Ухвала

від 30.09.2014 по справі 820/13847/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р.Справа № 820/13847/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Бартош Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2014р. по справі № 820/13847/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервис", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №5020302203 від 20 червня 2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті №2331/20-30-22-03/38631811 від 11.06.2014р., а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Постановою Харківвського окружного адміністративного суду від 27.08.14 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №5020302203 від 20 червня 2014 року, винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервіс".

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервис", пройшов 28.03.13р. передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом -38631811, знаходься на обліку як платник податків, зборів у ДПІ у Дзержинському м. Харкова.

11 червня 2014 року фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємства ТОВ "Інтертранссервис" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Промбуд Маркет" за січень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом за №2331/20-30-22-03/38631811 від 11.06.2014р.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення: п.198.2, п. 198.3,п.198.6 ст.198. п.200.1, п.200.2. п.200.3 ст.200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 72258грн. за січень 2014 року.

За наслідками перевірки було прийняте податкове повідомлення рішення за №5020302203 від 20 червня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 90322,5грн., з яких: за основним платежем - 72258грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18064,50грн.

Фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображення в акті перевірки №2331/20-30-22-03/38631811 від 11.06.2014р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Інтертранссервис" п.198.2, п. 198.3,п.198.6 ст.198. п.200.1, п.200.2. п.200.3 ст.200 Податкового Кодексу України в наслідок відображення в податковому обліку з ПДВ показників первинних документів, складених ТОВ "Промбуд Маркет" по якому встановлена нереальність здійснення господарських операцій.

Мотивом, на підставі якого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова дійшла такого судження, є висновки ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ "Промбуд Маркет", котрі відображені в акті "Про неможливість проведення зустрічної звірки" №85/05-61-22-01/38654416 від 28.03.2014року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленням-рішенням №5020302203 від 20 червня 2014 року порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Між ТОВ "Інтертранссервис" (покупець) та підприємством ТОВ "Промбуд Маркет" (постачальник) був укладений договір поставки від 26.01.2014р. за №Т-11/13.

На виконання умов договору підприємство ТОВ "Промбуд Маркет" протягом січня 2014 року поставило товарно-матеріальні цінності (штапики, захисні профілі, труби сталеві, саморізи, ізоляція, заглушки, трійники та інше) відповідно до рахунків-фактур, які ТОВ "Інтертранссервіс" прийняло відповідно до видаткових накладних: №15927 від 31.01.2014р. на суму 288080,44грн. та №15928 від 31.01.2014р. на суму 103443,32грн. (перелік наведений на арк. 5 акту перевірки).

При здійснені вказаних операції підприємство також отримало від ТОВ "Промбуд Маркет" податкові накладні: №15927 від 31.01.2014р. на суму 288080,44 грн. (в т.ч. ПДВ 48013,41 грн.) та №15928 від 31.01.2014р. на суму 103443,32 грн. (в т.ч. ПДВ 17240,55 грн.) (перелік наведений на арк. 5 акту перевірки).

Відповідно п.4.2.1 договору, місце поставки: м. Київ, вул. Якутська, 10. За даною адресою знаходиться складське приміщення, яке ТОВ "Інтертранссервис" орендує відповідно договору оренди №С-12/13 від 02.02.13р. Доставка товару здійснювалася постачальником за допомогою 3-х осіб, відповідно до товарно-транспортних накладних.

Розрахунки за товар були здійснені у безготівковій формі шляхом перерахування коштів через розрахунковий рахунок ТОВ "Інтертранссервіс", що підтверджується платіжними дорученнями та випискою по банківському рахунку.

Отриманий товар був оприбуткований на підприємстві, що підтверджується даними бухгалтерського обліку ТОВ "Інтертранссервіс", оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 (контракти, замовлення), та рахунку 281 (місце зберігання: оптовий склад).

Весь товар отриманий від ТОВ "Промбуд Маркет" було у подальшому реалізовано підприємством ТОВ "Інтертранссервис" наступному покупцю - ТОВ "Компанія "Фаворбуд", що підтверджується договором поставки, довіреністю на отримання ТМЦ, видатковими накладними, виписками по банківському рахунку. Тобто використано в господарській діяльності підприємства.

Колегія суддів бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Первинні бухгалтерські документи, які дають право на віднесення сум до складу податкового кредиту, були надані перевіряючим в повному обсязі та відображені в акті перевірки.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом першої інстанції на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками по банківському рахунку. Внаслідок списання безготівкових коштів з банківських рахунків позивача ТОВ "Інтерстранссервис" втратило право власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), колегія суддів доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Окрім того, колегія суддів при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що оскільки висновки ДПІ про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються на складеному ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Відповідно до приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного Кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 42 Господарського Кодексу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів того, що придбані товари від ТОВ "Промбуд Маркет" не були використані в господарської діяльності ТОВ "Інтертранссервис", відповідачем не надано, а під час розгляду справи - не виявлено.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, колегія суддів відзначає, що предметом даних правочинів не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача у суді першої інстанції вбачається, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку не оспорювався, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання договору недійсним не має.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені в акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Таким чином, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові, встановивши порушення платником податків податкового законодавства з огляду встановлення нереальності угоди укладеної між ТОВ "Інтертранссервис" та ТОВ "Промбуд Маркет", безпосередньо в акті перевірки, вийшла за межі своїх повноважень.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), колегія суддів доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нереальність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, ТОВ "Промбуд Маркет", взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано.

Також, колегією суддів було встановлено подальшу реалізацію отриманих від ТОВ "Промбуд Маркет" товарів наступному покупцю ТОВ "Компанія "Фаворбуд", що підтверджується договором поставки, довіреністю на отримання ТМЦ, видатковими накладними, виписками по банківському рахунку. Тобто використано в господарській діяльності підприємства.

Додатково колегія суддів бере до уваги, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про нереальність укладеного між ТОВ "Промбуд Маркет" та ТОВ "Інтерстранссервис" спірного правочину вмотивований посиланням на акт ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецької області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промбуд Маркет" з контрагентами від 28.03.14р. №85/05-61-22-01/38654416.

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України, судження державної податкової інспекції про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру ТОВ "Промбуд Маркет" знаходиться за юридичною адресою: 83053, Донецька область, м. Донецьк, вул. Георгія Димитрова, буд.2.

Відповідно ч.1, ч.2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також колегія суддів звертає увагу, що ТОВ "Промбуд Маркет" оскаржило дії податкової інспекції щодо коригування показників податкової звітності в АІС "Податковий блок" внесених на підставі акту по неможливість проведення звірки та просило зобов'язати ДПІ відновити в АІС показники податкової звітності, що зазначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

За позовом підприємства було відкрите провадження Донецьким окружним адміністративним судом справа за №805/4814/14, та в рамках розгляду справи 30 квітня 2014 року судом винесена ухвала по забезпечення адміністративного позову в якої суд заборонив ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька використовувати інформацію викладену в акті про неможливість проведення звірки від 28.03.2014року в якості доказової інформації з питань правомірності формування податкового кредиту та заборонив надсилати копію зазначеного акту до податкових органів за місцезнаходженням підприємства - контрагента.

26 травня 2014 року Донецьким окружним адміністративним судом прийнята постанова по справі, якою позовні вимоги ТОВ "Промбуд Маркет" до ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька задоволені повністю. Дії ДПІ щодо корегування показників податкової звітності підприємства в АІС "Податковий блок", "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податного кредиту в розрізі контрагентів" на підставі акту перевірки від 28.03.2014р. за №85/05-61-22-01/38654416 за грудень 2013 року - лютий 2014 року визнані протиправними.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/4818/14 від 30.04.2014р. вжиті заходи забезпечення позову, а саме заборонено ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька використовувати інформацію викладену в акті від 28.03.2014р. за №85/05-61-22-01/38654416 за грудень 2013 року - лютий 2014 року про неможливість проведення звірки в якості доказової інформації з питань правомірності формування податкового кредиту та заборонив надсилати копію зазначеного акту до податкових органів за місцезнаходженням підприємства - контрагента. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

На вказану ухвалу суду ДПІ подано апеляційну скаргу.

Ухвалою від 04.06.2014р. Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьоннівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі № 805/4818/14 - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі № 805/4818/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд Маркет" до Державної податкової інспекції у Будьоннівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без змін.

Таким чином, на час направлення запитів ДПІ про надання документів по взаємовідносинам з ТОВ "Промбуд Маркет", проведення перевірки та складення акту перевірки від 11.06.2014р. вже була винесена ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року якою накладено заборону податкової інспекції використовувати інформацію викладену в акті від 28.03.2014р. за №85/05-61-22-01/38654416 в якості доказової інформації та заборону надсилання копії зазначеного акту до податкових органів за місцезнаходженням підприємства - контрагента.

Що стосується пояснень в суді першої інстанції представника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо не надання під час проведення перевірки ТОВ "Інтертранссервис" первинних документів по реалізації товару придбаного у ТОВ "Промбуд Маркет" що стало причиною для встановлення заниження суми податку на додану вартість, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином зі змісту статті вбачається, що до складу податкового кредиту відносяться суми податку сплачені (нараховані) за товар, який придбаний з метою використання у господарської діяльності, та його наступна реалізація не впливає на формування податкового кредиту.

Відповідно п.198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.201.8. ст. 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

ТОВ "Промбуд Маркет" знаходиться на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, про що видано свідоцтво №100296388.

Згідно п.201.10. ст. 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що постачальником товарів, ТОВ "Промбуд Маркет", були виписані та видані податкові накладні, зміст яких відповідає вимогам п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України та сума вартості товару повністю сплачена ТОВ "Інтертранссервис" по безрахунковому рахунку, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою по банківському рахунку, тобто в наявності усі первинні документи, які надають право на віднесення сум зазначених у податкових накладних до складу податкового кредиту.

До того ж, контрагент ТОВ "Промбуд Маркет" повністю відобразив суми ПДВ визначені в виданих податкових накладних у складі власних податкових зобов'язань, що підтверджується листом від підприємства та не спростоване податковим органом.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нереальність правочину не знайшла свого підтвердження, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення ТОВ "Інтертрассервис" п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 27.08.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2014р. по справі № 820/13847/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Бартош Н.С.