Рішення

від 01.10.2014 по справі 910/17992/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17992/14 01.10.14 За позовом Дочірнього підприємства "Контракти-медіа" Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська рекламна агенство "Галицькі контракти"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісіжн Едженсі"

про стягнення 7 016,45 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники :

від позивача: Санькова Т.І. за довіреністю від 05.09.2014

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Контракти-медіа" Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська рекламна агенство "Галицькі контракти" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою №234-08/14 від 20.08.2014 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісіжн Едженсі" (відповідач) заборгованості в розмірі 7 016,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання у частині внесення плати за надані послуги, відповідно до договору № 221-М/2011 від 29.09.2011, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 7 016, 45 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2014 порушено провадження у справі № 910/17992/14 та призначено до розгляду на 10.09.2014.

Представник позивача в судове засідання призначене на 10.09.2014 з'явився, вимоги ухвали суду виконав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав.

У зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 01.10.2014.

В судове засідання призначене на 01.10.2014 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 01.10.2014 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 (2.04.2009)"передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2011 між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник) (разом - сторони), було укладено договір №221-М/2011 про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг).

У відповідності до додаткової угоди від 26.12.2011 № 1 строк дії договору №221-м/2011 було продовжено до 31.12.2013, а згідно додаткової угоди від 26.12.2013№2 строк дії вказаного вище договору вже було продовжено до 31.12.2014.

Із акту вбачається, що резервування та погодження ціни розміщення реклами від 26.12.2013 відповідач замовив у позивача проведення рекламної компанії протягом січня-лютого 2014, при цьому, щомісячна вартість проведення рекламної компанії становила 2 580 гри.

За січень 2014 року відповідач розрахувався із позивачем, однак, протягом лютого 2014 року позивач надавав послуги відповідачу із розміщення реклами, проте, відповідач гак і не розрахувався за надані послуги.

Факт надання послуг за січень 2014 підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт від 28.02.2014.

Окрім того, в березні 2014 року відповідач додатково замовив надання рекламних послуг. Позивач надавав послуги відповідачу із розміщення реклами протягом березня 2014 року, що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт від 31.03.2014, проте, відповідач теж не розрахувався за надані послуги.

Згідно із п.4.44 договору від 29.09.2011 N 221-М/2011 відповідач повинен був сплатити до 15 числа поточною місяця.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку за Договором, плату за надані послуги не вніс, в результаті чого виникла заборгованість яка, за розрахунками позивача та неоспореними відповідачем, складає 5 160 грн., що підтверджується актами здавання-приймання виконаних робіт (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 та 10.09.2014 відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 та 10.09.2014 контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором № 221-М/2011 про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях в сумі 5 160 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 5 160 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до п. 4.4.1 Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 5 160 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 240,04 грн. пені в розмірі подвійної ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення, відповідно до п. 6.2.2 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 240, 04 грн. у відповідності до п. 6.2.2 Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 6.2.2 Договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 1 290 грн., що передбачено п. 6.2.3 Договору. У відповідності до вказаного пункту Договору при простроченні оплати більше чим на 30 днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф в розмірі 50 % від суми заборгованості. Таким чином вказана вимога підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 39,44 грн. трьох відсотків річних та 286,97 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісіжн Едженсі" (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 109; ідентифікаційний код: 36690744) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Дочірнього підприємства "Контракти-медіа" Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська рекламна агенство "Галицькі контракти" (79035, Львівська обл., місто Львів, вулиця Зелена, будинок 109, квартира 306; ідентифікаційний код 31291492) 5 160 (п'ять тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 97 коп. - інфляційних втрат, 39 (тридцять дев'ять) грн. 33 коп. - 3 % річних, 240 (двісті сорок) грн. 04 коп. - пені, 1 290 (одна тисяча двісті дев'яносто) грн. 00 коп. - штраф та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07.10.2014

Суддя М.О. Лиськов