Рішення

від 06.10.2014 по справі 920/1606/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.2014 Справа № 920/1606/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомаз-Україна», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-сфера-плюс», м. Суми

про стягнення 4 273 грн. 37 коп.

Суддя Б.І. Лиховид

За участі представників сторін:

від позивача : не прибув

від відповідача: не прибув

у судовому засіданні брала участь секретар с/з Ейсмонт М.О.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за неналежне виконання умов договору поставки № О10-005 від 05.12.2013р. в сумі 4 273 грн. 37 коп., з яких: 2 295 грн. 00 коп. - основна заборгованість, 184 грн. 99 коп. - пеня за невиконання грошових зобов`язання, 459 грн. 00 коп. - штраф за невиконання грошових зобов`язань, 993 грн. 96 коп. - сума валютного коригування, 296 грн. 28 коп. - інфляційні втрати, 44 грн. 14 коп. 3% річних, а також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.

Представник позивача у дане судове засідання не прибув, додаткових письмових пояснень у справі не подав.

Представник відповідача у дане судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення від 24.09.2014р., підписане уповноваженою особою у графі «розписка в одержанні», про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причини неявки суду не повідомив, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд срави за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 05.12.2013р. був укладений договір поставки за № О10-005, відповідно до розділу 1 якого постачальник (позивач) зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець (відповідач) зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є запчастини до вантажних автомобілів.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що сторони погоджують асортимент, кількість, ціну та вартість кожної партії поставки товарів і уточнюють в момент вибірки відповідачем товарів на складі позивача. Передача товару від позивача відповідачу здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана відповідачем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару позивачем.

Згідно п. 8.1 договору, відповідач повинен сплатити позивачу за товар протягом 30 (тридцяти) днів з моменту відвантаження продукції.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір № О10-005 від 05.12.2013 року, який за своєю правовою природою є договором поставки, підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 837 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

У ст. 712 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено матеріалами справи, позивач свої зобов`язання відповідно до договору № О10-005 від 05.12.2013р. виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковою накладною № О10-000542 від 18.12.2013р. на суму 2 295 грн. 00 коп., підписаною повноважними представниками та скріпленою печатками сторін, копія якої наявна в матеріалах справи (а. с. 13).

Відповідач свої зобов'язання за договором № О10-005 від 05.12.2013р. не виконав, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлений товар склала 2 295 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем за поставлений товар не провів, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

На день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем склала 2 295 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору № О10-005 від 05.12.2013р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач, з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 184 грн. 99 коп. та штрафу у розмірі 459 грн. 00 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення пені та штрафу передбачена п. 9.4 договору № О10-005 від 05.12.2013р., згідно якого, у випадку порушення строків оплати товару відповідач на вимогу позивача зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення протягом усього часу прострочення, а також, крім пені, у випадку прострочення платежу на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, штраф у розмірі 20% від простроченої суми.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені иа штрафу передбачені умовами договору, пеня та штраф нараховані в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача суму валютного коригування у розмірі 993 грн. 96 коп.

Відповідно до п. 9.5 договору, сума заборгованості відповідача підлягає коригуванню на коефіцієнт зростання курсу російського рубля відносно курсу гривні (порівнюються значення курсів НБУ відповідно на дату сплати рахунку та на дату відвантаження товарів), якщо курс зростає на 5% і більше відсотків.

Враховуючи, що договором № О10-005 від 05.12.2013р, передбачена відповідальність відповідача за невиконання свого зобов`язання по оплаті товару у вигляді валютного коригування, суд вважає позовні вимоги в даній частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за невиконання грошових зобов'язань по договору № О10-005 від 05.12.2013р., позивач просить стягнути з відповідача 296 грн. 28 коп. інфляційних втрат та 44 грн. 14 коп. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача, а тому позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-сфера-плюс» (40035, м. Суми, вул. Д. Коротченка, буд. 19/2, код 37654953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомаз-Україна» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13, код 37568676) 2 295 грн. 00 коп. основного боргу, 184 грн. 99 коп. пені, 459 грн. 00 коп. штрафу, 993 грн. 96 коп. валютного коригування, 296 грн. 28 коп. інфляційних втрат, 44 грн. 14 коп. 3% річних, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.10.2014р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД