Постанова

від 09.10.2014 по справі 804/11798/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 р. Справа № 804/11798/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю "Кипарис" про стягнення заборгованості у розмірі 156 757,82 грн, -

ВСТАНОВИВ :

06.08.2014 року Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з позовом до суду, у якому просить стягнути з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю «Кипарис» податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 156 757,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самостійно задекларував сплати орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2014 рік у розмірі 470 424,54 грн. в т.ч. за кожний місяць 39 202,04 грн. Про те, у встановлений строк не сплатив орендну плату за період лютий - травень 2014 року.

Ухвалою суду від 07.08.2014 року відкрито скорочене провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.09.2014 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та мысце ргозгляду справи повыдомлены належним чином. Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач через відділ діловодства суду надав письмові заперечення на позовну заяву, у яких вказано, що ним дійсно подавалася декларація з плати за землю за 2014 рік. Однак 29.08.2014 року позивачем подано до відповідача уточнюючу декларацію з плати за землю за 2014 рік, у якій останній зменшив суми орендної плати до нуля. Подання уточнюючої декларації пов'язано із тим, що відповідач продав об'єкт нерухомого майна, який знаходився на орендованих земельних ділянках, третій особі 01.06.2012 року.

Суд дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Відповідачем подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю на 2014 рік, у якій останній визначив грошові зобов'язання з орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2014 рік у розмірі 470 424,54 грн. в т.ч. за кожний місяць 2014 року у розмірі 39 202,04 грн.

У відповідності до п.286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно п.287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У встановлений строк відповідач не сплатив суми орендної плати за період лютий-травень 2014 року, внаслідок чого утворився податковий борг у розмірі 156 757,82 грн.

Позивачем направлено відповідачу податкову вимогу від 08.04.2014 року № 709-25, копія якої знаходиться у матеріалах справи.

Таким чином, судом встановлено, що податковий борг відповідача виник лише на підставі поданої ним податкової декларації із плати за землю за 2014 рік.

Однак, 29.08.2014 року відповідачем подано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, у якій останній зменшив суми орендної плати за землю на 39 202,04 грн. за кожний із дванадцяти місяців 2014 року.

Вказана декларація отримана позивачем 29.08.2014 року, що підтверджується копію квитанції № 2, яка знаходиться у матеріалах справи.

Згідно п.50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

За вказаних обставин сума податкового зобов'язання відповідача з орендної плати за землю станом на день розгляду справи дорівнює нулю, а тому у суду відсутні підстави для стягнення податкового боргу з відповідача.

Станом на день розгляду справи податковий орган не проводив перевірку правильності нарахування та сплати відповідачем орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2014 рік.

Судом також під час розгляду справи встановлено, що подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю пов'язано з тим фактом, що відповідач відчужив нерухоме майно, яке знаходилось на орендованих земельних ділянках, що підтверджується копією договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.06.2012 року, який зареєстрований у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.07.2012 року.

Згідно ст.377 Цивільною кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового речення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Також, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Оскільки користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов'язок щодо сплати сум податкових зобов'язань із земельного податку у нового власника будівлі (споруди) виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою. Це підтверджується розвитком правового регулювання цього питання. Положення щодо переходу права на власності або права користування земельною ділянкою в разі відчуження житлового будинку, будівлі або споруди закріплені статтею 377 Цивільного кодексу України (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин), у відповідності до якої при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, до останніх переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічну позицію займає Вищий адміністративний суд України ухвалі від 22.04.2010 року по справі № К-13021/07 (А27/132) та Верховний Суд України в постанові від 24.12.2010 року по справі № 21-59а10.

За вказаних обставин суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 09.10.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка