Постанова

від 01.10.2014 по справі 813/4994/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2014 року № 813/4994/14

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача Хащівської І.В.,

представника відповідача Галаня В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова до Товариства з додатковою відповідальністю «Львівфундамент» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова (надалі по тексту - УПФУ в Личаківському районі м.Львова) звернулося до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Львівфундамент» (надалі - ТзДВ «Львівфундамент»), у якому просить стягнути із відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2 у розмірі 50 511,39 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач всупереч вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ 19.12.2003 року №21-1, за січень-червень 2014 року не здійснив компенсацію витрат на виплату та доставку пільгових пенсій і заборгував УПФУ 50 511,39 грн. Загалом, вважаючи, що відповідач несплатою страхових внесків до Пенсійного фонду позбавляє позивача можливості належним чином здійснювати реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення, позивач звернувся з означеним позовом до суду.

Ухвалою судді від 16.07.2014 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

У зв'язку із виконанням позивачем вимог зазначеної вище ухвали, 01.08.2014 року суддею було відкрито скорочене провадження у даній адміністративній справі.

На виконання вимог ухвали судді від 01.08.2014 року, відповідачем було подано 21.08.2014 року до суду письмові заперечення на позов, в яких він лише частково заперечив проти позовних вимог, в іншій части позов визнав. Свої заперечення мотивував тим, що позивачем неправильно обраховано суму пенсій, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, які підлягають стягненню з відповідача по гр.ОСОБА_3

Згідно ухвали судді від 01.09.2014 року, розгляд даної справи призначено у судовому засіданні (відповідно до ч.4 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та просила позов задовольнити.

Представник відповідача позов визнав частково, а саме: визнав наявність заборгованості відповідача перед позивачем з виплати пільгових пенсій громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії громадянину ОСОБА_3 просив стягнути з Товариства у розмірі, виходячи з розміру заробітної плати працівника за час його роботи у відповідача.

Тож, як з'ясовано судом у судовому засіданні, з приводу законності призначення пільгової пенсії особам, що перелічені в детальному розрахунку позовних вимог, а також щодо факту її виплати за охоплений позовом період спору між сторонами не виникло, однак представником відповідача заперечуються лише суми відшкодувань по витратах на виплату і доставку пенсії гр.ОСОБА_3, призначеної на пільгових умовах за списком №2.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзДВ «Львівфундамент» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Як вбачається із матеріалів справи, працівникам ТзДВ «Львівфундамент» - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 були призначені пенсії на пільгових умовах на підставі пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», свідченням чого є, зокрема, копії довідок про право на отримання пенсії за віком за списком №2, заяв про призначення/перерахунок пенсії, довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії та протоколів про призначення останнім пільгових пенсій.

Склад витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам відповідача за списком №2 за січень-червень 2014 року становить 50 511,39 грн. та факт їх понесення управлінням Пенсійного фонду України підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно картки особового рахунку відповідача, сума заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2 за січень-червень 2014 року у розмірі 50 511,39 грн. відповідачем самостійно не сплачена.

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, останній визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Отже, спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, нормами Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663.

Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначено в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663.

Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абз.1 ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно із п.6.2 розділу 6 Інструкції, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Пунктом 6.4 розділу 6 вказаної Інструкції передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів новопризначених (перерахованих) пенсій.

У відповідності до пункту 6.8 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як вбачається із матеріалів справи, УПФУ в Личаківському районі м.Львова було надіслано відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 за січень-червень 2014 року.

Розрахунки позивача складені з дотриманням всіх необхідних вимог Інструкції. Розмір сум відшкодування фактичних витрат на витрату та доставку пенсій по кожному з вищезазначених пенсіонерів визначено позивачем з дотриманням вимог Закону №1058-IV та Інструкції №21-1.

Суд зауважує, що отримавши відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій і не надавши на них до УПФУ в Личаківському районі м.Львова заперечень, а також не оскарживши їх у суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки. Водночас, правових підстав для сумнівів у правильності обчислення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у суду немає.

Пунктом 6.9 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо невірності калькуляцій УПФУ витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, призначеної працівнику Товариства - ОСОБА_3 за списком № 2, з таких міркувань.

Суд наголошує, що предметом спору у даній справі є саме відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а не встановлення факту правильності призначення пенсії на пільгових умовах особам, згідно розрахунків позивача.

Підтвердження факту понесення позивачем витрат на виплату та витрат на доставку пільгових пенсій кореспондується з обов'язком відповідача відшкодувати такі витрати. Відтак, як уже було згадано вище, з моменту отримання відповідних розрахунків сума фактичних витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем, є узгодженою, а оскільки таких розрахунків відповідачем не оскаржено, - вони є обов'язковими для виконання.

Суд зауважує, що належних та допустимих доказів неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених за списком №2 і їх нарахування, доказів оскарження до суду законності призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 громадянину ОСОБА_3 суду не надано, як і не надано доказів оскарження дій позивача щодо правильності призначення пенсії працівнику відповідача - ОСОБА_3 саме у відповідності до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України №1788-XII.

На думку суду, обов'язок Підприємства відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату пільгових пенсій особам, які набули право на їх отримання за період роботи на цьому підприємстві, безпосередньо пов'язаний саме з фактом понесення таких витрат. Разом з тим, сам факт понесення витрат на виплату пільгових пенсій за списком №2 ОСОБА_3 підтверджується довідкою управління ПФУ про місячні суми виплат пільгової пенсії. За таких обставин суд вважає, що відповідач не звільняється від обов'язку відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату і доставку пільгової пенсії гр.ОСОБА_3, а тому в цій частині вимоги управління ПФУ є обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд, згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду визнати адміністративний позов повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Цією ж статтею встановлено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі часткового визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Отже, судом встановлено, що у даному випадку визнання відповідачем частини позовних вимог не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому приймається судом, а доводи відповідача, на яких ґрунтуються його заперечення спростовуються обставинами дослідженими судом вище.

На день розгляду справи у суді заборгованість, яка підлягає до стягнення відповідачем не сплачена.

У свою чергу, доказів вжиття заходів щодо погашення наявної заборгованості перед Пенсійним фондом у сумі 50 511,39 грн. ТзДВ «Львівфундамент» суду не представлено.

З урахуванням викладених обставин, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 51, 69-72, 86, 87, 94, 128, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Львівфундамент» (м.Львів, вул.Гайдучка, 3; код ЄДРПОУ 05393760) на користь управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова (м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 116; код ЄДРПОУ 20847514) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2 у розмірі 50 511 (п'ятдесят тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 39 коп.

Постанова Львівського окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 жовтня 2014 року.