0,4 м, стіни будинку не зведені, відстань від фундаменту до межі між земельними ділянками по АДРЕСА_2: до правовстановлюючої межі в передній частині фундаменту АДРЕСА_2 0,56 м, в задній частині фундаменту (вглиб двору) 0,57 м; до фактичної межі (до лінії проходження огорожі) в передній частині фундаменту 0,51 м, в задній частині фундаменту 0,52 м;

- експерт, серед іншого, зробив висновки про те, що:

§ таке розташування фундаменту будинку на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2, є порушенням вимог пункту 3.25* Державних будівельних норм України 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідно до якого на час складення будівельного паспорта відстань від фундаменту до межі сусідньої земельної ділянки повинна становити не менше 1 м;

§ влаштування ОСОБА_2 огорож у вищевказаний спосіб є відхиленням від меж земельної ділянки, зазначених у державному акті, а таке висадження дерев є порушенням норм пункту 5.12. і Таблиці 5.2. ДБН 360-92**, відповідно до яких відстань від дерев до будівель і споруд повинна бути не менше 5 м.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_7 підтвердив та роз'яснив свій висновок. Правова позиція сторін, наявні докази, пояснення експерта, інші матеріали справи в сукупності приводять колегію суддів до наступного.

Безвідносно до того, що лінія проходження межі між земельними ділянками відповідно до державних актів знаходиться на 5 см далі від розташованого на земельній ділянці ОСОБА_1 фундаменту будинку, а лінія фактичного проходження межі по огорожі знаходиться на 5 см ближче до фундаменту, порушення вимог п. 3.25* ДБН 360-92** має місце в будь-якому разі, оскільки не витримується відстань не менше 1 м від найбільш виступної конструкції стіни будинку АДРЕСА_2 до межі земельної ділянки, належної до будинку НОМЕР_2 по цій вулиці.

Фундамент на земельній ділянці ОСОБА_1 розташований з порушенням вищезазначених вимог ДБН 360-92**, факт такого порушення, вчиненого ОСОБА_1, доведений, доводи, якими ОСОБА_1 заперечував відповідну правову позицію позивача за зустрічним позовом, не мають підтвердження доказами та не заслуговують на увагу. Абрис обміру земельної ділянки від 10.02.1997 сам по собі не є достатнім доказом щодо розташування фундаменту будинку стосовно межі земельної ділянки, проте, у сукупності з іншими доказами побічно підтверджує доводи ОСОБА_2 Висновок експерта про те, що на час виготовлення будівельного паспорта на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_2, відстань від будинку до межі ділянки належало витримати не менше 1 метра, що не було дотримано, ОСОБА_1 не спростований. Зі змісту висновку експерта у сукупності з його поясненнями у судовому засіданні випливає, що таке порушення ДБН обмежує передусім ОСОБА_1 в доступі до свого будинку та у догляді за ним, оскільки відстань від стіни будинку до огорожі не дає можливості належним чином забезпечити виконання необхідних ремонтних, будівельних робіт. Водночас виконання таких робіт може тягти необхідність доступу на земельну ділянку, належну ОСОБА_2, для забезпечення виконання робіт, може тягти пошкодження огорожі тощо.

Доведеними є і факти розташування належної ОСОБА_2 частини передньої огорожі будинку площею 0,306 кв. м на земельній ділянці ОСОБА_1 і накладання в плані земельної ділянки, належної ОСОБА_2, на земельну ділянку, належну ОСОБА_1, площею 6,63 кв. м та часткового знаходження у межах указаного накладання бокової огорожі на ділянці, належній ОСОБА_1 Заперечення ОСОБА_2 з цього приводу не відповідають обставинам справи та необґрунтовані.

Попри пояснення ОСОБА_2 про те, що спірна частина передньої огорожі була збудована у 1998 році на ділянці ОСОБА_1 на його прохання і за його допомоги, ОСОБА_1 наполягає на усуненні йому перешкод у користуванні земельною ділянкою та на демонтажі цієї частини огорожі.

Стосовно накладання земельних ділянок у межах 6,63 кв. м колегія суддів констатує таке. Накладання має клиноподібну форму по всій довжині земельної ділянки ОСОБА_1 від 5 см у найширшому місці від АДРЕСА_2 до 0 см в кінці ділянки. Враховуючи конфігурацію і розташування указаної частини ділянки, параметри бокової огорожі між ділянками, пояснення експерта і сторін, є очевидним, що ця частина земельної ділянки як така практично не має господарського значення і по суті не може бути використана ОСОБА_1 із господарською метою. Ця частина ділянки не впливає на умови обслуговування будинку, що зводиться по АДРЕСА_2, а її звільнення від частини огорожі тягло б необхідність повного чи часткового руйнування огорожі, її фундаменту, що є непропорційною, неспівмірною порівняно із порушенням іншої сторони шкодою при тому, що для ОСОБА_1 результат від цього ніяк не був би відчутним. Отже, зафіксовано накладання в плані земельних ділянок, що у контексті та в межах пред'явлених ОСОБА_1 вимог є неістотним і не може кваліфікуватися таким, що реально порушує право позивача за первісним позовом на використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку. Тому і повний або частковий демонтаж огорожі для усунення в цих межах перешкоди у вигляді накладання ділянок в плані не є належним способом захисту права, його застосування не є необхідним для захисту (поновлення) права, не має наслідком такий фактичний захист права ОСОБА_1

Даючи відповідь на питання про способи усунення ОСОБА_1 порушення вимог ДБН, судовий експерт пояснив, що для цього можуть бути застосовані різні інженерно-будівельні, технічні рішення, зокрема, перенесення існуючої стіни фундаменту на відстань не менше 1 м від межі ділянки, перенесення всього фундаменту, влаштування додаткових елементів фундаменту (перегородок, стінок тощо) з відповідним переплануванням, зміною проекту будинку з метою забезпечення розташування стіни майбутнього будинку стосовно межі сусідньої ділянки відповідно до вимог 3.25* ДБН 360-92** і т.ін. Тобто, знесення всього фундаменту не є необхідним, розташування після відповідних змін у проекті та перебудови фундаменту стіни будинку на віддалі не менше 1 м до межі земельної ділянки при тому, що наявна наразі стіна фундаменту залишиться на місці, теж забезпечуватиме дотримання указаних вимог ДБН. Право вибору варіанту усунення порушень належить ОСОБА_1

Особа вправі розраховувати на добросовісне здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов'язків іншими учасниками цивільних правовідносин, на дотримання ними вимог законодавства, частиною якого є державні будівельні стандарти, норми і правила, на дотримання правил добросусідства власників земельних ділянок. У разі порушення особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.ч. 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом, в т.ч., може відмовити у захисті цивільного права та інтересу (ст. 13 ч. 6, ст. 16 ч. 3 ЦК України). Власник земельної ділянки вправі вимагати захисту свого права, в т.ч., відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, усунення перешкод у здійсненні права власності, за наявності для того підстав - шляхом знесення (демонтажу, перебудови) будівлі, споруди, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ст.ст. 386, 391 ЦК України, ст. 90 ч. 2, ст. 152 ч.ч. 1, 2, ч. 3 п. «б», ст. 153 ч. 1, ст. 212 ч.ч. 1, 2 ЗК України).

Виходячи з наведеного та з принципів справедливості і співмірності відповідальності за цивільне правопорушення, колегія суддів вважає, що справу слід вирішити таким чином.

За змістом мотивації позову та вимог, пред'явлених ОСОБА_1 до ОСОБА_2, позивач за первісним позовом виходив з того, що відповідач захопив 45,09 кв. м із земельної ділянки, належної позивачу (0,5 м х 89,10 м = 44,55 кв. м) + (1,50 м х 0,36 м = 0,54 кв. м) і просив усунути йому перешкоди в користуванні зазначеною земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі та пересадки дерев до встановленої межі. Однак, вимоги первісного позову є доведеними лише частково. Встановлено факти розташування належної ОСОБА_2 частини передньої огорожі будинку площею 0,306 кв. м на земельній ділянці ОСОБА_1 і накладання в плані земельної ділянки, належної ОСОБА_2, на земельну ділянку, належну ОСОБА_1, площею 6,63 кв. м. Факту захоплення усіх 45,09 кв. м, зокрема, смуги завширшки 0,5 м по усій довжині земельної ділянки ОСОБА_1, не доведено. За таких обставин, первісний позов слід задовольнити в частині усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні його земельною ділянкою площею 0,306 кв. м (0,679% від площі, щодо якої були заявлені вимоги), що знаходиться під передньою огорожею, встановленою ОСОБА_2, зобов'язавши останнього демонтувати цю частину огорожі.

Беручи до уваги взаємозв'язок підстав та предмету первісного позову, його вимоги щодо перенесення ОСОБА_2 огорожі та пересадку дерев не можна визнати обґрунтованими і доведеними. Оскільки не йдеться про перенесення огорожі, то немає й підстав для пересадки зелених насаджень, що висаджені на земельній ділянці ОСОБА_2 У справі відсутні належні і допустимі докази, які б свідчили, що висадкою цих насаджень порушуються права ОСОБА_1, зокрема, що вони можуть завдати шкоди будівлі, яка зводиться на земельній ділянці ОСОБА_1, з урахуванням також того факту, що будівля зводиться з порушенням ДБН і її розташування щодо межі ділянки підлягає зміні. Оцінюючи наявні в справі докази в сукупності, які свідчать про те, що туя - це рід вічнозелених хвойних як дерев, так і кущів родини кипарисових, колегія суддів констатує, що у справі немає безспірних доказів про те, що туї, висаджені на земельній ділянці ОСОБА_2, є саме деревами, а не кущами. ОСОБА_2 ствердив, що спірні насадження є «туєю західною сорту «Холмструп»», яка є кущем (чагарником) висотою 3-4 м з поверхневою мичкуватою кореневою системою (а.с. 88-89, 96 т. 2), ці твердження стороною ОСОБА_1 не спростовані. У висновку експерта міститься вірний висновок за нормами ДБН 360-92**, що відстань від дерев до будівель і споруд повинна бути не менше 5 м, однак, за умов, коли виник спір про те, є рослина деревом чи є вона кущем, щодо цього є обґрунтовані заперечення сторони, експерт не є фахівцем у відповідній галузі, а протилежна сторона не ставить відповідне питання у порядку, передбаченому ст. 143 ч. 1 ЦПК України, твердження, що спірні рослини є деревами, є припущенням. Суд, вирішуючи питання про цивільно-правову відповідальність особи, не може виходити з припущень, тоді як будь-який сумнів у вині особи тлумачиться на її користь, а за правилами пункту 5.12. і Таблиці 5.2. ДБН 360-92** відстань від чагарників до будівель і споруд повинна бути не менше 1,5 м, що у спірному випадку означає відсутність порушень прав ОСОБА_1

Тому в решті первісного позову слід відмовити. Поряд із цим, апеляційний суд констатує, що оскільки факт накладання в плані земельної ділянки, належної ОСОБА_2, на земельну ділянку, належну ОСОБА_1, площею 6,63 кв. м встановлений, ОСОБА_1 не позбавлений права у подальшому врегульовувати це питання у контексті здійснення права власності щодо своєї земельної ділянки в цілому.

ОСОБА_1, здійснюючи будівництво житлового будинку повинен був передбачати наслідки своїх дій, дотриматися вимог законодавства щодо такого будівництва, вимог ДБН щодо розташування будівлі стосовно межі із суміжним землевласником, однак, цього не зробив. Доводи ОСОБА_2 про наявність підстав передбачати внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 реальну можливість створення перешкод у користуванні земельною ділянкою, у т.ч., можливість виникнення в майбутньому необхідності використання його ділянки для обслуговування будинку АДРЕСА_2, колегія суддів визнає обґрунтованими. Йдеться про порушення права на безперешкодне використання належної власнику ділянки на його розсуд, її утримання, благоустрій, опорядження і планування території тощо, наявність чи відсутність на ділянці будівель для вирішення спору не має значення по суті, оскільки і за відсутності таких порушення прав землевласника триватиме. ОСОБА_2 вправі був пред'явити позов, вимога якого відповідає характеру порушення та обставинам справи.

Вирішуючи зустрічний позов, суд першої інстанції по суті правильно виходив з необхідності захисту прав ОСОБА_2 у обраний ним спосіб. Однак, суд неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, не повною мірою взяв до уваги взаємопов'язаність первісного та зустрічного позовів, що потребує зміни рішення суду в цій частині, його уточнення виходячи зі встановленого при апеляційному розгляді справи. Тож у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії рішення суду першої інстанції належить змінити, зобов'язати ОСОБА_8 виконувати будівництво будинку на фундаменті, розташованому на його земельній ділянці, у спосіб, що забезпечуватиме дотримання відстані від найбільш виступної конструкції стіни будинку АДРЕСА_2, зверненої до межі земельної ділянки ОСОБА_2, не менше 0,95 м до лінії проходження огорожі між цими земельними ділянками. Таке вирішення зустрічного позову відображатиме як розташування стіни будинку стосовно фактичної межі між ділянками, яка проходить по огорожі, так і розташування на відстані 1 м від правовстановлюючої межі, яка проходить на 5 см далі вглиб ділянки ОСОБА_2 від фактичної межі. Крім того, у випадку вибору ОСОБА_1 відповідного способу внесення змін до забудови ділянки, таке розташування стіни будинку не тягтиме необхідності демонтажу (знесення) встановленої на даний час частини фундаменту, зверненої до ділянки ОСОБА_2

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 не оспорював дійсність Державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_2, у даній справі справжність підпису апелянта на документі щодо погодження межі суміжному землекористувачу не є предметом доказування (ст. 179 ч. 1 ЦПК України) і посилання на таку обставину не має правового значення. Враховуючи триваючий характер порушення права, про яке ставив питання ОСОБА_1, та особливості його захисту шляхом пред'явлення негаторного позову, вимога ОСОБА_2 про застосування позовної давності щодо вимог первісного позову необґрунтована.

Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 ЦПК України апеляцію ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції у частині відмови в первісному позові скасувати, цей позов задовольнити частково, в частині задоволення зустрічного позову рішення суду змінити, ухвалити в справі рішення відповідно до встановленого при апеляційному розгляді справи. Судові витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України слід розподілити пропорційно до розміру задоволених вимог, які за первісним позовом задоволені на 0,679%, а за зустрічним - на 100%.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 308, ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Берегівського районного суду від 9 листопада 2012 р.:

у частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою скасувати, позов у цій частині задовольнити частково: усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною до будинку АДРЕСА_2 частиною земельної ділянки площею 0,306 кв. м, зобов'язавши ОСОБА_2 демонтувати частину огорожі будинку НОМЕР_2, встановленої з боку АДРЕСА_2 довжиною 0,85 м, шириною 0,36 м, що знаходиться на належній ОСОБА_1 земельній ділянці; в решті первісного позову відмовити;

у частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії змінити, зобов'язавши ОСОБА_8 виконувати будівництво будинку на фундаменті, розташованому по АДРЕСА_2, у спосіб, що забезпечуватиме дотримання відстані від найбільш виступної конструкції стіни будинку АДРЕСА_2, зверненої до межі сусідньої земельної ділянки, не менше 0,95 м до лінії проходження огорожі між земельними ділянками, розташованими по АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по оплаті: судового збору - 1,09 грн, судової будівельно-технічної експертизи - 119,94 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 107,30 грн витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді